Рішення № 41164862, 27.10.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6479/14-ц Провадження № 22-ц/772/2667/2014Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.Категорія 27 Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Шемети Т. М.,

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.

при секретарі: Сніжко О.А.

з участю: представника позивача Майданюка С.П., законного представника ОСОБА_3 та водночас третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2014 року,

по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, треті особи на боці відповідача які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Служба в справах дітей Вінницької міської ради, -

в с т а н о в и л а :

01.04.2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"" звернувся до суду з вказаним позовом та висував вимогу:В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року в розмірі 7 880 995 грн. 88 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки : житловий будинок з прибудовами, господарськими спорудами та будівлями, розташований в АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій; виселити та визнати такими, що втратили право на житло, усіх мешканців вказаного будинку, у тому числі ОСОБА_5 та неповнолітню ОСОБА_3.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2014 року позов задоволено частково та вирішено:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року в розмірі 7 880 995 грн. 88 коп., з яких: строкова заборгованість по кредиту 143 164, 12 доларів США, що еквівалентно 1 344 010 грн. 44 коп.; прострочена заборгованість по кредиту 6 282,88 доларів США, що еквівалентно 58 983 грн. 05 коп.; строкова заборгованість по процентах 2 905, 92 долари США, що еквівалентно 27 280 грн. 49 коп.; прострочена заборгованість по процентах 158 140, 71 доларів США, що еквівалентно 1 484 609грн. 17 коп.; пеня за період з 07.03.2013 року по 07.04.2014 року 4 423 237 грн. 39 коп., пеня по рішенню Апеляційного суду Вінницької області 542 875 грн. звернути стягнення на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" за іпотечним договором від 15.04.2008 року на предмет іпотеки: житловий будинок з прибудовами та господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- Визнано ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим будинком з добудовами та господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

- В задоволенні позовних вимог в частині визнання такими, що втратили право користування усіх мешканців будинку АДРЕСА_1 та їх виселення, відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить ухвалене по справі рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив ряд порушень норм матеріального та процесуального права, а саме:

- судом не було враховано, що договір іпотеки укладався у забезпечення виконання зобов'язань по договору № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року, однак до цього кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 1, якою збільшено розмір зобов'язань боржника, а тому на підставі статті 559 ч.1 ЦК України, договір іпотеки, який є майновою порукою, припиняється, так як збільшення обсягу зобов'язання відбулося без згоди іпотекодавця;

- договір іпотеки укладався між ОСОБА_5 та ВАТ "Банк "Фінанси і Кредит", будь-яких змін до договору не вносилось, а позивачем у справі є ПАТ "Банк "Фінанси і Кредит", тобто позов пред'явлено неналежною особою;

- судом включено в розмір заборгованості і суму 2 007 236 грн. 36 коп., відносно якої вже було ухвалено рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26.07.2010 року про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з Боржника ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, тобто допущено подвійне стягнення заборгованості; не визначено розмір заборгованості шляхом призначення судової бухгалтерської експертизи;

- суд безпідставно зазначив, що відповідач була попереджена про необхідність звільнення житлової площі, однак ніяких попереджень вона не отримувала і доказів цього в справі немає.

- суд не врахував, що позивачем пропущено строк позовної давності: про своє порушене право він дізнався в 2009 році, звертаючись з позовом про дострокове стягнення сум по кредитному договору з боржника та поручителів, а з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише в 2014 році;

- суд безпідставно не застосував Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті": будинок, на який звернуто стягнення, є єдиним житлом відповідачів по справі, місцем їх проживання, загальна площа будинку не перевищує 250 кв.м. та становить 172, 9 кв.м.;

-2-

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями. Представник позивача ОСОБА_2 подану апеляційну скаргу не визнав, вважає її безпідставною, рішення суду є вірним та відповідає нормам закону: існування рішення про звернення стягнення на грошові кошти не перешкоджає кредитору звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки; стосовно не проведення судової бухгалтерської експертизи, то відповідачі не клопотали про це в суді першої інстанції, також в даному випадку не може бути застосовано норми закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", так як ОСОБА_5 є підполковником збройних сил України, а тому на неї згідно статті 6 Закону його дія не поширюється. Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_4, він же представник законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 зазначив, що апеляційна скарга підлягає задоволенню: згідно закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на будинок не може бути звернено стягнення. Представник служби у справах дітей Вінницької міської ради в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, при розгляді просила врахувати інтереси неповнолітньої ОСОБА_3.

Колегія суддів, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку, що остання підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Судом було встановлено наступне:

15.04.2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 46_33-04/08-МФ-ЗН (а.с.34-36, т.1), згідно якого він отримав 150 000 доларів США зі сплатою 18 % річних.

23.10.2008 року ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року (а.с. 40-42, т.1), згідно якої розмір процентної ставки був збільшений з 18 % до 20 % річних.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 15.04.2008 року було укладено договір поруки № 46_33-04/08-МФ-ЗН-П1 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_7 (а.с.43-44, т.1).

З метою забезпечення виконання кредитного договору 15.04.2008 року було укладено договір поруки № 46_33-04/08-МФ-ЗН-П2 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4 (а.с.45-46, т.1).

З метою забезпечення виконання кредитного договору 15.04.2008 року було укладено договір поруки № 46_33-04/08-МФ-ЗН-П3 між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_5 (а.с.47-48, т.1).

15.04.2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого вона виступила як майновий поручитель ОСОБА_6 по кредитному договору № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року та передала в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 49-52, т.1).

Правонаступником ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с.71-73, т.1).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 26.07.2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 як поручителів на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість, яка склалася станом на 22.12.2009 року, за кредитним договором № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року в розмірі 2 007 236 грн. 36 коп. (а.с.21-23, т.1).

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір заборгованість за кредитним договором станом на 07.03.2014 року становить 7 880 995 грн. 88 коп. (а.с. 8-13, т.1).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що: наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке не виконане, не є перешкодою для звернення стягнення на іпотечне майно, зобов'язання за договором іпотеки не припинилися, оскільки зобов'язання, яке ним забезпечено, не виконане. Відмовляючи в застосуванні Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд першої інстанції послався на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.10.2013 року (а.с. 24-29, т.1) було встановлено, а тому не потребує доведення, що іпотечне майно не є постійним місцем проживання відповідачів, а тому й не може бути застосовано в даних правовідносинах мораторій.

Прийшовши до висновку про підставність вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вирішив питання про виселення відповідачів з вказаного житлового приміщення та визнання їх такими, що втратили право на користування ним (ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку").

Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини по справі, однак остаточний висновок суду не відповідає нормам чинного законодавства, виходячи з такого.

Дійсно, за правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленого законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

В розглядуваній справі ОСОБА_5 є майновим поручителем по кредитному договору № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року. Дійсно до Кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 1 від 15.04.2008 року, якою змінено ряд положень кредитного договору в тому числі і збільшено розмір процентів: з 18 процентів річних до 20 процентів річних.

Однак, оскільки відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодежателем за невиконання боржником свого зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, то збільшення обсягу відповідальності боржника за зобов'язанням не тягне за собою припинення іпотеки, положення ж статті 559 ЦК України правовідносини з приводу іпотеки не регулюють і на них не поширюються, тому в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Статутом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с.71-72, т.1) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.73, т.1) доведено, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" є правонаступником ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", тому право вимоги ПАТ"Банк "Фінанси та Кредит" є доведеним, невнесення ж змін до договорів стосовно назви кредитора не зупиняє виконання боржником взятого на себе зобов'язання.

Матеріали справи містять вимогу про усунення порушень (а.с.61-64, т.1), направлену на адресу майнового поручителя ОСОБА_5, боржника ОСОБА_6, поручителів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , яка була отримана ОСОБА_5 18.03.2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.69, т.1).

-3-

Наявність судового рішення про стягнення з боржника та поручителів на корсить кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно (правові позиції, Постанова ВСУ від 04.09.2013 року, справа № 6-73цс13), цим спростовуються доводи апеляційної скарги щодо подвійного стягнення в зв'язку з існуванням рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26.07.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 як поручителів на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості по кредитному договору.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено, оскільки зобов'язання по Основному договору не припинено, а строк дії іпотечного договору не закінчився, тому строк звернення з вимогою про звернення стягнення на іпотечне майно не сплив.

Наявність заборгованості за кредитним договором є беззаперечною. При ухваленні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки суд повинен визначити розмір заборгованості, зазначивши її складові, яка підлягає погашенню за рахунок іпотечного майна. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 07.03.2014 року розмір заборгованості за Кредитним договором № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року, становить 7 338 120 грн. 54 коп.: строкова заборгованість 143 164, 12 доларів США; прострочена заборгованість по кредиту 6 282, 88 доларів США; строкова заборгованість по процентах 2 905,91 долари США, прострочена заборгованість по процентах 158 140,71 долар США; пеня за прострочення по кредиту та прострочення процентів за користування кредитом 542 875,34 грн.. Даний розрахунок відповідачами не спростований. Разом з тим висновок про доведеність саме такого розміру заборгованості є передчасним: згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, виходячи з того, що понесені стороною збитки мають бути реальними ( п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України), реальними збитками позивача на час звернення до суду є: прострочена заборгованість по тілу кредиту - 6 288, 88 доларів США та прострочена заборгованість по процентах за користування кредитом - 158 140, 71 доларів США, що в еквіваленті разом становить 1 543 592 грн. 21 коп., тоді як визначений позивачем розмір пені становить 4 423 237 грн. 30 коп., що майже в три рази перевищує реальні збитки позивача. Навіть з урахуванням права позивача на зміну терміну погашення основної заборгованості і плати за кредит, загальний розмір заборгованості з платежів по кредиту становить в гривневому еквіваленті 2 914 883 грн. 20 коп., а розмір пені - 4 423 237 грн. 39 коп., що в півтори рази перевищує загальний розмір заборгованості. Не звернувши на це уваги, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення, суд, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України не виконав свій обов'язок щодо сприяння сторонам у здійсненні їхніх прав, в результаті чого судом першої інстанції не було вирішено питання про застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-100 цс 14).

Однак апеляційний суд не визначає розмір заборгованості по договору, оскільки судова колегія приходить до висновку, що ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити, так як суд першої інстанції помилково не застосував положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року № 1304-VII, який набрав чинності 07.06.2014 року .

Згідно цього Закону, умовами неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки є наступне:

- іпотечне майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому у іноземній валюті;

- таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що в позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.

В розглядуваній справі ОСОБА_5 є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_6 по кредитному договору № 46_33-04/08-МФ-ЗН від 15.04.2008 року, згідно умов якого він отримав в кредит кошти в розмірі 150 000 доларів США, тобто майно забезпечує виконання зобов'язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті.

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрована та проживає в іпотечному майні: по АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями Замостянського адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Вінницькій області (а.с.82), копією паспорта відповідачки (а.с. 7). Посилання суду першої інстанції на те, що рішенням Вінницького міського суду від 15.10.2013 року встановлено, що іпотечне майно не є місцем постійного проживання відповідачки, а тому ця обставина не потребує доказування, є невірним, виходячи з наступного: дійсно зі змісту рішення Вінницького міського суду від 15.10. 2013 року вбачається, що "Згідно довідки № 709 від 12.05.2009 року, виданої КК "Лівобережний", ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. за вказаною адресою постійно не проживає, а лише періодично з'являється з метою догляду за будинковолодіння та присадибною ділянкою" (копія рішення на а.с.24-29, а зазначений абзац в рішення на а.с. 28). Однак суд не звернув увагу на те, що довідка КК "Лівобережний" датована 12.05.2009 роком, викладена в ній інформація відноситься до вказаної в довідці дати та ніяким чином не підтверджує факт не проживання чи спростовує факт проживання відповідачки в належному їй на праві власності будинку, в якому вона зареєстрована у встановленому законом порядку станом на час розгляду даної цивільної справи.

ОСОБА_5, згідно довідки Вінницького ОБТІ (а.с. 238, т.1) має у власності лише будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Отже, іпотечне майно використовується відповідачкою для постійного проживання та іншого житла у власності у неї немає.

Згідно технічного паспорта (а.с. 53 - 59, т.1), загальна площа будинку, який є предметом іпотеки, становить 193, 2 кв.м., тобто його площа не перевищує 250 кв.м..

Представник позивача, заперечуючи проти застосування положень закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року № 1304-VII, зазначив, що ОСОБА_5 - підполковник, а тому вона є особою на яку поширюється дія закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", а тому відповідно до статті 6 закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", на неї не поширюється дія цього Закону.

На це слід зазначити наступне:

- Згідно статті 6 закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", "Дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб'єктами Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

- згідно підпункту "г" пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 07.04.2011, № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції", суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є "військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період стосовно їхньої підприємницької діяльності";

- підполковник ОСОБА_5 перебуває на військовій службі в військовій частині А0201, м. Вінниця (а.с. 3, т.2).

-4-

Згідно ч.11 ст.6 Закону України, від 25.03.1992, № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", "Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством ", тобто наявність лише військового звання не означає, що його носій є посадовою особою.

Згідно листа заступника начальника адміністративного управління Командування Повітряних Сил Збройних Сил України від 22.10.2014 року № 350/1/1684, ОСОБА_5 не є військовою посадовою особою, на яку поширюється дія закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" (а.с. 14, т.2).

Таким чином, в наявності є сукупність усіх умов, зазначених в законі України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", за наявності яких не може бути звернено стягнення на іпотечне майно, що є підставою для відмови в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, а оскільки вимога про виселення є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Разом з тим слід зазначити, що мораторій має тимчасовий характер, договір іпотеки є чинним, позивач отримує часткове задоволення своїх вимог за рахунок виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26.07.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 як поручителів на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості по кредитному договору, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.8-13, т.1), тому даним рішенням про відмову в задоволенні позову права позивача не порушені і ним не втрачено можливість захисту свого порушеного права після того як відпадуть причини, що зумовили неможливість примусового звернення стягнення на предмет іпотеки: з втратою чинності законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2014 року скасувати та ухвалити нове:

Відмовити в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, треті особи на боці відповідача які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, Служба в справах дітей Вінницької міської ради.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: Т. М. Шемета

Судді: М.В. Матківська

В.С. Марчук