Рішення № 41164052, 28.10.2014, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5523/14-ц

Провадження №2/635/2254/2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

при секретарі судових засідань - Журавльової Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просить стягнути з громадянина України ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості у розмірі 3553097,65 гривень; звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 25.04.2008 року № ML-705/184/2008 у розмірі 3553097,65 гривень, шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 25.04.2008 року № PML-705/184/2008, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з наданням всіх повноважень продавця (у тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах Державної реєстраційної служби України, БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо. Витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки стягнути з відповідача 1) за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу; передати предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_2, в управління ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на період до його реалізації з метою збереження предмета іпотеки з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону із спеціалізованими підприємствами; виселити усіх мешканців, що проживають за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з громадянина України ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та ОСОБА_2 (далі Відповідач 1) був укладений кредитний договір № МL-705/184/2008 (далі - Кредитний договір), згідно з яким Відповідач 1 отримав кредит у розмірі 52 354,53 швейцарських франків (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят чотири франки 53 центи) строком до 26.04.2038 зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача 1 перед Банком за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2) був укладений договір іпотеки (майнової поруки) від 25.04.2008 № РМL-705/184/2008 (далі - Договір іпотеки).

Згідно з умовами вказаного договору предметом іпотеки було встановлено житловий будинок з відповідними надвірними будовами, розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належить Відповідачу 2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого ПН ХРНО Харківської області ОСОБА_4 24.04.2008 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 25.04.2008 за реєстраційним № 1357, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 5857949, виданим ПН ХРНО Харківської області ОСОБА_4 (п.п. 3.1 Договору іпотеки).

Позивач свої умови згідно з договором виконав у повному обсязі, однак Відповідач - 1 не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків у строки та у розмірах, встановлених Кредитним договором, та оскільки Відповідач - 2, як майновий поручитель, зобов'язалася перед банком відповідати за неналежне Відповідачем - 1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, позивач вимушений звернутись до суду з вищевказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі та в разі неявки відповідача у судове засідання просить ухвалити рішення у заочному порядку.

Відповідач 1 та Відповідач 2 у судове засідання не з'явились по невідомим суду причинам, про день та час слухання справи повідомлялися своєчасно і належним чином відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України, заяв про відкладення розгляду справу або про розгляд справи за їх відсутності не надавали.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України суд за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини.

25 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», яким на теперішній час змінено назву замість Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1) був укладений кредитний договір № МL-705/184/2008 (далі - Кредитний договір), згідно з яким Відповідач 1 отримав кредит у розмірі 52 354,53 швейцарських франків (п'ятдесят дві тисячі триста п'ятдесят чотири франки 53 центи) строком до 26.04.2038 зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача 1 перед Банком за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 (далі - Відповідач 2) був укладений договір іпотеки (майнової поруки) від 25.04.2008 № РМL-705/184/2008 (далі - Договір іпотеки).

Згідно з умовами вказаного договору предметом іпотеки було встановлено житловий будинок з відповідними надвірними будовами, розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належить Відповідачу 2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого ПН ХРНО Харківської області ОСОБА_4 24.04.2008 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 25.04.2008 за реєстраційним № 1357, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 5857949, виданим ПН ХРНО Харківської області ОСОБА_4 (п.п. 3.1 Договору іпотеки).

В подальшому, керуючись ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України та на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 та договору про відступлення права вимоги від 07.07.2010, Банк відступив, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - Позивач) прийняло право вимоги за Кредитним договором, укладеним між Банком та Відповідачем 1, та Договором іпотеки, укладеними між Банком та Відповідачем 2.

Таким чином, всі права вимоги Банку за Кредитним договором до Відповідача 1 та за Договором іпотеки до Відповідача 2 перейшли до Позивача.

Згідно з п. 1.1 ч. 2 Кредитного договору Відповідач 1 зобов'язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користувач кредитом в порядку і строки, визначені на умовах Кредитного договору. При цьому для розрахунку відсотків за користування кредитом було прийнято використовувати плаваючу процентну ставку, у розмірі, визначеному сторонами договору як 5,99% + БЕЖ (п. З ч. 1 Кредитного договору).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тим не менше, в порушення умов Кредитного договору та норм права, Відповідач 1 не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків у строки та у розмірах, встановлених Кредитним договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно з п. 4.1.1 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами позичальник (Відповідач 1) зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з кредитним договором.

Крім того, п. п. 4.1.2, 4.1.3 Кредитного договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 4.1.1 кредитного договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 гривень. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п. п. 4.1.1 та 4.1.2 кредитного договору, додатково сплачує на користь Банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 гривень.

З огляду на викладене, заборгованість Відповідача 1 за Кредитним договором станом на 17.04.2014 складає:

- заборгованість за кредитом у розмірі 52 264,14 швейцарських франків (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири франки 14 центів), що з перерахуванням за курсом НБУ на дату складання розрахунку становить 668 833,08 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять три гривні 08 копійок);

- заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 7 444,92 швейцарських франків (сім тисяч чотириста сорок чотири франки 92 центи), що з перерахуванням за курсом НБУ на дату складання розрахунку становить 95 273,91 грн. (дев'яносто п'ять тисяч двісті сімдесят три гривні 91 копійка);

- пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 217 938,08 швейцарських франків (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім франків 08 центів), що з перерахуванням за курсом НБУ на дату складання розрахунку становить 2 788 990,66 грн. (два мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 66 копійок).

Таким чином, у зв'язку з тим, що Відповідач 1 не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків у строки та у розмірах, встановлених Кредитним договором, станом на 17.04.2014 загальна сума заборгованості Відповідача 1 з урахуванням пені дорівнює 277 647,14 швейцарських франків (двісті сімдесят сім тисяч шістсот сорок сім франків 14 центів), що у гривневому еквіваленті становить 3 553 097,65 грн. (три мільйони п'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'яносто сім гривень 65 копійок).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язаний виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі, незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються норми параграфу 1 глави 71 ЦК України, тобто норми ст.ст. 1046-1053, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України закріплено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон про іпотеку), майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника. При цьому, згідно ст. 19 вказаного Закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Статтею 35 Закону про іпотеку передбачено, що іпотекодержатель має право звернутись у будь-якій час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 7 цього ж Закону іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет іпотеки; сплату процентів і неустойки (пені, штрафу); сплату основної суми боргу.

Статтею 33 Закону про іпотеку встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпротекодержатель (Позивач) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону про іпотеку у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.2 Договору іпотеки, у випадку несплати Боржником будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, іпотекодержатель (Позивач) має право негайно задовольнити всі фактичні вимоги із вартості предмета іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки Позивач може задовольнити всі боргові зобов'язання, не сплачені Відповідачем 1, і вимоги стосовно повного відшкодовування всіх збитків, завданих порушенням Відповідачем 1 його зобов'язань за Договором іпотеки, а також всіх фактичних витрат, понесених Позивачем у зв'язку із реалізацією його права (п.6.1 Договору іпотеки).

Приписами ст. 6 Закону України від 19.06.2003 № 979-ІУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» встановлено, що Іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем або продати від свого імені, якщо це передбачено іпотечним договором або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної згоди шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону про іпотеку договором про задоволення також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, яке визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 39 Закону про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або в порядку, передбаченому ст. 38 Закону про іпотеку.

Частиною 1 ст. 38 Закону про іпотеку встановлено, що якщо рішення суду передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі- покупцеві, іпотеко держатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі- продажу письмово повідомити іпотекодавця.

Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотеко держателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, оскільки Відповідач 2, як майновий поручитель, зобов'язалася перед Банком відповідати за неналежне виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за Кредитним договором, у Позивача є всі підстави для звернення стягнення на житловий будинок, що належить Відповідачу 2 на праві власності та є предметом Договору іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Крім того, Позивач має право задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному обсязі шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до ст. 34 Закону про іпотеку, після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом.

Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Таким чином, з метою забезпечення повної реалізації Позивачем своїх прав, як іпотекодержателя, та з метою запобігання спричинення іпотекодавцем перешкод для подальшої реалізації предмета іпотеки і можливих дій щодо погіршення стану предмета іпотеки, вважаємо, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, підлягає передачі в управління Позивачу з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону із спеціалізованими підприємствами.

Відповідно до ст. 39 Закону про іпотеку одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно зі ст. 40 Закону про іпотеку звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. При цьому, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Також, відповідно до ст. 109 Житлового кодексу Української PCP, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Згідно відповіді Державної Міграційної Служби України Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Харківського РВ ГУДМС України в Харківській області №51/5593 від 15.10.2014 року яке надійшло до Харківського районного суду Харківської області 24 жовтня 2014 року за зазначеною адресою: АДРЕСА_2, значаться громадяни, а саме: ОСОБА_3, 1983 р.н, ОСОБА_5, 2005 р.н., ОСОБА_6, 2009 р.н., ОСОБА_7, 1977 р.н., ОСОБА_8, 2011 р.н., що підтверджується належним чином завіреними копіями Ф-Б, Ф-А, витягу про право власності на нерухоме майно.

До Харківського районного суду Харківської області 08 жовтня 2014 року від Харківського районного управління юстиції Харківської області надійшла Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 27367486 від 26.09.2014 року та Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна № 27367501 від 26.09.2014 року, згідно з якої, Відповідач - 2 ОСОБА_3 крім житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, має ще 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що спірні правовідносини не підпадають під дію ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки Відповідач - 2 (майновий поручитель) ОСОБА_3 має ще 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, а Відповідач - 1 не мешкає в даному житловому будинку, оскільки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Таким чином, суд вважає позов в частині стягнення з відповідача коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки таким, що підлягає задоволенню.

Водночас не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині передачі предмета іпотеки на період до його реалізації в управління позивача з правом заміни замків, встановлення охоронної сигналізації тощо, оскільки на даний час в будинку мешкають відповідачі, права яких на проживання в будинку до їх виселення у встановленому законом порядку будуть порушені.

Враховуючи заяву представника позивача про залишення без розгляду позову в частині виселення відповідачів, суд залишає позов в цій частині без розгляду.

Згідно платіжного доручення № 3822 від 15 травня 2014 року позивачем при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 3654,00 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 11,509,526,610,611,617,1054 ЦК України, ст.ст. 11,79,88,197,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (податковий номер: 36789421, р/р: 2650700233333, МФО 300528, за адресою: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, б.28 Д) суму заборгованості у розмірі 3 553 097,65 (три мільйони п'ятсот п'ятдесят три тисячі дев'яносто сім гривень шістдесят п'ять копійок).

Звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 25.04.2008 № ML-705/184/2008 у розмірі 3 553 097,65 грн. шляхом визнання за ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором від 25.04.2008 № PML-705/184/2008, а саме: житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з наданням всіх повноважень продавця (у тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах Державної реєстраційної служби України, БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо.

В частині вимог про виселення відповідачів залишити позов без розгляду.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з громадянина України ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (податковий номер: 36789421, р/р: 2650700233333, МФО 300528, за адресою: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури, б.28 Д) суму сплаченого судового збору у розмірі 3654,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко