Постанова № 41161670, 16.10.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2000/14 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді Скраль Т.В., суддів: Луцович М.М., Маєцька Н.Д.,

при секретарі Стенавська А.М.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача 1: Головне управління Міндоходів у Закарпатській області - представник Жупан Ж.В.

відповідача 2: Державної фіскальної служби України - представник Жупан Ж.В.;

третьої особи: Головне управління державного казначейства України в Закарпатській області - представник в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України, ГУ Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 16 жовтня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 жовтня 2014 року.

Позивач - ОСОБА_1 звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 15 лютого 2010 року посадові особи ГУ Міндоходів у Закарпатській області не провели повний розрахунок та виплату передбачених діючим законодавством позивачу коштів при звільненні на пенсію, чим порушили вимоги ст. 116-117 КЗпПУ. Після написання рапорту 27 січня 2010 року про вихід на пенсію за станом здоров я позивач не одноразово звертався до керівництва податкової служби з проханням провести з ним повний розрахунок, але із ДПА України та ДПА в Закарпатській області приходили лише відписки та доручення. Позивач як у первісному позові так і у збільшених позовних вимогах від 02 жовтня 2014 року ( а.с. 138) вказує, що відповідач Головне управління Міндоходів У Закарпатській області протиправно не виплатили йому щорічну грошову допомогу згідно вимог п.11 Постанови КМ України № 393 та Ухвали Вищого адміністративного суду від 26.03.2013 року в розмірі 46545 грн. Зазначає, що при звільненні з ним не проведено повного розрахунку, не відшкодовано матеріальну та моральну шкоду, не проведено індексацію та компенсацію вчасно не виплачених коштів На підставі чого позивач змушений звернутися до суду з приводу не проведення повного розрахунку при звільненні з роботи із правоохоронного органу за захистом своїх порушених прав та свобод.

За остаточними позивними вимогами позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Міндоходів у Закарпатській області як суб'єкта владних повноважень стосовно не проведення повного розрахунку при звільненні та не проведенні йому нарахувань та виплат грошей у відповідності до вимог закону; стягнути із розрахункових рахунків Головного управління Міндоходів у Закарпатській області щорічну грошову допомогу згідно вимог п. 11 Постанови КМУ 42 393 та Ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року у розмірі 46545 грн.; стягнути із розрахункових рахунків Головного управління Міндоходів у Закарпатській області матеріальну шкоду - 3750,00 грн., моральну шкоду - 77500 грн.; зобов'язати провести нарахування та оплатити ГУ Міндоходів у Закарпатській області індексацію вчасно невиплачених грошових коштів при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.; стягнути заборгованість відповідача в розмірі 466 667,31 гривень його середнього заробітку за весь час затримки, а саме із 15 лютого 2010 року по 01.10.2014 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 та відповідача 2 заперечив проти позову з мотивів наведених у письмових запереченнях. Зокрема, вважає вимоги Позивача безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на норми матеріального та процесуального права. На день звільнення з ДПА України вислуга років Позивача в органах внутрішніх справ та податковій міліції на день звільнення у календарному обчисленні складала 20 років 06 місяців 15 днів. Отже, Позивач мав право на пенсію за вислугу років на підставі ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Додатково зазначила, що на посаді голови Воловецької районної ради Позивач працював в період та після звільнення зі служби з ДПА України - до 11 жовтня 2010 року та відповідно отримував там заробітну плату на посаді Голови Воловецької районної ради. Необхідною умовою для встановлення щомісячної грошової допомоги по п.11 Постанови № 393 є відсутність будь-якого заробітку таких осіб в силу абз.5 та 6 п.11 Постанови №393. Відповідач зазначає, що стягнення матеріальної і моральної шкоди з будь-якого органу податкової служби не містить під собою жодних правових підстав, оскільки: по-перше, позивач не мав права на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до п.11 Постанови №393; по-друге, позивач жодного разу не звертався до ДПА України із заявою про встановлення йому вказаної щомісячної грошової допомоги після звільнення зі служби.

Державна фіскальна служба України вважає, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню через пропущення Позивачем строків звернення з позовом до суду. Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач не був штатним працівником ДПА у Закарпатській області, тому вимога Позивача щодо виплати всіх належних сум при звільненні не може бути покладена на їх установу та є безпідставною. Останнє підтверджується Довідкою ДПІ у м. Ужгороді від 10.10.2014 року №7802/10/07-01-05-0 про виплату всіх належних сум при звільненні Позивача з ДПІ у м. Ужгороді, як останнього місця роботи в органах податкової міліції, яка міститься в матеріалах справи.

В судовому засіданні представник відповідача 1 та 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог як таких що заявлені безпідставно.

Представник третьої особи Державно казначейської служби України у Закарпатській області в судовому засіданні залишив вирішення даного спору на розсуд суду, оскільки вразі задоволення даного позову третя особа виконає дане рішення суду, також надав суду свої письмові пояснення з приводу даного позову (а.с. 32).

24 липня 2014 року, згідно Ухвали про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, судом залучено в якості відповідача 2 - Державну фіскальну службу.

Щодо пропущення строків позивачем на звернення із даними вимогами до суду, на які вказував представник відповідача, зважаючи на зміст позовних вимог позивача, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком

Щодо строків звернення до суду, суд констатує, що підполковник податкової міліції ОСОБА_1 звільнений з податкової міліції у відставку за хворобою за ст.65 п. "б" наказом ДПА України від 15.02.2010 року №130-О "По особовому складу" з яким позивач ознайомився 23 лютого 2010 року, однак Згідно Рішення Констиуційного суду від 15 жовтня 2013 року (справа № 1-13/2013), Конституційний Суд України дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Крім того, слідуючи із змісту позовних вимог, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати чи компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем, що визначено Рішенням Конституційного суду від 15.10.2013 року № 1-18/2013.

З налізу вищевказаного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача пов'язані із законодавством про оплату праці та державними гарантіями, а отже не обмежуються строками позовної давності.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працював в Ужгородському міжрайонному відділі податкової міліції.

14 червня 2006 року Наказом № 587-о "Про відрядження працівників податкової міліції" ОСОБА_1 був відряджений до Воловецької районної ради із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України, у зв'язку із обрання його головою Воловецької районної ради Закарпатської області, звільнивши його з посади завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у місті Ужгороді, ( а.с. 34).

На підставі висновку МСЕК № 0381154 від 15.12.2009 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІІ групи у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

15.02.2010 року Наказом №130-О ДПА України позивач був звільнений з податкової міліції у відставку у зв'язку з хворобою у відповідності до п. "б" ст. 65 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України на підставі рапорту від 02.02.2010 року. (а.с. 36).

17.02.2010 року Наказом Державної податкової адміністрації у Закарпатській області № 19 було оголошено вищевказаний наказ №130-О ДПА України від 15.02.2010 року і відповідно зазначено, що вислуга років позивача в органах внутрішніх справ та податковій міліції на день звільнення у календарному обчисленні складає 20 років 06 місяців 15 днів і з даним наказом позивач ознайомився 23.02.2010 року. (а.с. 35).

Так, Постановою Кабінету Міністрів України за № 393 від 17 липня 1992 року визначено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова).

Пунктом 11 постанови КМУ №393 від 17.07.1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", ( чинної в редакції на момент звільнення) особам звільненим із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.

За приписами абзацу другого пункту 11 Постанови КМ № 393, визначено, що щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, що під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням. Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абзаці першому цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх із служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, по яку особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.

Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони через уповноважені ними органи.

Абзацом 4 пункту 11 даної Постанови, визначено, що особам, які в період отримання щомісячної грошової допомоги: знову прийняті (призвані) на службу або поновлені на службі (посаді), виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем прийняття (призову) на службу або поновлення на службі (посаді); були зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем реєстрації; набули право на пенсію, зокрема від органів соціального захисту населення, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем призначення пенсії. Якщо виплату пенсії припинено відповідно до законодавства протягом одного року після звільнення, виплата допомоги поновлюється з місяця, що настає за місяцем припинення виплати пенсії. Про прийняття (призов) на службу або поновлення на службі (посаді), реєстрацію в державній службі зайнятості, призначення пенсії особа, якій виплачувалася щомісячна грошова допомога, зобов'язана у тижневий строк повідомити органу, який здійснює її виплату.

Пунктом 14 Постанови КМ України № 393, визначено, одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Згідно трудової книжки ОСОБА_1, наданої суду за ухвалою про витребування доказів ( а.с. 109-115), позивач з 15.11.2004 року працював за сумісництвом в Ужгородському національному університеті на посаді викладача 0,25 ставки, а з 01.10.2010 року по сьогоднішній день прийнятий на посаду доцента 0,25 ставки кафедри теорії та історії держави і права за сумісництвом, ( а.с. 115).

Крім того, згідно наданого в судовому засіданні представником відповідача - листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02.08.2010 року № 6517/13, що й не заперечувалося позивачем в судовому засіданні, слідує, що ОСОБА_1 з 16 лютого 2010 року призначена пенсія по інвалідності, тобто, з наступного дня після звільнення зі служби податкової міліції ДПА України.

Судом встановлено, що Позивач мав право на пенсію за вислугу років на підставі ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно даної норми пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: в тому числі по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше. За наказом № 19-0 від 17.02.2010 року позивач мав вислугу років в органах внутрішніх справ та податкової міліції на день звільнення 20 років 06 місяців 15 днів, ( а.с. 35)

Також, слід відмітити, що на посаді голови Воловецької районної ради Позивач працював в період та після звільнення зі служби з ДПА України - до 11 жовтня 2010 року та відповідно отримував там заробітну плату на посаді Голови Воловецької районної ради.

Необхідною умовою для встановлення щомісячної грошової допомоги по п.11 Постанови № 393 є відсутність будь-якого заробітку таких осіб в силу абзацу 5 та 6 пункту 11 даної Постанови.

Отже, відповідно до ст. 9-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п.11 Постанови №393 вказана щомісячна грошова допомога встановлюється та виплачується податковим органом певній категорій осіб після звільнення і за умови відсутності у них права на пенсію та будь-якого іншого заробітку.

З аналізу вищезазначених правових норм та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач не мав права на встановлення будь-яким органом податкової служби України щомісячної грошової допомоги при звільненні відповідно до пункту 11 Постанови № 393, оскільки така можлива лише у випадку, якщо у звільненої особи зі служби за віком, станом здоров'я відсутнє право на пенсію та інший вид заробітку.

Оскільки, всі інші позовні вимоги позивача є похідними від щомісячної грошової допомоги, визначеної п. 11 Постанови КМ України № 393, у задоволенні якої відмовлено із вищезазначених підстав, а отже в решті позовних вимог, щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, матеріальної та моральної шкоди, індексації вчасно не виплачених грошових коштів при звільненні та компенсацію втрати частини доходу, стягнення заборгованості середнього заробітку за весь час затримки - адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Як зазначає ч.3 ст.2 КАСУ, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Статтею 70 КАСУ встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160, 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України, третьої особи ГУ Державного казначейства України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов"язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуюча суддя Т.В. Скраль

Судді М.М. Луцович

Н.Д. Маєцька