Постанова № 41163274, 28.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2014 року 14:00 № 826/12287/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Відділу державного виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києвіпровизнання неправомірними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі по тексту - позивач, ПАТ «СК «АХА Страхування») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві), в якому просило визнати неправомірними та скасувати постанови ВП №43521465 старшого державного виконавця Городньої Г.Ю. ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 26 червня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, а також визнати незаконним пункт 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 27 червня 2014 року ВП №43521465 та скасувати його.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 11 вересня 2014 року.

У судове засідання, призначене на 11 вересня 2014 року, з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року документи до суду не надав, що стало підставою для відкладення розгляду справи на 22 вересня 2014 року.

Крім того, 11 вересня 2014 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про зміну позовних вимог, яка протокольною ухвалою суду залишена без руху, а позивачу надано строк протягом двох днів для усунення недоліків зазначеної заяви.

На виконання вимог суду 15 вересня 2014 року представником позивача на адресу суду направлено нову заяву про зміну позовних вимог, в якій, окрім вище викладених, заявлено вимоги про визнання неправомірними та скасування постанов державного виконавця Ясінської К.М. ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві від 28 серпня 2014 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника виконавчого збору №44509897 та щодо стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №44509849.

У судове засіданні 22 вересня 2014 року представники сторін не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявні клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Крім того, на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року представником відповідача надано копію виконавчого провадження №43521465.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 22 вересня 2014 року суд ухвалив прийняти до розгляду заяву ПАТ «СК «АХА Страхування» про зміну позовних вимог, перейти до розгляду справи в письмовому провадженні та витребувати у ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві належним чином завірені копії виконавчих проваджень №44509897 та №44509849.

Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2014 року про витребування доказів отримана ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 25 вересня 2014 року. Однак, у визначені в названій ухвалі строки, відповідач витребувані судом документи не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

30 травня 2014 року на адресу відповідача надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення зі страхової компанії ПАТ «СК «АХА Страхування» грошових коштів у сумі 10261,87 грн. згідно виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області №1-кн/686/86/14, виданого 25 квітня 2014 року.

Також, до заяви було додано оригінал зазначеного виконавчого листа та копію вироку суду.

За результатами вивчення вказаних документів старшим державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві 02 червня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та визначено боржнику 7-дений строк для добровільного виконання рішення з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з невиконанням боржником у наданий для добровільного виконання строк рішення суду, 26 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1026,19 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 98,11 грн.

У зв'язку з фактичним виконання виконавчого документа 27 червня 2014 року старшим державним виконавцем також винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, пунктом 2 якої постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виведено в окреме провадження.

Саме не погоджуючись з постановами про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а також пунктом 2 постанови про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся з відповідним позовом до суду, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій окрім зазначених постанов, ПАТ «СК «АХА Страхування» просило визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо виконання постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій №44509897 та №44509849 від 28 серпня 2014 року, які отримані позивачем 05 вересня 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дії є фактичне виконання судового рішення. Крім того, про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ПАТ «СК «АХА Страхування» стало відомо лише 11 червня 2014 року, що позбавило боржника можливості виконати рішення суду у добровільному порядку у визначений у постанові строк.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Розглядаючи позовні вимоги ПАТ «СК «АХА Страхування» суд виходить зі змісту положень частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції суд виходить з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

У той же час, згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

За змістом пункту 7 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

За результатом аналізу наведених правових норм, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 27 названого Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Наведені правові норми зобов'язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов'язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

У той же час, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, покладає на державного виконавця обов'язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Відповідні висновки суду узгоджуються з положеннями статті 31 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання виконавчого листа №1-кн/686/86/14, виданого 25 квітня 2014 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ПАТ «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 10261,87 грн., старшим державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №43521465, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02 червня 2014 року.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови боржника зобов'язано самостійно виконати рішення суду у 7-денний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та надати до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві підтверджуючі документи.

Доказів направлення зазначеної постанови у порядку, визначеному статтею 31 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, відповідачем суду не надано.

Натомість позивачем надано копію конверта, в якому до нього надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження, з якої вбачається, що лист відправлений відповідачем лише 10 червня 2014 року та отриманий боржником 11 червня 2014 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність обрахування строку для добровільного виконання судового рішення саме з 11 червня 2014 року.

