Вирок № 41163827, 30.10.2014, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № /222/1088/14-к

Провадження № 1-кп/222/77/2014р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2014 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

при секретарі Темір В.В.,

з участю прокурора Костюченка М.В.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Володарське кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Володарське Володарського району Донецької області, громадянина України, українця за національністю, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_4 05.06.2014 року приблизно о 17-00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ-110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5, здійснюючи рух на 3 км автодороги сполученням «Володарське-Бойове-Суженка», збоку с. Бойове в напрямку смт. Володарське Володарського району Донецької області, наблизившись до закруглення дороги вліво по зустрічній смузі руху, та діючи у порушення вимог п.п. 2.3(б), 2.9(а), 12.1, 12.6(ґ) та п. 12.9(б), а також вимог дорожньої розмітки 1.1 розділу 1, глави № 34 Правил дорожнього руху України, які передбачають:

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

2.9. Водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил;

Глава № 34 «Дорожня розмітка», розділ 1 «Горизонтальна розмітка»:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;

маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та постійно контролювати безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу в дорожніх умовах, що склалися, грубо порушуючи вимоги швидкісного режиму та дорожньої розмітки, проявляючи злочинну самовпевненість, будучи неуважним, повною мірою не переконався в дотриманні безпечної та максимальної швидкості руху при проїзді закруглення дороги, що знаходилося в зоні дії дорожнього знаку 1.2 «Небезпечний поворот наліво», внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини, де сталося перекидання транспортного засобу.

В результаті дорожньо-транспортної події потерпілому - пасажиру автомобіля марки «ЗАЗ-110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно висновку судово-медичної експертизи № 304 від 05.08.2014 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: стрічкового перелому склепіння та основи черепу, здавлення речовини головного мозку, епідуріальної гематоми лобної ділянки ліворуч, забитої рани тім'яної ділянки голови, підвивих С3 хребця уламчатий перелом тіла 4-го шийного хребця зі здавленням речовини спинного мозку з формуванням епідуральної та паравертебральної гематоми, осколковий перелом поперечного відростку С4 праворуч, стрічкового перелому дуги С7 праворуч, унковертебральних відростків праворуч на рівні С4-С6, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент їх спричинення.

В результаті дорожньо-транспортної події потерпілому - пасажиру автомобіля марки «ЗАЗ-110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 335 від 20.08.2014 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: компресійного перелому тіла 12-го грудного хребця, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили за собою тривалий розлад здоров'я.

Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № 325 від 05.08.2014 року водій автомобіля марки «ЗАЗ-110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, виконуючи вимоги п.п. 12.1, 12.6(ґ) та п. 12.9(б) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти даній ДТП та його дії знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 2.3(б), 2.9(а), 12.1, 12.6(ґ) та п. 12.9(б), а також вимог дорожньої розмітки 1.1 розділу 1, глави № 34 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України визнав повністю. Суду пояснив, що 05.06.2014 року він разом з сім'єю ОСОБА_2 знаходились у нього вдома, де розпивали спиртні напої. В подальшому ОСОБА_2 знадобилися гроші та він хотів поїхати на мотоциклі в смт. Володарське до банкомату, щоб їх зняти. Проте, його батько ОСОБА_5 заховав ключі від мотоцикла та ОСОБА_2 попросив його з'їздити до банкомату на автомобілі ЗАЗ-110307, який належить батьку, на що він погодився. З ними виявила бажання поїхати дружина ОСОБА_2, щоб проконтролювати поїздку, оскільки вони знаходилися на підпитку. На вулиці, перед поїздкою, вони зустріли сусіда ОСОБА_3, який дізнавшись, що вони мають намір поїхати на банкомат вирішив поїхати з ними, т.я. йому теж потрібно було зняти гроші з банкомату. Приблизно о 17-00 год. вони всі разом сіли в автомобіль та виїхали із с. Малинівка в смт. Володарське. Рухаючись по автодорозі сполученням «Володарське-Бойове-Суженка» з боку с. Бойове в напрямку смт. Володарське він на затяжному повороті ліворуч, не справився з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини, де сталося перекидання автомобіля. В результаті ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, дружина ОСОБА_2 не постраждала. Також пояснив, що він має права на керування транспортними засобами та його водійський стаж складає 7 років. У вчиненому щиросердно кається, зобов'язується надалі подібного не вчиняти. Просить суворо не карати, не позбавляти його волі та не позбавляти права керування транспортними засобами. Крім того, пояснив, що цивільні позови потерпілих, пред'явлених до нього про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди визнає частково. А саме вимоги потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку визнає повністю, згоден виплатити йому 10400 грн., з яких 2000 грн. вже відшкодував, залишилось 8400 грн. Щодо інших позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн., а також позовних вимог потерпілого ОСОБА_3 про стягнення матеріального збитку в розмірі 4800 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн., то вважає їх недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він своїми діями не спричиняв потерпілим моральних страждань, т.я. ОСОБА_2 сам був ініціатором поїздки, а ОСОБА_3 він не тягнув сідати в машину, а він сам напросився на поїздку, а також останнім не надано жодних доказів, що він поніс матеріальні збитки пов'язані з лікуванням на суму 4800 грн. Проте цивільний позов прокурора, який діє в інтересах держави в особі КУ «Маріупольська міська лікарня № 5» про відшкодування витрат пов'язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 4704 грн. визнав повністю та згоден їх відшкодувати.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 05.06.2014 року він разом зі своєю дружиною були в гостях у ОСОБА_4, де розпивали спиртні напої. В подальшому йому знадобилися гроші щоб купити дитяче харчування та він вирішив поїхати на своєму мотоциклі в смт. Володарське до банкомату. Проте, батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заховав ключі від його мотоцикла, тоді він попросив ОСОБА_4 відвезти його до банкомату на автомобілі, на що ОСОБА_4 погодився. Приблизно о 17-00 год. він зі своєю дружиною, яка виявила бажання поїхати з ними, ОСОБА_3, який випадково їх зустрів на вулиці та напросився їхати з ними до банкомату та водій ОСОБА_4 сіли в автомобіль, та поїхали з с. Малинівка в смт. Володарське. Рухаючись по автодорозі з боку с. Бойове в напрямку смт. Володарське ОСОБА_4, керуючи автомобілем в стані алкогольного сп'яніння на затяжному повороті не справився з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, де автомобіль перекинувся. Більше він нічого не пам'ятає, оскільки втратив свідомість та прийшов до тями лише на 3-й день після ДТП в реанімації. Також пояснив, що ним заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди завданої ДТП. Позовні вимоги мотивує тим, що внаслідок ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого ОСОБА_4, він зазнав тяжких тілесних ушкоджень, що викликали розлад його здоров'я та ним були понесені витрати матеріального характеру на лікування на загальну суму 10400 грн., які повинен відшкодувати обвинувачений. Проте зазначив, що останній добровільно виплатив йому за лікування 2000 грн. Крім того, пояснив, що в результаті ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_4 йому була спричинена також моральна шкода, яка полягає в фізичних стражданнях та психологічних переживаннях, пов'язаних з ушкодженням його здоров'я, він тривалий час вимушений переживати фізичний біль, порушився його звичайний уклад життя, в зв'язку з даними подіями його звільнили з роботи, чим позбавили джерела заробітку, хоча у нього на утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, і яку він оцінює в розмірі 100000 грн. В зв'язку з чим просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на свою користь матеріальний збиток пов'язаний з витратами на лікування в розмірі 10400 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Крім того, просив обвинуваченому призначити покарання на розсуд суду.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 05.06.2014 року приблизно о 17-00 год. він біля будинку сім'ї ОСОБА_4 в с. Малинівка зустрів знайомих ОСОБА_2 з дружиною та ОСОБА_4, які збиралися поїхати до сел. Володарське зняти гроші з банкомату. Оскільки йому теж потрібно було зняти гроші, він вирішив поїхати разом з ними та сів у машину під керуванням ОСОБА_4 в якості пасажира. Рухаючись по автодорозі з боку с. Бойове в напрямку смт. Володарське водій ОСОБА_4 на затяжному повороті не справився з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, в кювет де сталося перекидання автомобілю. Внаслідок ДТП він зазнав тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а саме ушкодив голову, грудну клітину, легені, та спину. Також пояснив, що ним заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди завданої ДТП. Вимоги матеріального характеру мотивує тим, що внаслідок ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого ОСОБА_4 йому були спричинена шкода здоров'ю на лікування якого він витратив 4800 грн. Моральна шкода, полягає в фізичних стражданнях та психологічних переживаннях, пов'язаних з ушкодженням його здоров'я, він тривалий час вимушений переживати фізичний біль, порушився його звичайний уклад життя, в зв'язку з даними подіями він став непрацездатним, хоча у нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей. В зв'язку з чим просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на свою користь матеріальний збиток пов'язаний з витратами на лікування в розмірі 4800 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн. Крім того, просив обвинуваченому призначити покарання на розсуд суду.

Показання обвинуваченого в частині обсягу пред'явленого звинувачення повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які він не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що вина ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, а саме в порушенні вимог п.п. 2.3(б), 2.9(а), 12.1, 12.6(ґ) та п.12.9(б), а також вимог дорожньої розмітки 1.1 розділу 1, глави № 34 Правил дорожнього руху України, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження - доведена повністю та його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ст. 286 ч.2 КК України.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання

Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд вважає повне визнання своєї вини та щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а також часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд вважає скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

На підставі викладеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 доцільно призначити покарання відповідно до санкції ст. 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, однак враховуючи, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, не одружений, має на утримання неповнолітню дитину, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, обставини, які пом'якшують покарання: повне визнання своєї вини та щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а також часткове відшкодування потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку, обставини, які обтяжують покарання скоєння кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, а також враховуючи, що обвинувачений вчинив злочин не навмисно, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання реально, зважаючи на що до нього доцільно застосувати ст. 75 КК України, на підставі якої, слід звільнити обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки у відповідності зі ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в органи КВІ та повідомляти органи КВІ про зміну свого місця проживання.

Також слід зазначити, що обираючи обвинуваченому міру покарання, суд вирішив позбавити його права керувати транспортними засобами, виходячи з характеру вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, а саме вчинення ним ДТП в стані алкогольного сп'яніння, а також враховуючи, що обвинувачений не працює і керування транспортним засобом не є джерелом отримання доходу для його існування, тим паче, що у його власності немає транспортних засобів, а тому дана міра є доцільною для попередження скоєння обвинуваченим нових аналогічних правопорушень.

По кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_4 заявлено цивільний позов в якому він просить стягнути з останнього на свою користь спричинену йому матеріальну шкоду пов'язану з лікуванням після ДТП в розмірі 10400 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., який на думку суду підлягає частковому задоволенню.

А саме позовні вимоги матеріального характеру підлягають задоволенню в сумі 8400 грн., оскільки суд вважає доведеними доводи потерпілого, що він витратив на лікування після ДТП, яка сталося з вини обвинуваченого суму в розмірі 10400 грн., тим паче, що останнім ці обставини визнаються. Проте, під час знаходження кримінального провадження на розгляді, після пред'явлення цивільного позову, обвинувачений відшкодував потерпілому суму в розмірі 2000 грн. як витрати пов'язані саме з лікуванням, що визнається сторонами, а тому відповідно позовні вимоги в цій частині, які були підтримані потерпілим під час розгляду судового провадження у повному обсязі підлягають задоволенню без урахування отриманої ним суми, яку добровільно сплатив обвинувачений.

Позовні вимоги пред'явлені до ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди, яку потерпілий оцінює в сумі 100000 грн. підлягають задоволенню в частині спричинення йому неправомірними діями обвинуваченого моральних страждань та переживань пов'язаних зі ступенем тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, спричиненням йому фізичного болю внаслідок отримання зазначених ушкоджень, які є тяжкими, втратою нормальних життєвих зв'язків пов'язаних з порушенням нормального, розміреного укладу його життя, а також перенесеного стресу та побоювання за своє здоров'я та життя, а тому сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. є розумною та справедливою, а тому підлягає стягненню з особи, яка її завдала, т.б. з обвинуваченого ОСОБА_4, а позов в цій частині задоволенню.

Також по кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 заявлено цивільний позов в якому він просить стягнути з останнього на свою користь спричинену йому матеріальну шкоду пов'язану з лікуванням після ДТП в розмірі 4800 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 грн., який на думку суду підлягає частковому задоволенню.

Так, в задоволенні вимог матеріального характеру про стягнення з обвинуваченого матеріальних збитків яких потерпілий зазнав в зв'язку з лікуванням тілесних ушкоджень отриманих при ДТП, яке сталося з вини обвинуваченого, слід відмовити у повному обсязі, оскільки потерпілим в обґрунтування зазначених вимог, суду не надано жодних доказів, про те, що він після ДТП звертався до лікаря, знаходився на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, витрачав кошти на обстеження, придбання ліків, тощо, або ніс інші витрати пов'язанні з лікуванням, тим паче, що обвинуваченим дані вимоги не визнаються у повному обсязі. Також слід зазначити, що з наданої потерпілим довідки КЛПЗ «Міський протитуберкульозний диспансер» № 116 від 18.09.2014 року вбачається, що він з 31.07.2014 року знаходиться на стаціонарному лікуванні з діагнозом туберкульоз легенів, проте, дане захворювання не є наслідком протиправних дій обвинуваченого, а тому суд не приймає її до уваги та не розцінює, як доказ, який підтверджує доводи потерпілого.

Позовні вимоги пред'явлені до ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди, яку потерпілий ОСОБА_3 оцінює в сумі 100000 грн. підлягають задоволенню в частині спричинення йому неправомірними діями обвинуваченого моральних страждань та переживань пов'язаних зі ступенем тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, спричиненням йому фізичного болю внаслідок отримання зазначених ушкоджень, які є середнього ступеня тяжкості, втратою нормальних життєвих зв'язків пов'язаних з порушенням нормального, розміреного укладу його життя, а також перенесеного стресу та побоювання за своє здоров'я, а тому сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. є розумною та справедливою, а тому підлягає стягненню з особи, яка її завдала, т.б. з обвинуваченого ОСОБА_4, а позов в цій частині задоволенню.

Крім цього слід зазначити, що вирішуючи позовні вимоги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди, суд не приймає до уваги заперечення обвинуваченого ОСОБА_2 в частині його пояснень з приводу того, що потерпілі самі несуть відповідальність в цій частині за свої дії, т.я. ініціатором поїздки був потерпілий ОСОБА_2 а потерпілого ОСОБА_3 він в машину не тягнув, той з власної ініціативи поїхав з ними, оскільки обвинувачений сідаючи в стані алкогольного сп'яніння за керування автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідальність за пасажирів та повинен був сам усвідомлювати значення своїх дій та можливість настання певних наслідків.

Також, суд вважає, що позовні вимоги прокурора, який діє в інтересах держави в особі Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5» до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат пов'язаних зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 на користь держави у дохід Маріупольської міської лікарні № 5 в розмірі 4704 грн. слід задовольнити, та стягнути з винної особи, якою дана шкода була заподіяна, т.б. з обвинуваченого ОСОБА_4, оскільки зазначені витрати підтверджуються документально та визнаються у повному обсязі останнім.

Крім цього, по кримінальному провадженню проведена судово - автотехнічна експертиза № 325 від 05.08.2014 року вартість проведення якої становить 491,40 грн., у зв'язку з чим дану суму необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання під розписку ОСОБА_5 слід повернути за належністю його власнику ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 127-129, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку - 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, відповідно до ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально - виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації в органи КВІ та повідомляти органи КВІ про зміну свого місця проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень та моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, а всього 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

В решті частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 5» (р/р 35429201022471 в ГУДКСУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 01990631, МФО 834016) витрати пов'язані зі стаціонарним лікуванням потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 4704 (чотири тисячі сімсот чотири) гривні.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави - 491 (чотириста дев'яносто одна) гривня 40 копійок за проведення судово - автотехнічної експертизи № 325 від 05.08.2014 року.

Речові докази по кримінальному провадженню: автомобіль марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання під розписку ОСОБА_5 - повернути за належністю його власнику ОСОБА_5.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області, через Володарський районний суд Донецької області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя Є.О. Подліпенець