Постанова № 41165945, 22.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2616/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача

(Київський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області) - Забєлінський О.С.,

представника відповідача (УМВС України в Полтавській області) - Сиромятніков В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області, Київського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування наказу та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області, Київського районного відділу Полтавського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування наказу № 277 про звільнення ОСОБА_1 з МВС України в Полтавській області та поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді за місцем служби.

03 жовтня 2014 року позивачем було доповнено позовні вимоги вимогою про врахування часу звільнення із роботи вимушеним прогулом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ № 277 від 07 травня 2014 року було винесено у зв'язку висновками проведеної відповідачем перевірки, відповідно до яких позивач займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню з органів МВС. Вказаний висновок був зроблений у зв'язку з тим, що 11 квітня 2014 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем здійснив наїзд на електроопору, внаслідок чого було пошкоджено електромережу. Позивач зауважив, що здійснив всі дії, необхідні для ліквідації вказаної аварії, на підтвердження чого надав лист "Полтаваобленерго", відповідно ОСОБА_1 відшкодовані збитки з ремонту електроопори та електромережі. В той же час, працівниками МВС протиправно, на думку позивача, зроблено висновок, що вказане правопорушення позивач вчинив у стані алкогольного сп'яніння. Також, позивач зауважив, що у висновку проведеної стосовно ОСОБА_1 перевірки не зазначено дату складання висновку і затверджено в. о. начальника Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області Корсуном І. Г. ОСОБА_1 зазначив, що рішенням суду провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП України, стосовно ОСОБА_1 закрито за недоведеністю в його діях складу правопорушення. Позивач вважає, що рішення про його звільнення є необ'єктивним, упередженим і передчасним, таким, що суперечить нормам і дисциплінарному статуту і нормам чинного законодавства.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, з підстав викладених у ньому, просили задовольнити позов.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували. В письмових запереченнях Київський РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області відповідач зазначив, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ з посади інспектора-чергового чергової частини штабу Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Підставою для винесення відповідачем рішення про звільнення позивача стало вчинення позивачем правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ст. 130 КУпАП, внаслідок чого були складені відповідні протоколи та направлені до суду з відповідними матеріалами. Враховуючи систематичне попередження працівників органів внутрішніх справ про недопустимість керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, недопустимість порушення вимог статутів, законів та наказів начальників, ОСОБА_1, на думку відповідача, допустив грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України ("Обов'язки осіб рядового і начальницького складу"). Відповідач вважає, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 відбулось у зв'язку з недоведеністю в діях позивача складу правопорушення, що, на думку відповідача, не виключає факту керування позивачем автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, а є рішення оціночним, про малу кількість доказів вини ОСОБА_1 Натомість, позивач не повідомив суд про факт притягнення його за іншим протоколом по ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП. Таким чином, відповідач вважає, що наказ УМВС України в Полтавській області від 07 травня 2014 року № 277 був виданий на законних підставах в правовому полі і підстав щодо його скасування і поновлення на службі ОСОБА_1 не вбачається.

Відповідач - Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області - в письмових запереченнях зазначив, що складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 стало підставою для проведення службового розслідування. При цьому, відповідно до вимог Інструкції розслідування проводилось з метою встановлення порушень службової дисципліни, а не встановлення події та складу адміністративного правопорушення. За результатами службового розслідування було підтверджено факт скоєння ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до пошкодження майна, втечі останнім з місця пригоди та вживання алкогольних напоїв. Такими діями, за твердженням відповідача, капітан міліції ОСОБА_1 допустив грубе порушення службової дисципліни, недотримався вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Враховуючи встановлення факту вчинення позивачем грубого дисциплінарного проступку, оскаржуваним наказом УМВС України в Полтавській області на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідачів вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 з 2001 року проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, з 03 червня 2013 року на посаді інспектора-чергового чергової частини штабу Кихвського РВ Полтавського МУ УМВС у Полтавській області /а. с. 50 - зворотній бік/.

Пунктом 1 наказу УМВС України в Полтавській області від 07 травня 2014 року № 277 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення службової дисципліни, що виявилось у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди в стані алкогольного сп'яніння, ігноруванні статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, інспектора - чергового частини штабу Київського РВ Полтавського МУ капітана міліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ /а. с. 33-34/.

Даний наказ реалізовано наказом УМВС України в Полтавській області від 30 травня 2014 року № 217 о/с "По особовому складу", яким капітана міліції ОСОБА_1, інспектора - чергового чергової частини штабу Київського РВ Полтавського МУ, звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у запас за порушення дисципліни) /а. с. 35/.

Не погоджуючись з вищезазначеним наказом УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку оскарженим наказам, суд виходить з критеріїв їх правомірності, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи винесено дані накази: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ до ОСОБА_7 застосовано у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

В силу положень статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України /частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту/.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

Пунктом 2.1. вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника /пункт 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України/.

Судом встановлено, що начальником УМВС України в Полтавській області 14 квітня 2014 року видано наказ № 72 "Про проведення службового розслідування" з приводу дорожньо-транспортної пригоди за участю інспектора - чергового чергової частини штабу Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 /а. с. 40/.

З висновку службового розслідування по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю інспектора-чергового чергової частини штабу Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1, підставою для видачі даного наказу стало отримання 11 квітня 2014 року інформації з чергової частини Решетилівського РВ УМВС України в Полтавській області з приводу дорожньо-транспортної пригоди за участю інспектора-чергового частини штабу Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1, за фактом якого складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 122-4, ст. 124, ст. 130 КУпАП.

У межах проведеного службового розслідування члени комісії дійшли висновку про підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

З матеріалів службового розслідування вбачається та не заперечується сторонами, що 11 квітня 2014 року близько 16 години 30 хвилин в с. Жовтневе Решетилівського району Полтавської області ОСОБА_1, керуючи автомобілем "Опель Кадет караван", днз НОМЕР_1, здійснив наїзд заднім ходом на електроопору, в наслідок чого було пошкоджено електропровід.

Позивач в позовній заяві зазначив, що автомобілем керував самостійно, одразу після транспортної пригоди залишив місце ДТП та приклав зусилля для ліквідації пошкодження та відшкодував спричинені збитки, на підтвердження чого надав довідку ПАТ "Полтаваобленерго" Решетилівської філії від 11 серпня 2014 року № 05-23-02-1718, з якої вбачається, що позивачем відшкодовані матеріальні збитки в повному обсязі.

Як передбачено частиною п'ятою статті 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Матеріалами справи підтверджено, що у ході проведення службового розслідування від ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення (від 14 квітня 2014 року), за змістом яких останній пояснив, що 11 квітня 2014 року близько 16 години 30 хвилин перебував вдома за адресою АДРЕСА_1. В цей час до нього заїхав брат ОСОБА_9 і запропонував проїхатися по селу на автомобілі Опель-кадет, днз НОМЕР_2, який належить їхньому батьку. За кермом автомобіля був брат ОСОБА_9, а ОСОБА_1 сидів на передньому пасажирському сидінні. Їдучі по одній із вулиць с. Жовтневе ОСОБА_9 почав розвертатися та здаючи назад ударив електроопору в результаті чого відбувся розрив електромережі. ОСОБА_1 вийшов із автомобіля і глянув місце події, після чого сів у автомобіль і поїхав разом з братом назад додому, де автомобіль поставили в гараж. У цей час до ОСОБА_9 зателефонувала його дружина, яка перебуває на 9-му місяці вагітності і повідомила, що себе погано почуває, тому брат поїхав додому. О 18 години 30 хвилин до ОСОБА_1 приїхали працівники ВДАІ УМВС в Полтавській області та запропонували проїхати до Решетилівського РВ для дачі пояснень по даному факту, на що ОСОБА_1 погодився, оскільки не хотів турбувати брата ОСОБА_9, а також працівники ВДАІ запевнили ОСОБА_1, що по даному випадку не будуть складати протоколи про адміністративні правопорушення.

12 квітня 2014 року, відібрано письмові пояснення у брата позивача ОСОБА_9 /а. с. 41, зворотній бік/, які за змістом є аналогічними поясненням позивача.

Також, були відібрані пояснення від громадян ОСОБА_11, ОСОБА_12, які повідомили, що за кермом легкового автомолія Опель-кадет днз НОМЕР_1 знаходився гр. ОСОБА_1, який і здійснив дану дорожньо-транспортну пригоду. З пояснень вказаних громадян /а. с. 46-47/ ОСОБА_1 вийшов з автомобіля, оглянув місце події, після чого сів за кермо автомобіля та поїхав. Громадяни вказали, що ОСОБА_1, на їх погляд, перебував у нетверезому стані та був у автомобілі сам.

В подальшому, близько 20 години 11 квітня 2014 року працівниками ВДАІ Решетилівського РВ УМВС України у Полтавській області за порушення вимог Правил дорожнього руху України, створення аварійної обстановки, відносно ОСОБА_1 були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 122, ст. 124, ст. 130 КУпАП /а. с. 44-зворотній бік/.

За результатами службового розслідування складено висновок, що затверджений начальником УМВС України в Полтавській області полковником міліції ОСОБА_13 06 травня 2014 року /а. с. 37-39/. Пунктом 2 зазначеного висновку зазначено про порушення клопотання щодо звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, зокрема, транспортної дисципліни, недотримання ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виявилося у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

На підставі вказаного висновку службового розслідування УМВС України прийнято рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Так, пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 29 липня 1991 року №114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Суд зазначає, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ відбулось саме у зв'язку з порушенням останнім службової дисципліни, що підтверджено за результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин фактичної дійсності законодавцем віднесено до компетенції органу внутрішніх справ.

Судом встановлено, що службове розслідування відносно дій інспектора-чергового чергової частини штабу Київського РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області капітана міліції ОСОБА_1 проведено у повній відповідності до вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Позивач під час судового розгляду справи зазначив, що висновок розслідування не надавався йому на ознайомлення. В той же час, відповідно до пункту 6.3.5 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Натомість позивачем не підтверджено факт звернення до відповідача з відповідним рапортом, а отже не реалізовано право на ознайомлення з висновком службового розслідування. Матеріали особової справи позивача, оригінал якої було досліджено судом в судовому засіданні, не містять рапорту позивача про ознайомлення із висновком службового розслідування.

Ні позивачем, ані представником позивача в ході судового розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних тверджень, що свідчили б про порушення УМВС України в Полтавській області порядку проведення службового розслідування.

Натомість, твердження позивача щодо протиправності оскаржених рішень УМВС України в Полтавській області ґрунтується на доводах про наявність судового рішення, яким закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд виходить з положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд також враховує приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи наведені положення, суд зауважує, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Аналогічну думку викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".

Суд зазначає, що у постанові Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2014 року встановлено, що факт керування ОСОБА_8 11 квітня 2014 року автомобілем у стані алкогольного сп'яніння не доведений. Судом встановлено, що після скоєння ДТП ОСОБА_8 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди і тривалий час його поведінка не контролювалась.

При цьому суд зазначає, що в силу наведених вище положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, які є спеціальними нормативно-правовими актами з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, наявність судового рішення, яким буде встановлено вину особи у вчиненні адміністративного проступку, не є визначальним для проведення службового розслідування та застосування до особи дисциплінарних стягнень. Навпаки, встановлення обставин фактичної дійсності у даному випадку належить до компетенції робочої групи, якій доручено проведення такого службового розслідування та саме висновок такого розслідування є підставою для відповідного реагування, зокрема, застосування до винних осіб дисциплінарних стягнень.

Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені наказом МВС України 22 лютого 2012 року № 155, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941 (далі - Правила поведінки), встановлюють моральні зобов'язання працівника органів внутрішніх справ, зокрема пунктом 4.1 розділу ІІІ "Моральні основи служби в органах внутрішніх справ" визначено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання:

визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності;

бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.

Також, поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника (пункт 1.1 розділ IV "Професійно-етичні правила поведінки працівника органів внутрішніх справ" Правила поведінки).

Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України, схвалений колегією МВС України 05 жовтня 2000 року за № 7КМ/8, також зобов'язує працівника міліції у службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, чемності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної (пункт 7). Виявляти стійкість, принциповість, непримиренність у боротьбі зі злочинністю, мужність і сміливість, високу фізичну, вольову та інтелектуальну готовність до дій у складних, нестандартних ситуаціях (пункт 8). Критично ставитися до власних професійних якостей та поведінки. Постійно працювати над самовдосконаленням, підвищенням свого професійного та загальнокультурного рівня (пункт 9). Стверджувати та відстоювати честь і гідність правоохоронця як посадової особи, уповноваженої державою і народом України захищати законні права і інтереси громадян. Всіляко сприяти підвищенню авторитету органів внутрішніх справ серед населення (пункт 10). У разі недотримання взятих зобов'язань бути готовими понести відповідальність, передбачену законодавством України, іншими чинними нормативними актами, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ (пункт 11).

Суд звертає увагу, що позивачем не спростовано відсутність порушень з його боку службової дисципліни, зокрема, транспортної дисципліни, яка полягає у тому числі у вживанні водієм транспортного засобу після ДТП за його участю алкоголю, у створенні водієм під час руху транспортного засобу заднім ходом небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, залишення на порушення встановлених правил місця ДТП, до якої вони причетні.

Так, Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2014 року (справа № 3/546/273/14) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито з нереабілітуючих підстав, а згідно мотивувальної частини судового рішення вина ОСОБА_1 підтверджена.

До того ж, на запит суду отримано посвідчену копію постанови Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 червня 2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340 грн. Судовим рішенням також встановлено, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю. Також, постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2014 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 4 КУпАП закрито. В той же час, рішенням суду встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 ч. 4 КУпАП, проте у зв'язку з тим, що на момент направлення справи до суду вже закінчились строки для накладення адміністративного стягнення, провадження у справі було закрито.

Як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ звільнено за порушення службової дисципліни, тобто, за пунктом 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. При цьому, допущення позивачем такого порушення підтверджено результатами службового розслідування.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

У спірних відносинах суб'єкт владних повноважень - УМВС України в Полтавській області, діяв на виконання приписів закону, відповідно до встановлених законом повноважень та з дотриманням встановленої законом процедури і форми прийняття рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що видавши оскаржений наказ УМВС України в Полтавській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Проходження служби в органах внутрішніх справ, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії і вчинки. Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово попереджався про притаманні даному виду публічної служби обмеження, необхідність дотримання вимог законодавства щодо неухильного виконання положень Присяги працівника органів внутрішніх справ, статутів і наказів начальників. Відповідно до змісту Присяги працівника органів внутрішніх справ, яку позивач приймав, він клявся завжди бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим.

За вищенаведеного, суд вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ відповідає характеру та тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. А відтак, підстави для скасування оскаржених наказів - відсутні.

Отже, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

Як наслідок, не належать до задоволення і позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та врахування часу звільнення із роботи вимушеним прогулом.

За таких обставин, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Полтавській області, Київського районного відділу Полтавського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування наказу та поновлення на посаді, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький