Постанова № 41164167, 23.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2880/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лі Н. А.,

представника позивача - Фищука В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2014 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме в 2013 році ФОП ОСОБА_4 не виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робоче місце, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7 461 грн. 11 коп. та пені у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 201 грн. 60 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що ФОП ОСОБА_4 направлялись до районного центу зайнятості листи про наявність вакансії для інвалідів, разом з тим, жодного працівника направлено на підприємство не було. Тому, на думку відповідача, ним в повному обсязі виконані всі зобов'язання та вжито усіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/101/2230) /а. с. 3/, поданим відповідачем 28 лютого 2014 року Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2013 рік становила 9 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 134,3 тисячі грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 14 922 грн. 22 коп. При цьому, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - 1 особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 1 особу.

Як вбачається із звіту ФОП ОСОБА_4 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма № 10-ПІ), відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда.

Відповідач в письмових запереченнях /а. с. 16-17/ наполягав на тому, що ним в 2013 році було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення працевлаштування інваліда (1 робоче місце). Так, ФОП ОСОБА_4 до Полтавського МЦЗ постійно направлялись відповідні звернення (від 04 січня 2013 року, від 15 травня 2013 року, від 04 грудня 2013 року, від 30 грудня 2013 року) у формі листа з проханням підібрати претендента на посаду монтажника-складальника метало-пластикових конструкцій, оскільки виробництво метало-пластикових конструкцій є основним видом діяльності відповідача. Проте, листом Полтавського МЦЗ від 30 грудня 2013 року за вих. № 05-5147 відповідачу було повідомлено, що серед 482 безробітних з числа інвалідів відсутні відповідні спеціалісти /а. с. 22/.

Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, фізичні особи, які використовують найману працю, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Разом з тим, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд звертає увагу, що Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не визначено порядку звернення роботодавця до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу.

Разом з цим, нормами статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено обов'язок роботодавця щодо своєчасного та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подання територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Тобто, вказана норма визначає порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування та є імперативною (обов'язковою для виконання) по відношенню до роботодавця.

Так, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено затвердження форму звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок її подання.

Пунктом 2.1 вказаного Порядку визначено, що форма звітності N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Також, підпунктами 3.1.2 та 3.1.3. передбачено, що у формі вказується загальна кількість вакансій, укомплектування яких передбачається за сприяння Державної служби зайнятості. В окремому пункті (пункт 3 форми) вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (якими, відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", є і інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

За таких обставин неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 9 липня та 19 листопада 2013 року (№№ 21-200а13, 21-397а13 відповідно).

Відповідно до листа Полтавського міського центру зайнятості № 05-2525 від 28 травня 2014 року відповідач протягом 2013 року звіти за формою З-ПН "Звіт про наявність вакансій" та по формі № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" для працевлаштування інвалідів до Полтавського МЦЗ не надавав /а. с. 13/.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів протягом 2013 року, а саме, не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, не надав службі зайнятості інформацію необхідну для організації працевлаштування інвалідів у формі та порядку визначеному чинним законодавством, а тому, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7 461 грн. 11 коп. за невиконання нормативу робочих місць за вказаний період часу є обґрунтованим.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7 461 грн. 11 коп. до встановленої законом дати, позивачем нараховано пеню у розмірі 204 грн.12 коп., яка відповідачем сплачена не була.

Оскільки, вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягають задоволенню та стягненню з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7 461 грн. 11 коп. та пені у розмірі 204 грн.12 коп.

Згідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (36014, м. Полтава, вул. Зигіна, буд 1, одержувач: УДКСУ у м. Полтаві, код 38019510, р/р 31218230700002 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 7 461 (сім тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 11 (одинадцять) копійок та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 201 (двісті одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2014 року.

Суддя Р.І. Молодецький