Рішення № 41162218, 15.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 911/3227/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Едем-Авто”, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг”, смт. Гостомель, Київська обл.

про стягнення 8109,84 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Едем-Авто” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг” (надалі відповідач) про стягнення 8109,84 грн., з яких: 6996,88 грн. основний борг, 924,33 грн. пеня та 188,63 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 114 від 22.06.2012 р. щодо оплати вартості послуг, наданих останньому позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.08.2014 р.

13.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю останнього з’явитися у судове засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2014 р., клопотання відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 24.09.2014 р.

24.09.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог у якій останній просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 9404,67 грн., з яких 6996,88 грн. основного боргу, 1250,05 грн. пені, 227,16 3% річних та 930,58 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2014 р. у зв’язку з повторною неявкою належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 15.10.2014 р. та подовжено строк розгляду даного спору на п’ятнадцять днів.

Крім того, суд попередив відповідача, що повторна неявка його представника у наступне судове засідання або невиконання вимог ухвали суду не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

22.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Едем-Авто” (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг” (замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів № 114, відповідно до умов якого, замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов’язання по технічному обслуговуванню та ремонту автомобілів замовника (п. 1.1. договору).

У пункті 1.3. даного договору зазначено, що замовник оплачує проведений ремонт та технічне обслуговування на підставі рахунка-фактури, згідно з нарядом – замовлення (акта виконаних робіт), які виставляє виконавець.

Згідно з пунктом 4.1. ціна даного договору складається з ціни робіт, а також ціни відповідних матеріалів та запасних частин виконавця, та визначається на підставі існуючих тарифів у рахунках-фактурах та у відповідних нарядах-замовленнях до цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються згідно акту виконаних робіт в продовж двох банківських днів з дати виконання робіт, що зазначена в акті виконаних робіт.

Пунктом 6.1. договору зазначено, що даний договір діє з моменту його підписання до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків – до повного їх погашення.

Пунктом 6.2. передбачено, що якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії даного договору не сповістить іншу сторону в письмовому вигляді про його розірвання, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний календарний рік.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було надано послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, що підтверджується актом виконаних робіт від 21.08.2013 р. № ВНЗВ006126 та надано замовнику рахунок від 21.08.2013 р. № ВСВ0007565 на суму 6996,88 грн.

Як вже зазначалося, пунктом 4.2. договору розрахунки між сторонами здійснюються згідно акту виконаних робіт в продовж двох банківських днів з дати виконання робіт, що зазначена в акті виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи акт виконаних робіт передбачений умовами договору від 22.06.2012 р. № 114 було підписано 21.08.2013 року уповноваженими представниками сторін.

Проте, як зазначає позивач, станом на дату винесення судового рішення, відповідач з позивачем за поставлений товар не розрахувався, а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6996,88 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати наданих послуг за договором від 22.06.2012 р. № 114.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед позивачем за договором 22.06.2012 р. № 114 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів щодо здійснення розрахунків за надані послуги у розмірі 6996,88 грн., а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 6996,88 грн.

У зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1250,05 грн. пені, 227,16 грн. 3% річних та 930,58 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.08.2013 р. по 22.09.2014 р.

Відповідно до п. 5.4. договору сторона, що прострочила виконання зобов’язання за цим договором сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов’язання.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, приписами частини шостої ст. 232 ГК України обмежено право нарахування кредитором штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання шестимісячним строком з дати виникнення прострочення.

У свою чергу, позивачем, як вбачається з розрахунку останнього, здійснено нарахування пені за період білбше шести місяців після дати виникнення прострочення, тобто з порушенням приписів частини шостої ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок пені, за період з 24.08.2013 р. по 24.02.2014 р. від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1250,05 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 461,03 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Здійснивши перерахунок 3% річних, за період з 24.08.2013 р. по 22.09.2014 р. від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 227,16 грн. задовольняє повністю, оскільки позивачем відповідний розрахунок виконано арифметично вірно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, за період з 24.08.2013 р. по 22.09.2014 р. від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 930,58 грн. задовольняє повністю, оскільки перерахована сума суду є більшою ніж вимоги позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6996,88 грн. основного боргу, 461,03 грн. пені, 227,16 грн. 3% річних та 930,58 грн. інфляційних втрат, загалом 8615,65 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг” (08290, Київська область, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, буд. 34; код ЄДРПО України 32754128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Едем-Авто” (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 1; код ЄДРПО України 35772789) – 6996 (шість тисяч дев’ятсот дев’яносто шість) гривень 88 коп. основного боргу, 461 (чотириста шістдесят одну) гривню 03 коп. пені, 227 (двісті двадцять сім) гривень 16 коп. 3% річних, 930 (дев’ятсот тридцять) гривень 58 коп. інфляційних втрат та 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) гривень 22 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.10.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін