Рішення № 41163829, 14.10.2014, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/1610/13-ц

Провадженя№ 2/266/38/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2014 м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбановой Н.М.,

при секретарі - Жирковой В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.

В обґрунтування позову, який було уточнено та зменшено, посилається на те, що вона згідно з договором позики від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, передала ОСОБА_3 суму, еквівалентну 30 000 ам.доларів. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_3 написав розписку, що засвідчує передачу йому вищеназваної суми. Гроші потрібні були ОСОБА_3 для розвитку його бізнесу, тому що в той час він будував станцію технічного обслуговування автомобілів. Конкретний термін повернення суми позики не був передбачений умовами їх договору, малося на увазі, що ОСОБА_3 поверне суму позики після того, як побудує і введе в експлуатацію станцію технічного обслуговування автомобілів. Коли будівництво станції було закінчено, ОСОБА_3 попросив її не пред'являти до оплати суму позики до тих пір, поки станція не почне приносити стабільний прибуток, вона погодилася. Така ситуація тривала до кінця жовтня 2011 року. Після цієї дати спілкування з ОСОБА_3 припинилося, він перестав відповідати їй за номером свого мобільного телефону, а також перестав відповідати на її дзвінки зі свого стаціонарного телефону. У жовтні 2012 року від третіх осіб вона абсолютно випадково дізналася про те, що ОСОБА_3 помер у березні 2012 року. Вона звернулася до спадкоємців ОСОБА_3 - його дружини ОСОБА_2, дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5 з попередженням про те, що має намір звернутися до них з вимогою сплатити суму позики еквівалентну сумі 30 000 ам. доларів. Спадкоємці відповіли їй, що не згодні з сумою позики, на їх думку борг ОСОБА_3 складає суму еквівалентну 10 000 американських доларів, однак і цю визнану ними частину боргу, спадкоємці не готові оплатити. Спадкоємці ОСОБА_3 першої черги - його діти відмовилися від своєї частки у спадщині. Єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 Просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі оцінки спадкового майна - 74 817, 25 гривень, поновити строк позовної давності звернення до суду, стягнути з відповідачки судові витрати, які складаються з оплати судового збору у розмірі 500 гривень за подачу позовної заяви, оплату судового збору за подачу заяв про витребування доказів у розмірі 351, 20 гривень, витрат на правову допомогу у розмірі 2500 гривень, вартість оплати судової почеркознавчої експертизи у розмірі 1943,04 гривні, а всього судові витрати на суму 5294, 20 гривень

