Постанова № 41163167, 31.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

31 жовтня 2014 р. справа № 820/16775/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області (відповідач-1), Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (відповідач-2), в якому просить суд :

- звільнити майно позивача з-під арешту, що був накладений на підставі постанови відповідача-2 про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2009 р. за № 16550851 Жовтневим ВДВС Харківського МУЮ; ОСОБА_2 на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належить ТОВ "Регіон-Харків";

- звільнити майно позивача з-під арешту, що був накладений на підставі постанови відповідача-1 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.07.2013 р. за ВП № 36254708 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належить ТОВ "Регіон-Харків".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконанні у Жовтневому відділі ДВС ХМУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4538, виданого 19.11.2009 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 про звернення стягнення на користь ПАТ «Банк «Тавріка» на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належать ТОВ "Регіон-Харків". 17.07.2013 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 36254708), якою було накладено арешт на вказані нежитлові приміщення в межах суми боргу та суми виконавчого збору, всього у розмірі 993908,10 грн. 17.09.2014 р. державним виконавцем, керуючись ч. 4 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, та при цьому, арешт з майна боржника знято не було. Позивач зазначив, що відмова Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області у знятті арешту з майна позивача порушує його інтереси, оскільки виконавче провадження після повернення виконавчого документу не буде проводитись, а майно боржника залишиться під арештом. На думку позивача, арешт з зазначеного майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача-1 зазначив, що повернення виконавчого документу стягувачеві не позбавляє його права повторно пред'явити зазначений виконавчий документ до виконання протягом строків, передбачених законодавством. Зазначив, що рішення згідно виконавчого документа боржником не виконано, а з завершенням виконавчого провадження зобов'язання боржника, передбачені договором іпотеки перед стягувачем, не припинилися. Також, в межах даного виконавчого провадження з боржника не було стягнуто виконавчий збір, що виключає можливість зняття арешту з майна боржника. Отже, в даному випадку відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Представник відповідача-2 у своїх запереченнях зазначив, що даний адміністративний позов є необґрунтованим, оскільки відсутні підстави для знаття арешту з майна позивача Жовтневим ВДВС ХМУЮ, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На виконанні у Жовтневому відділі ДВС ХМУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 4538, виданого 19.11.2009 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3 про звернення стягнення на користь ПАТ «Банк «Тавріка» на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належать ТОВ "Регіон-Харків".

Державним виконавцем на підставі статей 17,19, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису та встановлено боржнику (ТОВ «Регіон-Харків») строк для самостійного виконання рішення.

На виконання постанови начальника управління ДВС ГУЮ у Харківській області від 27.05.2013 р. вказане виконавче провадження було передано з Жовтневого відділі ДВС ХМУЮ до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення у строк, наданий для самостійного виконання, на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 17.07.2013 р. винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90355,28 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Так, з метою забезпечення зберігання майна боржника, на яке згідно виконавчого документа повинно бути звернуто стягнення, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Харківській області 17.07.2013 р. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 36254708), якою було накладено арешт на нежитлові приміщення: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2, що належать ТОВ "Регіон-Харків", в межах суми боргу та суми виконавчого збору, всього у розмірі 993908,10 грн. (а.с. 8-9).

Державним виконавцем 21.02.2013 р. було здійснено вихід за місцезнаходженням майна, на яке необхідно звернути стягнення, описано та накладено арешт на вказані нежитлові приміщення, про що складено відповідний акт.

На адресу стягувача, ПАТ «Банк «Тавріка», державним виконавцем було направлено лист від 11.07.2014 р. щодо авансування витрат на проведення виконавчих дій. Стягувач був попереджений, що у разі, якщо він не здійснить авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, виконавчий документ повертається стягувачу згідно ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 17.09.2014 р. стягувачем не було вжито заходів на виконання вимог, викладених у зазначеному листі державного виконавця.

Згідно п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

На підставі зазначеного державним виконавцем, керуючись ч. 4 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», 17.09.2014 р. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. У вказаній постанові також зазначалось, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 17.09.2015 р. (а.с. 6-7).

Суд зазначає, що станом на час розгляду даної адміністративної справи арешт з вищевказаних нежитлових приміщень, що належать ТОВ "Регіон-Харків", не знятий.

Підставою виникнення спірних правовідносин стало те, що на думку позивача, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, арешт з майна боржника має бути знятий, в тому числі за рішенням суду.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за N 489/20802, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що державним виконавцем знімається арешт, накладений на майно боржника, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Питання щодо повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, регулюється статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, в даному випадку державним виконавцем було повернуто виконавчий документ не органу який його видав (нотаріусу), а стягувачу, яким є ПАТ «Банк «Тавріка», на підставі ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка не передбачає зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документу стягувачу.

З положень ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виходить, що державним виконавцем не може бути знято арешт з майна боржника у випадку нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Отже, вказана правова норма врегульовує спірні правовідносини, а саме те, що арешт, накладений на майно боржника, не знімається, в разі випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно пояснень представника відповідача-1, в межах даного виконавчого провадження з боржника не було стягнуто виконавчий збір.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як зазначено вище, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 17.09.2014 р. було вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 17.09.2015 р.

Суд зазначає, що рішення згідно виконавчого документа боржником не виконано, а з завершенням виконавчого провадження зобов'язання боржника, передбачені договором іпотеки перед стягувачем, не припинилися.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для звільнення з-під арешту майна позивача, а саме нежитлових приміщень: підвалу VI, VII; першого поверху за № 1, другого поверху за №№ 19-34 в нежитловій цегляній будівлі літерою "А-2", загальною площею - 458,9 кв.м, що розташована в м. Харкова, вул. Маршала Конєва, 2.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судовим розглядом не встановлено факту порушення відповідачами охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч .1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон - Харків" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту - відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сагайдак В.В.