Рішення № 41162146, 02.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16408/14 02.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "БУМСІТІ" в особі Голови комісії з припинення/ліквідатора Федорця В.П.

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУМСІТІ" в особі Голови комісії з припинення/ліквідатора Федорця В.П. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 порушено провадження у справі №910/16408/14 та призначено її до розгляду на 09.09.2014 року.

За наслідками судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення судового розгляду на 02.10.2014 року.

До судового засідання 02.10.2014 сторони не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомили.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» (покупець) укладений Договір поставки № 682, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом терміну його дії постачати у власність Покупця товар на підставі погодженої сторонами Специфікації у відповідності із поданим Покупцем замовленням, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 5.2. Договору поставки, Покупець здійснює розрахунки кожні 10 банківських днів за реалізований товар. Відповідно до п. 5.7. Договору поставки, доповненого Протоколом узгодження розбіжностей до Договору поставки № 682 від 30.09.2012, покупець кожні 15 календарних днів зобов'язаний надавати постачальнику звіт у письмовій формі про кількість реалізованого товару.

На виконання умов Договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» поставлено та передано у власність покупця товар на загальну суму 286 615,37 грн., однак покупцем здійснено оплату товару на загальну суму 116 337,73 грн.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» перед постачальником на даний момент складає 170 277,64 грн. за наступними видатковими накладними:

видаткова накладна № 244 від 13.01.2014 року на суму 1 917 грн. часткову оплату в розмірі 75,26 грн.), борг за накладною - 1 841,74 грн.;

видаткова накладна № 245 від 13.01.2014 року на суму 780,00 грн.;

видаткова накладна № 549 від 22.01.2014 року на суму 108,00 грн.;

видаткова накладна № 550 від 22.01.2014 року на суму 1 530,06 грн.;

видаткова накладна № 1107 від 10.02.2014 року на суму 9 392,16 грн.;

видаткова накладна № 1108 від 10.02.2014 року на суму 2 326,25 грн.;

видаткова накладна № 1363 від 18.02.2014 року на суму 6 350,10 грн.;

видаткова накладна № 1599 від 26.02.2014 року на суму 12 482,16 грн.;

видаткова накладна № 1600 від 26.02.2014 року на суму 2 562,94 грн.;

видаткова накладна № 1722 від 03.03.2014 року на суму 597,00 грн.;

видаткова накладна № 1723 від 03.03.2014 року на суму 943,99 грн.;

видаткова накладна № 1734 від 03.03.2014 року на суму 625,81 грн.;

видаткова накладна № 1736 від 03.03.2014 року на суму 4 908,78 грн.;

видаткова накладна № 1826 від 06.03.2014 року на суму 408,10 грн.;

видаткова накладна № 1827 від 06.03.2014 року на суму 13 332,18 грн.;

видаткова накладна № 2073 від 14.03.2014 року на суму 11 940,82 грн.;

видаткова накладна № 2117 від 18.03.2014 року на суму 4 995,38 грн.;

видаткова накладна № 2251 від 21.03.2014 року на суму 6 735,32 грн.;

видаткова накладна № 2252 від 21.03.2014 року на суму 7 876,30 грн.;

видаткова накладна № 2323 від 24.03.2014 року на суму 12 437,47 грн.;

видаткова накладна № 2850 від 10.04.2014 року на суму 12 340,51 грн.;

видаткова накладна № 2851 від 10.04.2014 року на суму 6 743,53 грн.;

видаткова накладна № 2917 від 11.04.2014 року на суму 5 075,28 грн.;

видаткова накладна № 3289 від 28.04.2014 року на суму 25 231,37 грн.;

видаткова накладна № 3290 від 28.04.2014 року на суму 3 575,93 грн.;

видаткова накладна № 3408 від 30.04.2014 року на суму 2 198,80 грн.;

видаткова накладна № 3954 від 23.05.2014 року на суму 12 937,66 грн.

Сума заборгованості у розмірі 170 277,64 грн. зафіксована у підписаному сторонами Акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.2104 - 28.05.2014 року.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Так, 20.10.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» (кредитор) укладено договір поруки № 20/10-13 2П з Товариством з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» (поручитель).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки № 20/10-13 2П від 20.10.2013, поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» (боржник) зобов'язань, котрі виникли у боржника у відповідності до умов Договору поставки № 682 від 30.09.2013 року.

Згідно п. 1.3. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником своїх зобов'язань по Договору поставки солідарно з Боржником у межах суми, котра не перевищує 500,00 грн.

03.07.2014 позивачем вручено Лист-вимогу вих. № 03-07/14 від 03.07.2014 директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», в якій міститься вимога сплатити на п/р Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» № 26003014142004, відкритий у Філії ЦРУ АТ «Банку «Фінанси та Кредит», МФО 300937, грошові кошти у межах суми, передбаченої в Договорі поруки.

Вищевказана вимога не виконана поручителем і, таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» складає 500,00 грн.

Оскільки відповідачем 1 та відповідачем2 не виконано своїх договірних зобов'язань у встановлені строки, ТОВ «Фаетон-Груп» звернулось із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути з ТОВ «БУМСІТІ» 169 777,64 грн., тобто за вирахуванням 500,00 грн. - грошової суми, яка підлягає солідарному стягненню з поручителя - ТОВ «Арма Факторинг» та боржника - ТОВ «БУМСІТІ».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Як зазначено судом вище, факт отримання товару підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками обох сторін - постачальника та покупця. До того ж, у межах даного судового розгляду сторанами не заперечувався факт поставки товару.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Приписами ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що у позивача обліковується непогашена грошова вимога у розмірі 170 277,64 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ», яка виникла на підставі договору поставки № 682 від 30.09.2013 та непогашена грошова вимога у розмірі 500,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Факторинг», яка виникла на підставі договору поруки № 20/10-13 2П від 20.10.2013 року.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з системного аналізу вище встановлених обставин та фактів, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, судом розглянуто заяву про забезпечення позову та відмовлено у її задоволенні з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що заявником не вказано достатніх обґрунтованих обставин, якими зумовлено необхідність вжиття заходів забезпечення та не надано доказів на їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява відповідача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Крім того, норми статті 7 Закону України "Про судовий збір" та пункту 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, містять у собі перелік підстав повернення сум сплаченого судового збору, який є вичерпним, та з якого не вбачається можливість повернення судового у випадку відхилення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУМСІТІ" в особі Голови комісії з припинення/ліквідатора Федорця В.П. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» (83092, місто Донецьк, вулиця 230-ої Стрілецької дивізії, будинок 1А; ідентифікаційний код 33913348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» (03680, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5-Б, кімната 8; ідентифікаційний код 36149299) заборгованість у розмірі 169 777 (сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім) гривень 64 копійки та 1 573 (одну тисячу п'ятсот сімдесят три) гривні 91 копійку судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУМСІТІ» (83092, місто Донецьк, вулиця 230-ої Стрілецької дивізії, будинок 1А; ідентифікаційний код 33913348) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Факторинг» (03680, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5-Б; ідентифікаційний код 32487273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаетон-Груп» (03680, місто Київ, вулиця Димитрова, будинок 5-Б, кімната 8; ідентифікаційний код 36149299) заборгованість у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок та 4 (чотири) гривні 64 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 07.10.2014 року.

Суддя К.В. Полякова