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала доводи позову та пояснила, що померлого ОСОБА_3 знала з 1991 року по роботі, а у 1998 році ОСОБА_3 запропонував їй бути компаньйоном в автосервісі, на що дала згоду. Допомагала йому в будівництві СТО, контролювала. У 2001 році зайняла йому 6 000 доларів США під розписку, яку написала, а він підписав. У 2005 році продала квартиру батьків, 10 000 доларів США віддала йому в роботу, у 2006 році - 10 000 доларів США, в 2008 році - 4000 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_2 року при подрузі вона сама написала розписку про те, що ОСОБА_3 завинив їй 30000 ам.доларів. Написала розписку сама, бо ОСОБА_3 був малограмотний, не любив писати, він тільки її підписав. Вона не може пояснити, чому не написала прописом суму 30000 ам. доларів, але наполягає на тому, що саме цю суму у неї брав у борг ОСОБА_3 , крім того зазначила, що при написанні тексту розписки скоротила назву американської валюти - доларів США та скорочено написала «ам.дол», бо як працівник валютно-фінансового відділу знає, що таким чином пишеться скорочення назва доларів США. ОСОБА_3 обіцяв повернути гроші, але був хворий, обіцяв оформити розписку нотаріально у понеділок. У понеділок його не випустили з квартири, більш зв'язку не було з ним, однак його донька говорила, що з ним усе добре. В квітні 2012 року вона звернулась до доньки ОСОБА_3, написала їй СМС-повідомлення та відправила із свого мобільного телефону, який має номер НОМЕР_1 з текстом, який був не вимогою про сплату боргу по розписці, а нагадуванням про борг, так як в цей час помер ОСОБА_3, але це був інший чоловік. Вважає, що роздрукований текст SМS - повідомлення фактично є доказом про те, що відповідачу було відомо про борги їх спадкодавця - ОСОБА_3, цим повідомленням вона їх сповістила про це, хоча це і не було новиною для спадкоємців ОСОБА_3, вони знали про те, що ОСОБА_3 брав гроші в позику для будівництва майстерні по ремонту автомобілів. Вважає, що в порушення ч.1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці не сповістили її про дату відкриття спадщини.Про смерть ОСОБА_3 дізналась від третіх осіб, а саме у вересні 2012 року взнала від механіків пароплавства, що у березні 2012 року помер ОСОБА_3. Вважає, що умови про скорочений термін позовної давності застосовуються тільки до тих договорів позики, які передбачені п. 1 ч.1 ст. 1049 ЦК України, тобто до договорів позики в яких встановлено термін вимоги, або встановлено строк повернення грошей боржником, тактим чином, до даних правовідносин, а саме до договору позики, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, дані норми закону застосовані бути не можуть. Позивачка дізналася про смерть ОСОБА_3 на попередньому засіданні суду по даній справі. На цьому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_6 пред'явив суду свідоцтво про смерть ОСОБА_3, так позивачка вперше дізналася офіційну інформацію про смерть свого боржника, і, дізналася дату смерті ОСОБА_3 Приводом для відправки SМS повідомлення можливим спадкоємцям боржника, а також для звернення з позовом до суду послужила випадково почута позивачкою інформація про те, що дружина ОСОБА_3 отримала в Приморській районній адміністрації допомогу на поховання, з якої позивачка зробила припущення про можливу смерть ОСОБА_3, оскільки їй було відомо про важку і невиліковну хворобу, якою протягом тривалого часу хворів ОСОБА_3 В силу вищеназваних обставин вважає, що строк для звернення з вимогою до спадкоємців боржника не був пропущений нею, однак якщо суд визнає, що термін позовної давності по даній справі пропущено, просить застосувати ч.5 ст. 267 ЦК України та поновити строк для звернення з позовом.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_7, що діє на підставі договору, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні наданим позивачкою, просила позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 до суду не з,явилась, надала суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності за участю її представників.

Представники відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_8, що діють на підставі договорів, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали та кожен окремо пояснили, що документ, який позивачка називає розпискою, не є доказом в сенсі вимог цивільно-процесуального законодавства, бо текст розписки не писався саме ОСОБА_3, в тексті не написано прописом цифри 30000 , що ставить під сумнів достовірність таких даних, крім того, відсутнє правильне зазначення грошової одиниці, а що таке «ам.дол» не зрозуміло і ні в одній банківській установі такої скороченої назви валюти не має, крім того позивачка, які працівник фінансово-валютного відділу, це достеменно знає. Крім того з тексту, наданого позивачкою та який вона вважає як розписка, видно, що на 15 серпня 2008 року ОСОБА_3 заборгував 30000 ам. дол., таким чином не факт, що на ІНФОРМАЦІЯ_2 року такого боргу у нього і не було. ОСОБА_3 був грамотною людиною, працював на судах закордонного плавання, мав відповідну освіту, крім того, після звільнення, працював як приватний підприємець, будував СТО. При призначенні почеркознавчої експертизи судом було витребувано достатня кількість документів, які заповнені особисто померлим, як то автобіографія, тощо, підписані договори, пояснення до господарського суду, таким чином позивачка вводить суд в оману, пояснюючи, що ОСОБА_3 був малограмотною людиною, не міг та не любив писати, тому вона сама написала текст так званої розписки. Також звернули увагу на той факт, що доказом того, що позивачка знала про смерть ОСОБА_3 ще 24 квітня 2012 року є СМС-повідомлення з її номеру телефону його доньці, де позивачка вказує про наявність боргів батька після його смерті, які необхідно повернути, але до суду позивачка звернулась через рік, а не на протязі шести місяців після його смерті, як то передбачає цивільне законодавство України, таким чином позивачка пропустила строк звернення до спадкоємця з вимогами про повернення боргу. Крім того вважає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення боргу, бо дата розписка ІНФОРМАЦІЯ_2 року, помер ОСОБА_3 в березні 2012 року, таким чином строк звернення до суду ОСОБА_1 пропущений та просила з цих підстав відмовити у задоволені позову.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона близька подруга позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_1 позичила ОСОБА_3 гроші два рази, вона при цьому була присутня. В липні 2008 року, вона зайняла 10000 доларів США йому, в серпні 2008 року розписку написала позивачка, він розписався та пообіцяв, що поверне або діти. В розписці 30000 доларів США було, так як позивачка передавала гроші у декілька етапів. Про смерть ОСОБА_3 ніхто не знав, в жовтні 2012 році взнала від позивачки, що він помер.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона доводилась донькою померлого ОСОБА_3 та відповідачки ОСОБА_2 Усі борги батько озвучував, так як разом вели справи. Про цей борг їй нічого не відомо. ОСОБА_1 знаходилася у тривалих близьких відносинах з батьком, але він жив у родині. Батько добре заробляв, був старшим механіком на судах закордонного плавання, він мав можливість давати гроші в борг і ОСОБА_1. СТО займалася вона, як чорнобилець, будувала. ОСОБА_1 там ніколи не бачила. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а 24.04.20012 року вона отримала SMS - повідомлення з невідомого номеру, зміст був обтічний «усі борги вашого батька після його смерті - ваші борги». Вона не знала хто був власником цього номеру телефону. Взнала, що це номер позивачки, коли отримала з суду в жовтні 2013 року позовну заяву від ОСОБА_1, де було вказано її номер телефону. Вона не приховувала, що батько помер. Ніхто після смерті батька не звертався до матері з письмовими вимогами про повернення боргу батька. СТО будували за гроші їх родини, для цього батько продав машину, гараж, мати продала квартиру, ввели в експлуатацію СТО та подарували батьку.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що дана позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 - 545 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 527 ЦК України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний особисто виконати зобов'язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із частиною другою статті 527 ЦК України виконання зобов'язання належним боржником або прийняття виконання належним кредитором визнається і у випадках здійснення цих дій уповноваженими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК).

Частина 2 ст. 1047 ЦК допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 30 березня 2012 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис №264 (а.с.56, 89, 90).

Згідно документа від 20.08.2008 року ОСОБА_10 підтверджує, що на 15.07.2008 року винен ОСОБА_1 суму 30 000 ам.дол., яку взяв у неї на розвиток автомайстерні «Мустанг» (а.с.8).

Згідно висновку, складеного 27.03.2014 року №627/02/628/03, судовими експертами Донецького НДІСЕ, підпис від імені ОСОБА_3, що розташовано під текстом розписки від його імені від ІНФОРМАЦІЯ_2 року в рядку «ОСОБА_3», виконано ОСОБА_3 (а.с.164-168).

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.

У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов, його юридичної природи та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки

Судом встановлено, що в документі, на який посилається позивачка, як на розписку, є прізвище "ОСОБА_10.", але відсутнє повне ім,я та по-батькові,а також рік народження, а також паспортні дані, адреса проживання тощо, що дозволило би суду ідентифікувати особу, як померлого ОСОБА_3.

Крім того, даним документом ОСОБА_10 підтверджує, що на 15.07.2008 року винен ОСОБА_1 суму 30.000 ам.дол., які взяв на розвиток автомайстерні.

Таким чином, с тексту даного документу суд робить висновок, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 мались зобов,язання, але встановити їх правову природу, умови укладання таких зобов,язань, а також строки виконання такого зобов,язання, суд не може, так як інших доказів позивачка суду не навела та не доказала, що в даному випадку мав місце договір займу, укладений між нею та померлим ОСОБА_3.

Також судом встановлено, що в даному документі сума 30.000 не прописана прописом, а позивачкою іншими доказами не доведено що саме такий розмір, а не менший чи більший заборгував на 15.07.2008 року ОСОБА_10

Крім того, суми, вказані в розписках чи договорах позики, повинні мати родові ознаки та позначатися чи прописом, чи скороченими позначками, які використовуються у банківській системі - долари США,USD тощо.

Позивачка наполягала на тому, що даний документ має всі ознаки договору займу, а також вказувала на те, що ОСОБА_10 заборгував їй саме тридцять тисяч доларів США, крім того вказувала, що скорочення доларів США як "ам.дол." є загальною практикою та вона на цьому наполягає, як колишній працівник валютно-фінансового відділу пароплавства. В той самий час таких доказів суду не надала, чим позбавила суд можливості встановити юридичну природу вказаного документа, відповідно йому правовідносини, які б необхідно було застосовувати при розгляді даної справи, розмір та назву валюти, тощо.

Крім того, позивачка пояснювала, що написала сама текст вищенаведеного документу, тому що ОСОБА_3 був малограмотною людиною, не міг та не любив писати, тому він тільки підписав цей текст.

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_3 працював механіком на судах закордонного плавання, тобто мав відповідну технічну освіту, потім працював приватним підприємцем, будував СТО, приймав участь як сторона по справі у господарському суді, здавав звітність, як підприємець, до податкових органів. Дані обставини підтверджуються тими документами, які були витребувані за клопотанням позивачки та досліджені експертом при проведенні почеркознавчої експертизи - особистою справою з пароплавства, відзивом на позов, податковою звітністю, тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що документ, на який посилається ОСОБА_11, як на розписку, написану нею та підписану померлим ОСОБА_3 , є неналежним доказом по справі, в сенсі вимог ст. 57 ЦПК України та не може бути покладений в основу рішення.

При таких обставинах у суду не має можливості встановити, чи пропущено позивачкою загальний строк позовною давності, який застосовується судом при розгляді спорів при укладанні договорів займу та розглянути клопотання позивачки про його поновлення, бо позивачкою не доведено юридичну природу даного документу, відповідні правовідносини, які мали місце між нею , ОСОБА_10 та померлим ОСОБА_3 також встановити родові ознаки грошових коштів, їх розмір.

Також судом встановлено, що згідно копії спадкової справи №319/2012 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, наданою Другою маріупольською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_2 звернувся до Другої маріупольської державної нотаріальної контори з заявою від 02.08.2012 року №319/2012 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 вартістю 40059 гривень, земельну ділянку , розташовану на території Іллічівської сільської ради Першотравневого району Донецької області на суму 4123, 67 гривень, автомобіль Мерседес Бенс, 1987 року випуску вартістю 30634, 58грв (а.с.72-87).

Відповідно до частин 1 - 4 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що строки пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, а тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

В судовому засіданні позивачка неодноразово змінювала свої пояснення щодо часу, коли вона дізналася про смерть ОСОБА_3.

Подаючи позовну заяву 03 квітня 2013 року до суду, вона вказала відповідачами спадкоємців першої черги, які б спадкували після смерті ОСОБА_3 а саме дітей та жінку та вже посилалась на ті норми права, які регулюють правовідносини між кредиторами та спадкоємцями після смерті боржника.

24 квітня 2012 року ОСОБА_1 направила SMS - повідомлення з номера телефону НОМЕР_1, який належав та належить їй особисто на номер телефону, який належить свідку доньці померлого ОСОБА_3, ОСОБА_5 «Posle smerti vashego otca vse ego dolgi - vashi. Pozhalujsta podumajte kak vy budete ih otdavatj!», тобто "после смерти вашего отца все его долги-ваши. Пожалуйста подумайте, как вы будете их отдавать.» (а.с.233-234).

Дані обставини визнані як позивачкою, так свідком ОСОБА_5 в ході допиту та додатковому доказуванню, в сенсі вимог цивільно-процесуального законодавства, не підлягають.

В ході слухання справи позивачка заявляла, що про смерть ОСОБА_3 дізналась тільки восени 2012 року випадково, в той самий час не заперечувала, що 24 квітня 2012 року надіслала доньці померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 SMS-повідомлення, із тексту якого видно, що позивачці вже було відомо про смерть ОСОБА_3, при цьому позивачка, не заперечуючи, що даний текст було направлено з її номеру телефону, який також вказано в позовній заяві та підтверджено в залі суду,пояснювала, що дане SMS-повідомлення було нагадуванням про борг, бо в той час помер інший ОСОБА_3.

Таким чином, суд приходить до висновку, що про смерть ОСОБА_3 позивачці стало відомо ще до 24 квітня 2012 року, до суду вона звернулась 03 квітня 2013 року, таким чином нею пропущено строки звернення з відповідними вимогами до спадкоємців, які встановлено законодавцем, у даному випадку, на протязі шести місяців з дня смерті спадкодавця.

При таких конкретних обставинах суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_11 необхідно відмовити у повному обсязі.

У зв,язку з тим, що судом відмовлено у задоволені позову у повному обсязі, не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_11 щодо стягнення з відповідачки судових витрат.

Керуючись ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі до Приморського районного суду міста Маріуполя донецької області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Курбанова Н. М.