Рішення № 41160813, 28.10.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12474/14-ц

провадження № 2/753/5242/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування та фінансових санкцій за наслідками невиконання зобов"язання щодо виплати страхового відшкодування (пені) й відшкодування моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ НАСК "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування та фінансових санкцій (пені) за наслідками невиконання зобов"язання щодо виплати страхового відшкодування, й моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги тим, що 20 липня 2013 року о 700 год. на 174-му км автодороги «Суми-Полтава» сталася дорожньо-транспортна за участю автомобіля "Део Ланос", державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням, та автомобіля "ІЖ 2125", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 Вказана ДТП сталася з вини водія автомобіля " ІЖ 2125", державний номерний знак НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ВАТ НАСК "ОРАНТА" згідно договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 серпня 2012 року (поліс серії АВ № 7504699), внаслідок чого було пошкоджено його автомобіль "Део Ланос", державний номерний знак НОМЕР_1. Матеріальні збитки відповідачем були оцінені в сумі 13 938 грн. 01 коп., відшкодування яких він до нині не отримав. Вважає, що внаслідок неналежного виконання чинного законодавства ВАТ НАСК "ОРАНТА" має сплатити йому: суму страхового відшкодування - 13 938 грн. 01 коп., пеню за час прострочення - 801 грн. 53 коп. та 500 грн. 00 коп. - моральної шкоди, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4, діючий на підставі договору про надання юридичних послуг від 28 жовтня 2014 року (а.с.41), позовні вимоги підтримали з тих же підстав та просили їх задовольнити.

Відповідач ВАТ НАСК "ОРАНТА" в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.39).

За таких підстав судом відповідно до положень статті 224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.

Вислухавши пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, письмові доводи та заперечення сторін, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 липня 2013 року о 700 год. на 174-му км автодороги «Суми-Полтава» сталася дорожньо-транспортна за участю автомобіля "Део Ланос", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача, та автомобіля "ІЖ 2125", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3

Вказана ДТП сталася з вини водія автомобіля " ІЖ 2125", державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 02 жовтня 2013 року про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ст. 124 КпАП України із накладенням штрафу (а.с.3), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ВАТ НАСК "ОРАНТА" згідно договору обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 серпня 2012 року (поліс серії АВ № 7504699) (а.с.6), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль позивача "Део Ланос", державний номерний знак НОМЕР_1.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до пункту першого статті 22 Закону «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Матеріальні збитки, завдані автомобілю позивача, ВАТ НАСК "ОРАНТА" оцінені в сумі 13 938 грн. 01 коп., відшкодування яких позивач й до нині не отримав, проте визнані відповідачем (а.с.6).

Згідно ст.37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених документів.

Позивач, як постраждалий надав страховику винної в ДТП особи всі необхідні документи, які підтверджують факт настання страхового випадку, проте відповідачем не вчасно прийнято рішення про виплату страхового відшкодування без обґрунтованих підстав.

Зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Таким чином, підлягає стягненню з ВАТ НАСК "ОРАНТА" на користь позивача 13 938 грн. 01 коп. - страхового відшкодування.

Проте, не всі вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.

Так, вимоги в частині стягнення фінансових санкцій (пені) за наслідками невиконання умов договору щодо виплати страхового відшкодування не можуть бути задоволені з тих підстав, що вони не засновані на вимогах чинного законодавства, оскільки положення п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", регулює правовідносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб"єктом цього договору, а тому правових підстав щодо стягнення з ВАТ НАСК "Оранта" пені немає.

Таку позицію сформував Верховний Суд України при розгляді справи про стягнення пені за полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26 вересня 2012 року.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України (ч.1 ст. 3607 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд, вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 500 грн., вважає такі вимоги є необґрунтованими, заснованими на формальних припущеннях, а тому підлягають відмові у їх задоволенні, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Проте, не всі докази позивача обґрунтовані та доведені. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 ЦПК України)

Ставлячи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач не обґрунтував належність та допустимість доказів до даних правовідносин та з яких міркувань виходив, визначаючи її розмір, виходячи із формальних міркувань про розмір завданої моральної шкоди, відтак не довів в судовому засіданні рівень душевних страждань, яких він зазнав у зв"язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього самого, членів його сім"ї чи близьких родичів, на які він мав би послатися як на підставу свої доводів.

Особа має право, відповідно до ч.1, п.2. ч.2 ст.23 ЦК України, на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не обґрунтовані, обставини, на які він посилається, не підтверджуються наявними в матеріалами справи доказами, причинний зв"язок між вказаною моральною шкодою і протиправною діяльністю відповідача судом не встановлені, а тому законні підстави для задоволення такої вимоги відсутні.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 1статті 88 ЦПК України. Так, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги позивача про відшкодування йому витрат на правову допомогу в розмірі 500 грн. 00 коп., сплачені згідно квитанції № 6 від 03 липня 2014 року адвокату ОСОБА_5 за надання правової допомоги (а.с.8) задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ст. 79 КЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Правову допомогу, згідно ч.1 ст. 56 ЦПК України, може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Права вказаної особи визначені ч.2 вказаної статті.

Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між правозахисником й клієнтом та мають бути закріплені в угоді.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", граничний розмір витрат, пов"язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

А тому, з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік", ст.ст. 56, 79 ЦПК України, суд вважає, їх необґрунтованими, не заснованими на вимогах закону, що регулюють дані правовідносини, а тому не підлягають задоволенню, оскільки позивачем на підтвердження цих вимог не надано детальний розрахунок витрачених нормогодин, пов"язаних із наданням правової допомоги, й окрім того, вкаказний адвокат участі в розгляді справи не приймав. За таких обставин вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 5, 37 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з урахуванням постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 293, 294, ч.1 ст. 3607 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування та фінансових санкцій за наслідками невиконання зобов"язання щодо виплати страхового відшкодування (пені) й відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", ідентифікаційний код - 00034186, на користь ОСОБА_2 13 938 грн. 01 коп. - страхового відшкодування; 243 грн. 60 коп. - судового збору, а всього - 14 181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 61 (шістдесят одна) коп.

В решті позовних вимог відмовити.

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію заочного рішенні невідкладно направити відповідачу після його проголошення рекомендованою поштою (зі зворотнім повідомленням).

Позивач вправі оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ЦПК України, подавши до апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя: Коренюк А.М.