Рішення № 41162227, 09.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13342/14 09.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром"

до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Александрович О.М. (дов.№б/н від 06.04.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Уніпром" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем прийнятих за Договором №17-07/2013 про переведення боргу від 17.07.2013 зобов'язання по сплаті 44614,08 грн. за несплачений товар за Договором №01/09/11-12Б від 01.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13342/14 та призначено її до розгляду на 19.08.2014 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/13342/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 23.09.2014 року.

19.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/13342/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справа №910/13342/14 прийнята суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 23.09.2014 року.

Ухвалою суду від 23.09.2014, у зв'язку із нез'явленням представників сторін до судового засідання, суд відклав розгляд справи на 09.10.2014 року.

У судовому засіданні 09.10.2014 представник позивача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, вимоги ухвал суду не виконав, відзиву та жодних пояснень щодо причин неявки суду не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштових відправлень.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Норд» (покупець) укладено Договір поставки №01/09/11-12Б, за яким предметом договору є зобов'язання постачальника передавати у власність (поставляти), а покупця приймати та оплачувати певний товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у заявках, які є додатками до цього Договору і становлять його невід'ємну частину.

Умовами п.3.1.Договору визначений порядок розрахунку за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника, який здійснюється в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої заявки, якщо інше не передбачено заявками до даного Договору.

Розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі товару та/або товарно-транспортних (видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) та рахунків-фактур постачальника. (п.3.3.Договору).

У подальшому, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Норд» (первісний боржник) та Публічним акціонерним товариством «Будівельне управління №813» (новий боржник) укладено 17.07.2013 Договір №17-07/2013 про переведення боргу.

Так, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний боржник переводить свій борг по оплаті поставленого товару на суму 44614,08 грн. за Договором поставки №01/09/11-12Б від 01.09.2011, складеного між первісним боржником та кредитором, та зобов'язується сплатити новому боржникові за прийняття боргу визначену цим Договором плату, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язані, що виникає із основного зобов'язання на зазначену суму, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним зобов'язанням у визначеній цим Договором частині.

Новий кредитор зобов'язується, відповідно до п.4.1.Договору, виконати обов'язки первісного боржника перед кредитором на умовах основного зобов'язання та даного Договору.

Відтак, укладаючи даний Договір, новий боржник, що виступає відповідачем у справі, підтвердив наявність перед позивачем непогашеної заборгованості у розмірі 44614,08 грн., яка утворилась внаслідок порушення строків оплати за поставлений позивачем та прийнятий первісним боржником товар, відповідно до Договору поставки №01/09/11-12Б від 01.09.2011 року.

Отже, внаслідок не проведення відповідачем оплати за товар, всупереч наявного зобов'язання за укладеним ним Договором про переведення боргу, позивач звернувся із даним позовом до суду, оскільки адресована відповідачу претензія про сплату заборгованості, залишена відповідачем поза увагою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений 01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Уніпром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Норд» Договір №01/09/11-12Б є за своєю правовою природою договором поставки.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано сторонами, у відповідача внаслідок несплати грошових коштів за поставлений позивачем за Договором №01/09/11-12Б від 01.09.2011 товар, утворилась перед останнім заборгованість у розмірі 44614,08 грн.

Цивільний кодекс України, зокрема пункт 1 ч. 1 ст.512, передбачає можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ст.514 Цивільного кодексу України унормовано перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, враховуючи прийняте відповідачем, відповідно до Договору №17-07/2013від 17.07.2013, зобов'язання по сплаті заборгованості за Договором поставки №01/09/11-12Б від 01.09.2011, відповідач зобов'язаний погасити утворену за цим Договором заборгованість позивачу, як новий боржник.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" до Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління №813" (02660, місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, офіс 302; ідентифікаційний код 01383865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніпром" (01042, місто Київ, бульвар Марії Приймаченко, будинок 8Б, квартира 37; ідентифікаційний код 21483639) 44614 (сорок чотири тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 08 копійок заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09.10.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено

та підписано 14.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова