Постанова № 41162067, 21.10.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3495/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Івлевій В.О., за участю представника позивача Гіліна Є.О., представника відповідача Ляха В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Північно-Кримського каналу Державного агенства водних ресурсів України до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання незаконною та скасування вимоги про усунення порушень,

встановив:

Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України (далі по тексту - Управління Північно-Кримського каналу або позивач), звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (далі по тексту - ДФІ в Херсонській області або відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги про усунення порушень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 01.01.2012 по 01.03.2014 р. ДФІ в Херсонській області, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління Північно-Кримського каналу, за наслідками якої складено акт від 01 липня 2014 р. № 07-17/032. На підставі вказаного акту відповідачем винесено вимогу від 30.07.2014р. № 21-07-14-14/ про усунення порушень виявлених під час проведення ревізії, у пункті 5 якої міститься вимога до позивача про необхідність: стягнути з контрагента Красноперекопське управління водного господарства з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-УІІ недоотримані доходи в сумі 1858064,40 гривень; стягнути з контрагента Кіровське міжрайонне управління водного господарства з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VІІ недоотримані доходи в сумі 1215180,00 гривень; стягнути з контрагента Кіровське міжрайонне управління водного господарства з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VІІ недоотримані доходи в сумі 1158833,18 гривень. З вказаним п. 5 вимоги позивач не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на виконання завдань, визначених Положенням про управління Північно- Кримського каналу та вказаними нормативними актами, враховуючи відсутність конкуренції щодо проведення робіт із заповнення водою водосховищ та інших водних об'єктів Автономної Республіки Крим, управління Північно-Кримського каналу у 2012 та 2013 роках проводило роботи із заповнення водою водосховищ Красноперекопського та Кіровського управлінь водного господарства, що є природоохоронним заходом. Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 837 "Про поліпшення екологічного стану водосховищ та інших водних об'єктів Автономної Республіки Крим" виділено за рахунок понадпланових надходжень коштів до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища кошти у сумі 43 млн. грн. для оплати вартості електроенергії для заповнення водою водосховищ та інших водних об'єктів Автономної Республіки Крим. В 2013 році Постановою Кабінету Міністрів України № 605 "Про здійснення заходів із заповнення водою водосховищ та інших водних об'єктів Автономної Республіки Крим" виділені кошти для Державного агентства водних ресурсів. Управління водного господарства Автономної Республіки Крим в 2012 - 2013 роках здійснювали заповнення водосховищ за кошти Державного бюджету, тому дані об'єми водоподачі з Північно - Кримського каналу не увійшли до об'ємів послуг з подачі води в договорах між управлінням Північно - Кримського каналу та Кіровським і Красноперекопським управліннями водного господарства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтоване тим, що за укладеними договорами на подачу води для поливу сільгоспкультур на зрошуваних землях, встановлено окремі факти надання платних послуг на безоплатній основі, що фактично приводить до недоотримання належних доходів бюджетної установи та як наслідок спричиняє збитки державному бюджету. Відповідно до п.7, 9 Порядку № 92/243/104 Управлінням недоотримано доходів на загальну суму 1 858 064,40 грн. з ПДВ, за надані послуги з постачання води для заповнення Міжгірного водосховища обсягом водоподачі (з урахуванням втрат) 24 006 тис.куб.м.; за надані послуги з постачання води на водопостачання м. Феодосія та м. Старий Крим на загальну суму 1 215 180,00 грн. з ПДВ; за надані послуги з постачання води на водопостачання м. Феодосія та м. Старий Крим на загальну суму 1 158 833,18 грн. з ПДВ.

В задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступного: Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначає статус органу державного фінансового контролю, його функції та правові основи діяльності.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головним завданням органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік (ч. 2 ст. 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

На виконання п. 1.2.5.1 плану контрольно - ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України в на І квартал 2014 року Головним державним фінансовим інспектором Державної фінансової інспекцією в Херсонській області проведено ревізію окремих питань фінансово господарської діяльності Управління Північно - Кримського каналу за період з 01.01.2012 року по 01.03.2014 року, про що складено акт № 07-17/032 ревізії фінансово-господарських питань Управління Північно - Кримського каналу за період з 01.01.2012 р. по 01.03.2014р.

Так, ревізією договорів укладених на постачання води для зрошення та риборозведення встановлено, що Красноперекопським УВГ з Управлінням укладено договір від 20.09.2012 № 234 на постачання води обсягом 30 000 тис. куб.м. для заповнення Міжгірного водосховища, фактичне постачання якої здійснено через Сакське МУВГ. Вартість послуг з постачання води договором від 20.09.2012 № 234 не визначена.

Ревізією встановлено, що відповідно до договору №234 Управлінням безоплатно передано воду в кількості 30 000 тис. куб.м. Красноперекопському УВГ та відповідно до схеми взаємовідносин водогосподарських організацій Криму з урахуванням втрат при транспортуванні Сакським МУВГ, об'єм води в кількості 24006 тис. куб.м поставлено для заповнення Міжгірного водосховища, що відображено в звіті за 2012 рік по забору води із ПКК по Сакському МУВГ.

Так, відповідно до акту ревізії Управлінням проводилось постачання води Красноперекопському УВГ та Кіровському МУВГ, які в свою чергу передавали воду для водопостачання м. Сімферополь (Міжгірне водосховище) та водопостачання м. Феодосія та м. Старий Крим (Старокримське водосховище).

Згідно розрахунку Управління вартість відповідних послуги із подачі 1000 куб.м. води в 2012 році становили 77,40 грн./тис. куб.м.

Отже, Управлінням недоотримано доходів на загальну суму 1 858 064,40 гривень з ПДВ, (24 006 х 77,40) за надані послуги з постачання води для заповнення Міжгірного водосховища обсягом водоподачі" (з урахуванням втрат) 24 006 тис. куб.м.

Крім того, ревізією встановлено, що Кіровським МУВГ з Управлінням укладено договір від 25.05.2012 № К-2 на постачання води обсягом 4937 тис. куб.м. Відповідно до звіту про водозабір та водоподачу Кіровського МУВГ за 2012 рік загальний водозабір склав 26052 тис. куб.м води, втрати склали 83 тис. куб.м води, водоподача загальна 25969 тис. куб.м в тому числі на зрошення 3157 тис. куб.м та 15700 тис. куб.м на водопостачання та 7112 тис. куб.м акумульовано в водосховищах для водопостачання м. Феодосія та Старий Крим.

Також, ревізією встановлено, що відповідно до звіту про водозабір та водоподачу Кіровського МУВГ за 2012 рік, Кіровським МУВГ безоплатно отримано води від Управління в кількості 15700 тис. куб.м. та передано на водопостачання м. Феодосія та м. Старий Крим.

Враховуючи вищевикладене, Управлінням недоотримано доходів за надані послуги з постачання води на водопостачання м. Феодосія та м. Старий Крим на загальну суму 1 215 180,00 гривень з ПДВ.

Крім того, між Кіровським МУВГ та Управлінням укладено договір від 05.04.2013 р. № 24 на постачання води обсягом 3920 тис. куб.м. Відповідно до звіту про водозабір та водоподачу Кіровського МУВГ за 2013 рік загальний водозабір склав 23332 тис. куб.м води, втрати склали 108 тис. куб.м води, водоподача загальна 23224 тис. куб.м., в тому числі на зрошення 2717 тис. куб.м та 13346 тис. куб.м на водопостачання м. Феодосія та м. Старий Крим, 25 тис. куб.м на риборозведення та 7136 тис. куб.м акумульовано в водосховищах.

Ревізією звіту про водозабір та водоподачу Кіровського МУВГ за 2013 рік встановлено безоплатне отримання Кіровським МУВГ від Управління води в кількості 13346 тис. куб.м. на передачу водопостачання м. Феодосія, та м. Старий Крим.

Так, згідно розрахунку Управління вартість відповідних послуги із подачі води на 2013 рік становить 86,83 грн./тис. куб.м.

Позивачем недоотримано доходів за надані послуги з постачання води на водопостачання м. Феодосія та м. Старий Крим на загальну суму 1 158 833,18 гривень з ПДВ.

Відповідно до п. 11 Переліку № 1101 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів", затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 26 жовтня 2011 р. N 1101, до платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів відносяться послуги, пов'язані з подачею води юридичним і фізичним особам з меліоративних систем і водних джерел для поливу зрошуваних або зволоження осушених земель, промислових і комунальних потреб, а також поливу городів, садів і богарних земель та наповнення наливних водойм.

Згідно п. 7 Порядку № 92/243/104 "Про затвердження Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), при розрахунку договірної ціни для поливу зрошуваних або зволоження осушуваних земель необхідно враховувати, що загальним фондом державного бюджету передбачаються видатки лише на подачу води для поливу сільгоспкультур до точок водовиділу в межах видатків, передбачених законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Точкою водовиділу вважати гідротехнічну споруду або насосну станцію з каналами та трубопроводами, що перебувають на балансі водогосподарської організації, з яких здійснюється подача води водокористувачам.

Пунктом 9 Порядку № 92/243/104 (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що вартість послуг із подачі води (крім пов'язаних з поливом зрошуваних або зволоженням осушуваних земель), що забирається водокористувачами, у тому числі тими, які здійснюють подальшу перекачку води в маловодні регіони, на промислові, комунальні потреби, наповнення наливних ставків і водосховищ, полив немеліорованих земель, визначається з урахуванням розрахункових витрат на головній водозабірній споруді або насосній станції, що знаходиться на балансі водогосподарської організації, та витрат, пов'язаних із подачею води до водозабірної споруди водокористувача або ємності, з якої проводиться забір води, незалежно від її балансової належності.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Положення про Управління, затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України від 03.10.2011 № 186, зареєстрованого Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради 01.11.2011 за № 15011050018000021, Управління є бюджетною неприбутковою організацією і належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Отже, судом встановлено, а відповідачем доведено порушення зазначені в акті ревізії № 07-17/032 від 01 липня 2014 року. Вказане в свою чергу спростовує праву позицію позивача.

При цьому суд зазначає, що п. 5 вимоги на позивача покладено обов'язок стягнути з стягнути з контрагента Красноперекопське управління водного господарства з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-УІІ недоотримані доходи в сумі 1858064,40 гривень;

- стягнути з контрагента Кіровське міжрайонне управління водного господарства з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-УІІ недоотримані доходи в сумі 1215180,00 гривень;

- стягнути з контрагента Кіровське міжрайонне управління водного господарства з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-УІІ недоотримані доходи в сумі 1158833,18 гривень.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі-Положення) Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В даному випадку ДФІ в Херсонській області пред'явила вимогу від 30.07.2014 року №21-07-14-14/4490 про усунення порушень, виявлених під час ревізії, при цьому оскаржувана вимога у пункті 5 вказує на виявлені збитки та їхній розмір, а також містить звернутий до позивача припис про їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Однак у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Таким чином, п. 5 оскарженої вимоги, яким примусово стягуються виявлені в ході ревізії збитки, не є обов'язковими для виконання позивачем, а отже не створюють для нього юридичних наслідків, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Так, аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України у постановах від 15 квітня, від 13 та 20 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-93а14 відповідно).

Згідно із ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та обов'язкові правові висновки Верховного Суду України, суд вважає, що п. 4 оскарженої вимоги не створюють для позивача юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав і обов'язків, а тому позовні вимоги про визнання нечинного цього підпункту вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведені докази, норми чинного законодавства в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Окрім того, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р., № 3674-VI (далі - Закон №3674) зі змінами, внесеними згідно Закону № 590-VII від 19.09.2013 р.

Ставка збору за одання позову майнового характеру складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше чотирьох розмірів мінімальних заробітних плат.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до заявленої чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Отже, позивачу необхідно сплатити частину решту судового збору за подання адміністративного позову до суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163,167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України (код ЄДРПОУ 01034656) решту судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 4798 (чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 92 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,

якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 жовтня 2014 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 9.3