Рішення № 41165140, 28.10.2014, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/1222/13-ц

Номер провадження 2/699/263/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2014 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Побережної Н.П.

за участі секретарів судового засідання Могильної І.В., Ященко О.М., Побут Р.С.,

представника позивача - Золотаря О.С.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Корсунь - Шевченківському цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач пред'явив у суд даний позов і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі загальній сумі 35274,93 грн. посилаючись на те, що 14.04.2006 року відповідач отримав кредит в розмірі 2500,00 грн. зі сплатою 36,00 % річних у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки строком. Але позичальник порушив умови договору, в результаті чого виникла заборгованість, яку він добровільно погашати не бажає. Тому позивач і пред'явив даний позов.

У суд представник позивача з'явився, позов підтримав, надав пояснення аналогічні до позовної заяви.

Відповідач у суд з'явився, проти задоволення позову заперечував, та вказав, що кредитні кошти погашені повністю та в травні 2009 року надіслав на адресу банку заяви про розірвання договору та про видачу довідки про відсутність заборгованості, але відповіді не отримав, також просив застосувати строк позовної давності посилаючись на те, що останній платіж був здійснений 07.04.2009 року, а тому з цього часу слід рахувати трирічний термін позовної давності, крім того строк дії картки, який становить 03.02.2009 року, закінчився, інша картка не отримувалась, а тому строк позовної давності сплинув ще 01.03.2012 році, позов же пред'явлений 27.08.2013 року.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У суді встановлено, що між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_2 14.04.2006 року був укладений кредитний договір без номера шляхом приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), згідно якого банк надав їй кредит в розмірі 2500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно умов укладеного договору він складається із заяви позичальника (а.с.15- 16) та Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови) (а.с.17-24 ).

Відповідно до довідки (а.с.51) позивач на підставі п.5.3 Умов і правил надання банківських послуг збільшив розмір кредитного ліміту: 24.05.2006 року - 2500,00 грн., 13.02.2007 року - 3100,00 грн., 12.04.2007 року - 6000,00 грн., 28.03.2008 року - 10000,00 грн., 17.04.2009 року - 9440,00 грн..

Відповідно до п.6.5 Умов позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.6.6 Умов у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п.8.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно п.9.12 Умов договір діє на протязі 12 місяців з моменту укладення. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Згідно пунктів 3.1.1, 5.4 розділу правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Картка, яка була отримана відповідачем мала термін дії три роки до 03.02.2009 року (а.с.39, 162). Після закінчення дії першої картки, позивач перевипустив картку з терміном дії картки до квітня 2011 року (а.с.176-177), однак дана картка отримана відповідачем не була. згідно виписки по особовому рахунку відповідача (а.с.178-190), останній платіж здійснений 07.04.2009 року в сумі 600,00 грн. ( а.с.188). Дані обставини визнані сторонами, а тому не відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до пункту 6.4 Умов у разі незгоди зі змінами правил чи тарифів обов'язок клієнта пред'явити банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити заборгованість, яка утворилась перед банком, у тому числі й заборгованість, яка утворилась упродовж 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам.

Відповідач звернулася до банку із заявою про розірвання договору та заявою про видачу довідки про відсутність заборгованості 06.05.2014 року (а.с.71-72), які отримані позивачем 14.05.2009 року (а.с.46), однак відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором від 14.04.2008 року (а.с.6-14) станом на 20.05.2009 року відповідач мала заборгованість, яку не погасила.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частини 1-2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, ст.1048 цього Кодексу передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ст.1054 цього Кодексу визначено, що за кредитним договором банк чи інша фінансова установа надає кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546 та ч. 3 ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається, як пеня та штраф, і є грошовою сумою чи іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності(а.с.40), в якій вказав, що термін дії картки закінчився в лютому 2009 року, а тому строк позовної давності закінчився в лютому 2012 року.

Суд вважає, що строк позовної даності позивачем пропущений, оскільки відповідно до п.9.12 Умов договір кредиту продовжує свою дію (пролонговується) та відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою, граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH). Отже, кінцевий строк дії картки це лютий 2009 року, останній платіж здійснений відповідачем в квітні 2009 року, а позивач звернувся до суду 30.08.2013 року, тобто поза межами трирічного терміну позовної давності.

Суд критично оцінює твердження позивача щодо не пропущення строку позовної давності з підстав виготовлення іншої картки з кінцевим терміном дії квітень 2011 року, так як дана картка відповідачем отримана не була, про випуск іншої картки відповідач повідомлений не був, крім того відповідач повідомив про розірвання договору з позивачем в травні 2009 року і не погасив заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Таким чином суд вважає, що оскільки позивач пропустив строк позовної давності, поважних причин пропуску якого він не навів, тому позов не належить до задоволення.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Керуючись ст.ст. 257, 261, 526, 530, 625, 634, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57 - 61, 88, 212 - 215, 218, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 31.10.2014 року.

Суддя Побережна Н. П.