Як вбачається з копії матеріалів виконавчого провадження №43521465, наданих відповідачем, 13 червня 2014 року на адресу органу державної виконавчої служби від боржника надійшла заява про поновлення строків на добровільне виконання рішення суду аргументована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження отримана лише 11 червня 2014 року, що позбавило боржника можливості виконати її у визначені строки. З огляду на викладене, ПАТ «СК «АХА Страхування» просило поновити строк на добровільне виконання рішення Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області та встановити строк для добровільного виконання зазначеного рішення до 25 червня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Однак, у порушення наведеної правової норми, державний виконавець за наслідками розгляду заяви боржника будь-якого рішення не виніс. Натомість, за невиконання ПАТ «СК «АХА Страхування» рішення суду у наданий для добровільного виконання строк, 26 червня 2014 року в рамках виконавчого провадження №43521465 старшим державним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Також, за результатами надходження 23 червня 2014 року на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби грошових коштів у сумі 5000,00 грн. та 5261,87 грн. при примусовому виконанні виконавчого документу - виконавчого листа №1-кн/686/86/14 від 25 квітня 2014 року, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_1 боргу, на підставі статті 43 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем 27 червня 2014 року складено розпорядження про перерахування 10261,87 грн. на користь ОСОБА_1 При цьому, у вказаному розпорядженні від 27 червня 2014 року не зазначено сум виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення яких ще 26 червня 2014 року винесені відповідні постанови.

Крім того, 27 червня 2014 року у зв'язку з фактичним виконанням виконавчого документа старшим державним виконавцем складено постанову про закінчення виконавчого провадження №43521465, якою в окреме провадження виведено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що станом на момент винесення оскаржуваних постанов, відповідачу було відомо про виконання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме проведення перерахування грошових коштів у відповідному розмірі 23 червня 2014 року, а тому підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у відповідача були відсутні.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами та доповненнями, виконавчий збір визначено як санкцію відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Проте, враховуючи наведені вище обставини, підстави для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, у відповідача станом на 26 червня 2014 року були відсутні, а державний виконавець перед винесенням оскаржуваної постанови, не виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив дії щодо розгляду заяви боржника про поновлення строків на добровільне виконання рішення суду.

Наведені висновки суду узгоджуються з практикою Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 21 травня 2013 року у справі № 826/1262/13-а та від 10 квітня 2012 року у справі №2а/2570/5538/2011.

Перевіряючи правомірність винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 26 червня 2014 року суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до положень статті 41 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 5 названої статті про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV підлягають примусовому виконанню врегульовані положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. названої Інструкції про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Однак, наданими відповідачем матеріалами не підтверджено дотримання наведеної вимоги законодавства та не підтверджено обґрунтованості визначення витрат на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою від 26 червня 2014 року, що, на думку суду, свідчить про протиправність зазначеної постанови та наявність підстав для її скасування.

Розглядаючи вимоги ПАТ «СК «АХА Страхування» про визнання неправомірними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 28 серпня 2014 року №44509849 та №44509897, суд приходить до наступного.

Частиною 1 статті 17 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 2 названої статті до виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою серед іншого віднесені постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

На виконання вимог статті 18 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій містять всі обов'язкові реквізити виконавчого документа та відповідно до приписів частини 1 статті 20 цього Закону передані на виконання державному виконавцю ВДВС подільського РУЮ у м. Києві у строки, визначені статтею 22 для пред'явлення виконавчих документів до виконання.

У той же час, відповідно до положень частини 1 статті 25 та частини 7 статті 28 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець за результатами отримання постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, винесених в рамках виконавчого провадження №43521465, зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що станом на 28 серпня 2014 року відповідачем у повній відповідності до наведених вище положень Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №44509849 та №44509897.

Однак, у зв'язку з встановленням під час розгляду справи протиправності постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, винесених в рамках виконавчого провадження №43521465, на виконання яких було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №44509849 та №44509897, а також враховуючи вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, який закріплений у частині 1 статті 49 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанов про відкриття виконавчого провадження без визнання їх неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтвердили правомірність оскаржуваних постанов, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 26 червня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №43521465.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 26 червня 2014 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №43521465.

4. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 27 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП №43521465.

5. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 28 серпня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №44509897.

6. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 28 серпня 2014 року про відкриття виконавчого провадження ВП №44509849.

7. У решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко