Постанова № 41165977, 22.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2014 р. № 820/15597/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Гайворонського В.С.,

представника позивача -Прокопченко К.А.,

представника відповідача -Потапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Роганська картонна фабрика" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002752202 від 20.08.2014 р. №0002762201, №0002772201, №0002782201, №0004731702 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт №1155/20-23-22-01-06/00278830 від 29.07.2014 р. Згідно з висновками Акту перевірки, відповідачем встановлені порушення п. 135.1, п.135.3., п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138; п. 198.1, п. 198.3 ст.198; п.п. 164.2.9. п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1., п.п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.4.7. п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України. За результатами акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач з винесеними Харківською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області податковими повідомленнями-рішеннями не згодний, вважає їх такими, що прийняті з перевищенням службових повноважень, з порушенням приписів діючого законодавства України та без врахування всіх доводів, а тому такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та поданих до суду запереченнях проти позову заперечувала, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Роганська картонна фабрика" зареєстровано як юридична особа з 13.11.1997 р., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19440224 від 14.10.2014 р., перебуває на обліку як платник податків в Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, є платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100342941.

Фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведена планова документальна виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" (код ЄДРПОУ 00278830) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт №1155/20-23-22-01-06/00278830 від 29.07.2014 р.

Згідно з висновками Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення товариством п. 135.1, п.135.3., п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 511 168 грн., в т.ч. у 2 кв. 2012 р. на суму 108 952 грн., у 3 кв. 2012 р. на суму 77 842 грн., у 4 кв. 2012 р. на суму 66 977 грн., на суму 257 397 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 р. на суму 237 171 грн., нараховані авансові внески на 2014 р. на суму 21 449,75 грн.; встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ на суму 846 925 грн., у т.ч. за лютий 2012 року на суму 89 925 грн., за березень 2012 року на суму 161 121 грн., за травень 2012 року на суму 117 002 грн., за липень 2012 року на суму 114 420 грн., за вересень 2012 року на суму 73 689 грн., за жовтень 2012 року на суму 37 924 грн., за листопад 2012 року на суму 99 992 грн., за грудень 2012 року на суму 94 381 грн., за вересень 2013 року на суму 47 079 грн., за жовтень 2013 року на суму 56 392 грн. та завищено відємне значення ПДВ на суму 94 316 грн., у т.ч. у вересні 2012 року на суму 37 924 грн. та у вересні 2013 року на суму 56 392 грн.; встановлено порушення п.п. 164.2.9. п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1., п.п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.4.7. п. 168.4 ст. 168 ПК України - за неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб із сплачених грошових коштів громадянину ОСОБА_3, донараховано ПДФО за 2012 р. на суму 61 860, 75 грн., за 2013 р. на суму 30 405,70 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав до ОДПІ письмові заперечення на Акт перевірки від 08.08.2014 р., у яких просив прийняти рішення про відсутність грошових зобов'язань ПАТ "Роганська картонна фабрика" за результатами проведеної перевірки. Однак, рішенням відповідача від 14.08.2014 р. за №6109/10/20-23-22-01-25, висновки акту перевірки залишено без змін.

Перевіряючи висновок акту перевірки, на підставі з яких відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 135.5 ст. 135 ПК України. До вказаних висновків перевіряючи дійшли на підставі того, що позивачем не включено до складу доходів безнадійну кредиторську заборгованість в сумі 429 136 грн. за зобов'язаннями, за якими минув строк позовної давності, по наступним контрагентам: ТОВ "Енергосоюз", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія Етап", КП "Водопровідно-каналізаційне господарство Харківського району", Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Харківський завод промислових технологій", ПП "Будтериторія України". В зв'язку з вказаними порушеннями ДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення від 20.08.2014р. № 0002772201, яким донараховано позивачу податок на прибуток у розмірі 638960 грн.

Відповідно до приписів підпункту а) п.п. 14.1.11 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, включаються суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судовим розглядом, датою виникнення кредиторської заборгованості перед ТОВ "Енергосоюз" є 03.08.2006 р., ФОП ОСОБА_4 - 30.09.2009 р., ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія Етап" - 01.11.2004 р., Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною - 23.03.2005 р., ФОП ОСОБА_5 - 31.03.2010 р., ТОВ "Харківський завод промислових технологій" - 30.09.2007 р., ПП "Будтериторія України" - 04.07.2007 р., що підтверджується Довідкою про кредиторську заборгованість ПАТ "Роганська картонна фабрика" за №1 від 20.08.2014 р. та виписками з рахунку товариства по вказаним контрагентам за підписом голови правління та головного бухгалтера ПАТ "Роганська картонна фабрика".

Наведене свідчить про пропущення податковим органом строку для нарахування грошових зобов'язань, встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України, по вказаним контрагентам.

Крім того, як вбачається з довідки ПАТ "Роганська картонна фабрика" за №1 від 20.08.2014 р. та виписки з рахунку товариства по контрагенту КП "Водопровідно-каналізаційне господарство Харківського району", заборгованість товариства перед КП "Водопровідно-каналізаційне господарство Харківського району" виникла 29.09.2011 р., що свідчить про те, що на момент проведення перевірки та складання акту перевірки вказана заборгованість не була безнадійною в силу приписів п.14.1.11 ПК України, ст. 257 ЦК України, а отже і не могла бути віднесена товариством до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином суд вважає, що викладені в акті № 1155/20-23-22-01-06/00278830 від 29.07.2014р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 135.5 ст. 135 ПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім того, Державною податковою інспекцією встановлено порушення товариством п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України. До вказаних висновків перевіряючи дійшли на підставі того, що позивачем завищено витрати на збут в сумі 2 371 194 грн. по взаємовідносинам зі Страховою компанією "Схід-Захід" та ТОВ "СК "Прогрес".

Під час розгляду справи судом встановлено, що ПАТ "Роганська картонна фабрика" укладені Генеральні договори добровільного страхування фінансових ризиків, предметом яких є страхування майнових інтересів товариства, пов'язаних з ризиком зазнати прямі збитки при здійсненні господарської діяльності за конкретними договорами, а саме: Договір №118-04-260312-78 від 26.03.2012 р. - з ТОВ СК "Схід-Захід"; Договір №Ф 10/05-13 від 10.05.2011 р. з ТОВ СК "Схід-Захід"; Договір №ФР 02 01-04 від 01.04.2013 р. з ТОВ "СК "Прогрес". Страховий тариф за вказаними договорами складає 14,9% від страхової суми.

Вказані договори страхування фінансових ризиків, укладені ПАТ "Роганська картонна фабрика" зі страховими компаніями, вчинені з наміром створити відповідні правові наслідки, обумовлені ними, які полягають у виникненні прав і обов'язків сторін, а саме права ПАТ "Роганська картонна фабрика" отримати послуги у вигляді страхування фінансових ризиків та отримати страхові виплати у випадку настання страхового випадку, а для страхових компаній - отримати суму страхових платежів.

ПАТ "Роганська картонна фабрика" у відповідності до ст. 74 Господарського Кодексу України є суб'єктом підприємницької діяльності, яке діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у статті 44 цього Кодексу, серед яких: вільність вибору видів підприємницької діяльності; самостійність формування програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється; вільного найму працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається в нього після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, ПАТ "Роганська картонна фабрика" здійснює свою діяльність, використовуючи принципи підприємництва, є самостійним суб'єктом господарювання, а отже, є самостійним при здійсненні своєї господарської діяльності та визначенні її умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено під час судового розгляду справи, сторонами при укладенні договорів страхування було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договорів та виконано свої зобов'язання за договорами. Відповідно до додатків до договорів та заяв страхувальника, страховиками видані відповідні сертифікати (страхові посвідчення), а саме за договором №118-04-260312-78 від 26.03.2012 р. ТОВ СК "Схід-Захід" видано посвідчення №№ 1, 2, 3, за договором №Ф 10/05-13 від 10.05.2011 р. у перевіряємий період 2012-2013 рр. ТОВ СК "Схід-Захід" видано посвідчення за №№20-77, за договором №ФР 02 01-04 від 01.04.2013 р. ТОВ "СК "Прогрес" видано сертифікати за №№1-10.

ПАТ "Роганська картонна фабрика" було виконано умови договорів страхування та перераховано суми страхових платежів (премій), які обумовлені договорами страхування, що також відображено в акті перевірки, та підтверджується випискою з рахунку ПАТ "Роганська картонна фабрика" за договором №Ф 10/05-13 від 10.05.2011 р. та за договором №118-04-260312-78 від 26.03.2012 р., укладених з ТОВ СК "Схід-Захід", за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., випискою з рахунку ПАТ "Роганська картонна фабрика" за договором №Ф 10/05-13 від 10.05.2011 р. та за договором №118-04-260312-78 від 26.03.2012 р., укладених з ТОВ СК "Схід-Захід", за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., випискою з товариства за договором №ФР 02 01-04 від 01.04.2013 р., укладеного з ТОВ "СК "Прогрес", за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., а також довідкою ПАТ "Роганська картонна фабрика" про рух коштів на рахунку по відносинам з ТОВ СК "Схід-Захід" за 2012 р..; платіжними дорученнями про сплату страхових платежів на користь ТОВ СК "Схід-Захід" за 2012 р., довідкою ПАТ "Роганська картонна фабрика" про рух коштів на рахунку по відносинам з ТОВ СК "Схід-Захід" за 2013 р.; платіжними дорученнями про сплату страхових платежів на користь ТОВ СК "Схід-Захід" за 2013 р., довідкою ПАТ "Роганська картонна фабрика" про рух коштів на рахунку по відносинам з ТОВ СК "Прогрес" за 2013 р., платіжними дорученнями про сплату страхових платежів на користь ТОВ СК "Прогрес" за 2013 р.

Як вбачається з акту перевірки, фахівці податкової інспекції зазначили, що дані договори є фіктивними в силу приписів ст. 234 ЦК України, оскільки згідно відкритих джерел інформації - Інтернет ресурсу середній страховий тариф страхування майнових інтересів, фінансових ризиків складає 3,0% від страхової суми, що свідчить про завищений страховий тариф у ПАТ "Роганська картонна фабрика" та фіктивність укладених угод.

З цього приводу суд зазначає, наступне: згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує щодо його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р.№9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно пункту 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні вказаних вище договорів, які на думку податкового органу є спірними правочинами.

Пункт 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України закріплює, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Отже, для підтвердження включення витрат на придбання товарів до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема документи, що підтверджують факт отримання товарів від іншої особи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, включаються суми будь-яких витрат платника податку, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, викладені в акті № 1155/20-23-22-01-06/00278830 від 29.07.2014р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді адміністративної справи в суді.

Крім того, під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 846 925 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 94 316 грн., по взаємовідносинам з ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика", у т. ч. за лютий 2012 року на суму 89 925 грн., за березень 2012 року на суму 161 121 грн., за травень 2012 року на суму 117 002 грн., за липень 2012 року на суму 114 420 грн., за вересень 2012 року на суму 111 613 грн., за листопад 2012 року на суму 99 992 грн., за грудень 2012 року на суму 94 381 грн., за вересень 2013 року на суму 103 471 грн.

Фахівці податкової інспекції зазначили, що дані договори є також фіктивними в силу приписів ст. 234 ЦК України, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.

Отже, як суд зазначав вище, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, визнання правочину фіктивним не входить до компетенції органів державної податкової служби.

Крім того, як було встановлено судом під час розгляду справи, фахівці податкового органу відобразили в акті перевірки господарські операції вибірково, не в повному обсязі, у зв'язку з чим доводи податкового органу про фіктивність угод та відсутність економічного ефекту не відповідають змісту господарських операцій та є незаконними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 655 Цивільного кодексу України зазначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, 21.04.2010 р. між ПАТ "Роганська картонна фабрика" (постачальник) та ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" (покупець) було укладено договір поставки продукції №25, згідно якого у перевіряємий період 2012-2013 рр. ПАТ "Роганська картонна фабрика" поставляло у власність кондитерської фабрики гнучку рулонну упаковку для кондитерських виробів. Правочин було укладено повноважними особами, а саме від ПАТ "Роганська картонна фабрика" - головою правління Ладиженським Г.В., від ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" - генеральним директором Дроновою Г.В.

Згідно умов договору поставка продукції здійснюється транспортом покупця та за його рахунок. Поставка товару підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними накладними, а саме довіреністю ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" №12 від 16.01.2012 р., видатковою накладною (далі - ВН) №833 від 16.01.2012 р., ТТН №0014 від 16.01.2012 р., довіреністю №43 від 30.01.2012 р., ВН №28 від 30.01.2012 р., ТТН №0019 від 30.01.2012 р., довіреністю №110 від 28.02.2012 р., ВН №58 від 28.02.2012 р., ТТН №0025/28/02 від 28.02.2012 р., довіреністю ТОВ "Херсонська кондитерська фабрика" №192 від 17.04.2012 р., ВН №160 від 17.04.2012 р., ТТН від 17.04.2012 р., довіреністю №206 від 24.04.2012 р., ВН №181 від 25.04.2012 р., ТТН від 25.04.2012 р., довіреністю №237 від 15.05.2012 р., ВН №234 від 15.05.2012 р., ТТН від 15.05.2012 р., довіреністю №263 від 28.05.2012 р., ВН №289 від 29.05.2012 р., ТТН №0025/29/05 від 29.05.2012 р., довіреністю №288 від 07.06.2012 р., ВН №308 від 07.06.2012 р., ТТН №0025/07/06 від 07.06.2012 р., ВН №325 від 13.06.2012 р., ТТН №0025/13/06 від 13.06.2012 р., довіреністю №327 від 25.06.2012 р., ВН №359 від 25.06.2012 р., ТТН №0025/25/06 від 25.06.2012 р., довіреністю №379 від 17.07.2012 р., ВН №409 від 17.07.2012 р., ТТН №0025/17/07 від 17.07.2012 р., пропуском №369 від 17.07.2012 р., довіреністю №389 від 23.07.2012 р., ВН №428 від 24.07.2012 р., ТТН №0025/24/07 від 24.07.2012 р., пропуском №384 від 24.07.2014 р., довіреністю №402 від 30.07.2012 р., ВН №457 від 31.07.2012 р., ТТН №0025/31/07 від 31.07.2012 р., пропуском №413 від 31.07.2012 р., довіреністю №416 від 02.08.2012 р., ВН №463 від 02.08.2012 р., ТТН №0025/02/08 від 02.08.2012 р., пропуском №419 від 02.08.2012 р., довіреністю №434 від 13.08.2012 р., ВН №479 від 13.08.2012 р., ТТН №0025/13/08 від 13.08.2012 р., пропуском №435 від 13.08.2014 р., довіреністю №459 від 27.08.2012 р., ВН №524 від 30.08.2012 р., ТТН №0025/30/08 від 30.08.2012 р., довіреністю №502 від 14.09.2012 р., ВН №580 від 18.09.2012 р., ТТН №0025/18/09 від 18.09.2012 р., пропуском №525 від 18.09.2012 р., ВН №593 від 20.09.2012 р., ТТН №0025/20/09 від 20.09.2012 р., довіреністю №524 від 27.09.2012 р., ВН №609 від 29.09.2012 р., ТТН №0025/28/09 від 28.09.2012 р., пропуском №536 від 20.09.2012 р., пропуском №551 від 28.09.2012 р., довіреністю №565 від 17.10.2012 р., ВН №647 від 18.10.2012 р., ТТН №0025/18/10 від 18.10.2012 р., пропуском №586 від 18.10.2012 р., довіреністю №594 від 30.10.2012 р., ВН №668 від 30.10.2012 р., ТТН №0025/30/10 від 30.10.2012 р., пропуском №608 від 30.10.2012 р., довіреністю №623 від 07.11.2012 р., ВН №684 від 07.11.2012 р., ТТН №0025/07/11 від 07.11.2012 р., пропуском №622 від 07.11.2012 р., ВН №688 від 09.11.2012 р., ТТН №0025/09/11 від 09.11.2012 р., пропуском №688 від 09.11.2012 р., довіреністю №630 від 09.11.2012 р., ВН №696 від 14.11.2012 р., ТТН №0025/14/11 від 14.11.2012 р., пропуском №635 від 14.11.02012 р., довіреністю №650 від 19.11.2012 р., ВН №707 від 19.11.2012 р., ТТН №0025/19/11 від 19.11.2012 р., пропуском №647 від 19.11.2012 р., довіреністю №723 від 20.12.2012 р., ВН №756 від 21.12.2012 р., ТТН №0025/21/12 від 21.12.2012 р., пропуском №698 від 21.12.2012 р., довіреністю №10 від 11.01.2013 р., ВН №7 від 11.01.2013 р., ТТН №0025/1101 від 11.01.2013 р., довіреністю №25 від 17.01.2013 р., ВН №12 від 18.01.2013 р., ТТН №0025/18/01 від 18.01.2013 р., довіреністю №33 від 24.01.2013 р., ВН №25 від 25.01.2013 р., ТТН №0025/25/01 від 25.01.2013 р., довіреністю №56 від 06.02.2013 р., ВН №45 від 12.02.2013 р., ТТН №0025/12/02 від 12.02.2013 р., прибуткового ордеру від 29.03.2013 р., возвратної накладної №1 від 30.03.2013 р., ТТН від 26.03.2013 р., акту №8 від 04.04.2013 р., довіреністю №97 від 04.03.2013 р., ВН №73 від 04.03.2013 р., ТТН №0025/04/03 від 04.03.2013 р., довіреністю №109 від 11.03.2013 р., ВН №84 від 13.03.2013 р., ТТН №0025/13/03 від 13.03.2013 р., довіреністю №131 від 25.03.2013 р., ВН №108 від 25.03.2013 р., ТТН №0025/25/03 від 25.03.2013 р., довіреністю №221 від 13.05.2013 р., ВН №229 від 14.05.2013 р., ТТН №0003/14/05 від 14.05.2013 р., довіреністю №255 від 27.05.2013 р., ВН №281 від 27.05.2013 р., ТТН №0003/27/05 від 27.05.2013 р., довіреністю №266 від 31.05.2013 р., ВН №301 від 31.05.2013 р., ТТН №0003/31/05 від 31.05.2013 р., довіреністю №276 від 06.06.2013 р., ВН №335 від 08.06.2013 р., ТТН №0003/08/06 від 08.06.2013 р., довіреністю №276 від 06.06.2013 р., ВН №335 від 08.06.2013 р., ТТН №0003/08/06 від 08.06.2013 р., довіреністю №298 від 19.06.2013 р., ВН №369 від 20.06.2013 р., ТТН №0003/20/06 від 20.06.2013 р., акту від 13.06.2013 р., довіреністю №363 від 24.07.2013 р., ВН №484 від 25.07.2013 р., ТТН №0003/25/07 від 25.07.2013 р., довіреністю №390 від 05.08.2013 р., ВН №503 від 05.08.2013 р., ТТН №0025/05/08 від 05.08.2013 р., довіреністю №408 від 14.08.2013 р., ВН №527 від 14.08.2013 р., ТТН №0003/14/08 від 14.08.2013 р., довіреністю №422 від 22.08.2013 р.,ВН №554 від 22.08.2013 р., ТТН №0003/22/08 від 22.08.2013 р., довіреністю №473 від 18.09.2013 р., ВН №617 від 18.09.2013 р., ТТН №0003/18/09 від 18.09.2013 р., ВН №625 від 24.09.2013 р., ТТН №0003/24/09 від 24.09.2013 р., довіреністю №507 від 03.10.2013 р., ВН №653 від 05.10.2013 р., ТТН №0003/05/10 від 05.10.2013 р., ВН №672 від 11.10.2013 р., ТТН №0003/11/10 від 11.10.2013 р., №548 від 31.10.2013 р., ВН №726 від 31.10.2013 р., ТТН №0025/31/10 від 31.10.2013 р., ВН №727 від 31.10.2013 р., ТТН №0025/31/10 від 31.10.2013 р., довіреністю №569 від 08.11.2013 р., ВН №739 від 08.11.2013 р., ТТН №0025/08/11 від 08.11.2013 р., довіреністю №548 від 31.10.2013 р., ВН №735 від 06.11.2013 р., ТТН №0025/06/11 від 06.11.2013 р., довіреністю №634 від 09.12.2013 р., ВН №790 від 10.12.2013 р., ТТН №0025/10/126 від 10.12.2013 р.,ВН №798 від 16.12.2013 р., ТТН №0025/16/12 від 16.12.2013 р., податковими накладними №7 від 16.02.2012 р., №21 від 30.01.2012 р., №27 від 28.02.2012 р., №33 від 17.04.2012 р., №60 від 25.04.2012 р., №41 від 15.05.2012 р., №97 від 29.05.2012 р., №11 від 07.06.2012 р., №27 від 13.06.2012 р., №59 від 25.06.2012 р., №42 від 17.07.2012 р., №60 від 24.07.2012 р., №89 від 31.07.2012 р., №7 від 02.08.2012 р., №26 від 13.08.2012 р., №30.08.2012 р., №49 від 18.09.2012 р., №58 від 20.09.2012 р., №78 від 28.09.2012 р., №40 від 18.10.2012 р., №64 від 30.10.2012 р., №13 від 07.11.2012 р., №17 від 09.11.2012 р., №24 від 14.11.2012 р., №37 від 19.11.2012 р., №29 від 21.12.2012 р., №7 від 11.01.13 р., №13 від 18.01.13 р., №22 від 25.01.13 р., №8 від 12.02.13 р., №5 від 04.03.13 р., №16 від 13.03.13 р., №42 від 25.03.13 р., №17 від 14.05.13 р., №65 від 27.05.13 р., №84 від 31.05.13 р., №63 від 20.06.13 р., №78 від 25.07.13 р., №35 від 14.08.13 р., №12 від 05.08.13 р., №38 від 18.09.13 р., №48 від 24.09.13 р., №81 від 31.10.13 р., №82 від 31.10.2013 р., №9 від 06.11.13 р., №13 від 08.11.13 р., №49 від 28.11.13 р., №9 від 06.12.13 р., №21 від 13.12.13 р., №24 від 16.12.13 р.

Станом на 01.01.2012 р. заборгованість ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" перед ПАТ "Роганська картонна фабрика" за отриману упаковку складала 573020,74 грн., що підтверджується випискою ПАТ "Роганська картонна фабрика" по рахунку за контрагентом ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

У перевіряємий період 2012-2013 років ПАТ "Роганська картонна фабрика" відвантажило ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" товар на загальну суму 5260665,21 в т.ч. ПДВ 876 777,54 грн., що підтверджується вищевказаними документами.

У зв`язку з неможливістю здійснення розрахунку за отриманий товар (упаковку) у повному обсязі, ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" запропонувала свою продукцію (кондитерські вироби) на реалізацію.

Так, між ПАТ "Роганська картонна фабрика" (покупець) та ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" (продавець) укладено договір поставки №25/05 від 25.03.2011 р. та договір поставки №31/01 від 31.01.2012 р. Правочини було укладено повноважними особами, а саме від ПАТ "Роганська картонна фабрика" - головою правління Ладиженським Г.В., від ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" - генеральним директором Дроновою Г.В.

Відповідно до умов договору №25/05 від 25.03.2011 р. ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" передало на своєму складі (м. Херсон) у власність покупця - ПАТ "Роганська картонна фабрика" кондитерську продукцію, що підтверджується видатковою накладною №1749 від 16.05.2012 р., податковою накладною №103 від 16.05.2012 р., видатковою накладною №533 від 15.02.2012 р., податковою накладною №149 від 15.02.2012 р., видатковою накладною №48 від 14.02.2012 р., податковою накладною №118 від 14.02.2012 р., видатковою накладною №930 від 16.03.2012 р., податковою накладною №158 від 16.03.2012 р., наказами про відрядження представника покупця №19 від 14.02.2012 р., №27/1 від 13.03.2012 р., №34/1 від 14.05.2012 р.

Відповідно до умов договору №31/01 від 31.01.2012 р. ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" передало на своєму складі (м. Херсон) у власність покупця - ПАТ "Роганська картонна фабрика" кондитерську продукцію, що підтверджується видатковою накладною №3279 від 02.09.2013 р., податковою накладною №4 від 02.09.2013 р., видатковою накладною №2241 від 10.07.2012 р., податковою накладною №73 від 10.07.2012 р., видатковою накладною №2724 від 11.09.2012 р., податковою накладною №77 від 11.09.2012 р., видатковою накладною №3876 від 29.11.2012 р., податковою накладною №324 від 29.11.2012 р., видатковою накладною №4326 від 25.12.2012 р., податковою накладною №383 від 25.12.2012 р., наказами про відрядження представника покупця №49/1 від 09.07.2012 р., №57/1 від 07.09.2012 р., №75/1 від 28.11.2012 р., №79 від 24.12.2012 р., №52/1 від 02.09.2013 р.

За вказаними договорами, впродовж 2012-2013 років ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" передало у власність ПАТ "Роганська картонна фабрика" товар на загальну суму 5 129 611,53, в т.ч. ПДВ 854 935,34 грн., що підтверджується вищевказаними документами.

На підставі вищевказаних господарських операцій за 2012-2013 рр. між підприємствами були проведені взаємозаліки зустрічних однорідних грошових вимог, про що свідчать відповідні угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.02.2012 р., 28.03.2012 р., 26.04.2012 р., 31.05.2012 р., 27.06.2012 р., 06.08.2012 р., 30.09.2012 р., 09.11.2012 р., 01.12.2012 р., 01.02.2013 р., 29.03.2013 р., 30.09.2013 р., 15.11.2013 р. на загальну суму 5 129 611, 53 грн. в т.ч. ПДВ 854 935,34 грн.

В подальшому придбаний товар (кондитерські вироби) ПАТ "Роганська картонна фабрика" використало у власній господарській діяльності, а саме для продажу контрагентам - ТОВ "Аліка" (Таджикистан) за контрактом №20/11 від 20.11.2012 р., що підтверджується митною декларацією №508040000/2012/004411 від 30.11.2012 р. та дорожньою відомістю, рахунком-фактурою №124 від 27.11.2012 р., митною декларацією №508040000/2012/004744 від 27.12.2012 р. та дорожньою відомістю, рахунком-фактурою №134 від 25.12.2012 р.; а також для продажу ТОВ "Торгівельний дім "Україна" (Киргизстан) за контрактом №02/01 від 02.02.2012 р., що підтверджується митною декларацією №508050000/2012/004432 від 18.05.2012 р. та дорожньою відомістю, рахунком-фактурою №45 від 16.05.2012 р., митною декларацією №508040000/2012/002569 від 04.09.2013 р., рахунком-фактурою №85 від 30.08.2013 р., митною декларацією №508050000/2012/006560 від 12.07.2012 р., рахунком-фактурою №60 від 10.07.2012 р., митною декларацією №508050000/2012/009379 від 13.09.2012 р. та дорожньою відомістю, рахунком-фактурою №83 від 12.09.2012 р., митною декларацією №508050000/2012/001091 від 21.02.2012 р. та дорожньою відомістю, рахунком-фактурою №15 від 15.02.2012 р., митною декларацією №508050000/2012/002060 від 16.03.2012 р. та дорожньою відомістю, рахунком-фактурою №25 від 14.03.2012 р.

Згідно контракту №20/11 від 20.11.2012 р. за 2012-2013 рр. на адресу ТОВ "Аліка" (Таджикистан) відвантажено кондитерські вироби на загальну суму 121 590 дол. США, що в екв. складає 971 868,87 грн. Згідно контракту №02/01 від 02.02.2012 р. за 2012-2013 рр. на адресу ТОВ "Торгівельний дім "Україна" (Киргизстан) відвантажено кондитерські вироби на загальну суму 413 354,24 дол. США, що в екв. складає 3 302 802,21 грн.

Як вбачається із Акту перевірки (стор.46-49) при здійсненні товариством зовнішньоекономічних операцій, в т.ч. за вказаними контрактами, порушень вимог валютного законодавства податковим органом встановлено не було.

Валютна виручка оприбуткована на валютних рахунках товариства у повному обсязі, що підтверджується довідками ПАТ "Роганська картонна фабрика", а також довідками ПАТ "Мегабанк" від 11.12.2012 р., 27.12.2012 р., 16.01.2013 р., 17.01.2013 р.; від 24.02.2012 р., 16.03.2012 р., 23.03.2012 р., 06.04.2012 р., 20.04.2012 р., 27.04.2012 р., 28.05.2012 р., 11.06.2012 р., 27.06.2012 р., 01.08.2012 р., 13.08.2012 р., 20.08.2012 р., 08.10.2012 р., 22.10.2012 р., 31.10.2012 р., 11.03.2013 р., 30.09.2013 р., 14.10.2013 р., 21.10.2013 р.

Таким чином, реалізація товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Аліка" (Таджикистан) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Україна" (Киргизстан) дозволило ПАТ "Роганська картонна фабрика" отримати грошові кошти та прибуток від реалізації Публічному акціонерному товариству "Херсонська кондитерська фабрика" упаковки за договором №25 від 21.04.2010 р.

За рахунок отриманої валютної виручки ПАТ "Роганська картонна фабрика" було, зокрема, погашено кредитну заборгованість за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "Мегабанк", що підтверджується випискою ПАТ "Мегабанк" по рахунку USD за період з 01.01.2012 р. по 15.10.2014 р., а також довідкою ПАТ "Мегабанк" №06-10306 від 17.10.2014 р. про відсутність кредитної заборгованості перед банком. Інша частина виручки позивачем реалізована (продана), відповідно до вимог законодавства про обов'язковий продаж надходжень в іноземній валюті на міжбанківському валютному ринку України у розмірі 50%.

Як встановлено судом, під час здійснення перевірки податковим органом операції за договором поставки упаковки №25 від 21.04.2010 р., укладеним між ПАТ "Роганська картонна фабрика" (постачальник) та ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" (покупець) взагалі досліджено не було, вказані господарські операції в Акті перевірки не відображені, що в свою чергу призвело до хибних висновків відповідача про фіктивність договорів про придбання позивачем кондитерської продукції у ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика" та відсутність економічної вигоди.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необхідних активів, у тому числі при їх ввезені на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

На підставі п. 198.6 ст. 198 Закону до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Також п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вищевикладені обставини придбання товару позивачем та його транспортування (фізичного переміщення), відомості щодо придбання товару та можливостей зберігання, підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення позивачем господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовані витрати та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика".

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України первинні документи надані позивачем, на підтвердження здійснення вказаних правочинів, суд дійшов висновку, що документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 44 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п. 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Таким чином, викладені в акті № 1155/20-23-22-01-06/00278830 від 29.07.2014р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ на загальну суму 846 925 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ на суму 94 316 грн., по взаємовідносинам з ПАТ "Херсонська кондитерська фабрика", у т. ч. за лютий 2012 року на суму 89 925 грн., за березень 2012 року на суму 161 121 грн., за травень 2012 року на суму 117 002 грн., за липень 2012 року на суму 114 420 грн., за вересень 2012 року на суму 111 613 грн., за листопад 2012 року на суму 99 992 грн., за грудень 2012 року на суму 94 381 грн., за вересень 2013 року на суму 103 471 грн. - не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи в суді.

Крім того, перевіркою також встановлено порушення позивачем п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.168.1.2., п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.4 ст. 168 ПК України, а саме неутримання та неперерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб зі сплачених товариством грошових коштів громадянину ОСОБА_8

З приводу вказаних правовідносин судом встановлено наступне.

Громадян України ОСОБА_3 пред'явив Публічному акціонерному товариству "Роганська картонна фабрика" до платежу чотири прості векселі, які раніше були виписані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газавто", сумою погашення 200 000,00 грн. кожний.

Відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу від 16.11.2011 р., векселедержатель - ОСОБА_3 пред'явив, а векселедавець - ПАТ "Роганська картонна фабрика" прийняв до платежу простий вексель серія АА №0856719. У зв`язку з погашенням векселю, 22.02.2012 р. між сторонами складено акт прийому-передачі векселю.

Відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу від 17.02.2012 р., векселедержатель - ОСОБА_3 пред'явив, а векселедавець - ПАТ "Роганська картонна фабрика" прийняв до платежу простий вексель серія АА №0856720. У зв`язку з погашенням векселю, 17.07.2012 р. між сторонами складено акт прийому-передачі векселю.

Відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу від 14.07.2012 р., векселедержатель - ОСОБА_3 пред'явив, а векселедавець - ПАТ "Роганська картонна фабрика" прийняв до платежу простий вексель серія АА №0856721. У зв`язку з погашенням векселю, 17.07.2013 р. між сторонами складено акт прийому-передачі векселю.

Відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу від 18.06.2013 р., векселедержатель - ОСОБА_3 пред'явив, а векселедавець - ПАТ "Роганська картонна фабрика" прийняв до платежу простий вексель серія АА №0856722. У зв`язку з погашенням векселю, 18.07.2012 р. між сторонами складено акт прийому-передачі векселю.

За перевіряємий період 2012-2013 рр. ПАТ "Роганська картонна фабрика" сплачено на користь ОСОБА_3 604085,00 грн., що підтверджується довідками про рух коштів на рахунку по відносинам з ОСОБА_3 за 2012 р. та 2013 р. та платіжними дорученнями про оплату векселів за 2012 р. та 2013 р.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папері та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з п.п. 164.2.9. п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Стаття 170 ПК України регулює особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів. Пункт 170.2 ст. 170 ПК України закріплює механізм оподаткування інвестиційного прибутку.

У пп. "а", "б" пп. 170.2.7 п.170.2 ст. 170 ПК України закріплено визначення терміну « інвестиційний актив» - це пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом. Термін "пакет цінних паперів" означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів.

Отже, виходячи з наведеного, векселі є інвестиційними активами, а операції з їх продажу фізичними особами (в т.ч. погашення інвестиційного активу його емітентом), оподатковуються за п. 170.2 ст. 170 ПК України, яка є спеціальною нормою та регулює оподаткування інвестиційного прибутку.

Згідно п. 170.2. ст. 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Алгоритм визначення суми інвестиційного прибутку встановлено пп. 170.2.2 п.170.2 ст. 170 ПК України: інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається зі суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Якщо ж різниця є від'ємною, то вона за пп. 170.2.3 п.170.2 ст. 170 ПКУ вважається інвестиційним збитком, а отже, не включається до оподатковуваного доходу.

Однак, товариство, яке здійснює погашення векселю, не спроможне визначити суму доходу фізичної особи, за алгоритмом, встановленим п.п. 170.2.2 п.170.2 ст. 170 ПК України, оскільки лише сама фізична особа має інформацію про те, які витрати вона понесла при придбанні інвестиційного активу. Як зазначено в акті перевірки (стор.40), розмір витрат ОСОБА_3 на придбання векселів відповідачем не встановлений.

Крім того, є окрема категорія суб'єктів господарювання, яка пунктом 170.2.2 п.170.2 ст. 170 ПК України визначена податковим агентом щодо інвестиційного прибутку, - професійні торгівці цінними паперами. Згідно з пп. 170.2.9 п.170.2 ст. 170 ПК України податковим агентом фізичної особи, яка здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента затверджена наказом Мінфіну від 22.11.2011 р. №1484 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2011 р. №1689.

За нормами п.п. 170.2.2 п.170.2 ст. 170 ПК України запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларувати результати всіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами. Якщо фізична особа мала декілька операцій з інвестиційними активами протягом звітного року, то до її загального річного оподатковуваного доходу, згідно з пп. 170.2.6 п.170.2 ст. 170 ПК України, включається загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами. Він визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку (тобто фізичною особою). При цьому він визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Таким чином, проаналізувавши у системному зв'язку загальні та спеціальні норми податкового законодавства, суд доходить висновку, що розрахунок фінансового результату від операцій з інвестиційними паперами та обов'язок зі сплати інвестиційного прибутку покладено саме на фізичну особу, яка отримала прибуток. Фізична особа самостійно визначає суму доходів і витрат від операцій з інвестиційними активами, відображає фінансовий результат від таких операцій у річній декларації про майновий стан і доходи та сплачує податок на доходи фізичних осіб.

У зв'язку з чим, викладені в акті № 1155/20-23-22-01-06/00278830 від 29.07.2014р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.168.1.2., п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.4 ст. 168 ПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляд у справи.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що нараховані податковим органом за дані порушення суми грошових зобов'язань є незаконною, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Роганська картонна фабрика" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної ДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20.08.2014 р. №0002752202, №0002762201, №0002772201, №0002782201, №0004731702.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 27.10.2014 року.

Суддя Рубан В.В.