Ухвала суду № 41160653, 27.10.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №286/1532/14-ц Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 47 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої прибудови та знищення однієї вигрібної каналізаційної ями; зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні вищевказаною земельною ділянкою шляхом знесення профільної огорожі з воротами та калиткою; визначити порядок користування вищевказаною земельною ділянкою, виділивши їй та відповідачам по 1/3 частині земельної ділянки, площею 0,0233 га. В обґрунтування вимог зазначала, що вона та відповідачі в справі являються співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 без відповідних дозволів та з порушенням нормативно-правових актів побудувала прибудову до належної їй частини житлового будинку, облаштувала квітник, вигрібну яму та закрила проїзд у загальний двір. Від вигрібної ями йде стійкий неприємний запах.

ОСОБА_3 без будь-якої згоди поставила на спільній земельній ділянці огорожу з воротами та калиткою. Такими діями відповідачі перешкоджають їй користуватися земельною ділянкою, що перебуває у їх спільній частковій власності. Добровільно дійти згоди щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою вони не можуть. Враховуючи наведене, просила задовольнити позов.

У травні 2014 року ОСОБА_1 подала до суду уточнюючу позовну заяву та просила зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої прибудови та знищення однієї вигрібної каналізаційної ями, прибрати квітник та зменшити бетонну відмостку на 50 см від житлового будинку; зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні вищевказаною земельною ділянкою шляхом знесення профільної огорожі з воротами та калиткою, знести доріжку забетоновану залізними плитами довжиною 3 метри, зменшити відмостку на 50 см від житлового будинку та прибрати щебінь; визначити вказану земельну ділянку, площею 0,0233 га, в загальному користуванні та зобов'язати відповідачів не зводити будівельно-технічні споруди.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове по суті позовних вимог. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до чч. 1, 2, 7 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, сторони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №764364, виданого 10 травня 2007 року Овруцьким райвідділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_1, сторонам в справі на праві спільної часткової власності також належить земельна ділянка, площею 0,0259 га, що розташована за вищевказаною адресою, з цільовим призначенням будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Частка кожного у спільній власності становить 1/3 (а.с. 9, 20).

Згідно з листом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області за №8-15/160/14 від 16.01.14 р. під час перевірки об'єкту, розташованого по АДРЕСА_1, встановлено що громадянкою ОСОБА_2 проводились будівельні роботи по будівництву прибудови до власної частини житлового будинку без отримання відповідних дозвільних документів. За недотримання містобудівного законодавства забудовницю притягнуто до адміністративної відповідальності.

Із повідомлення відділу містобудування та архітектури Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області від 13.02.08 р. за №274 видно, що обстеживши домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2, відділ вважає за можливе погодитись на добудову до житлового будинку ванної кімнати з південної сторони житлового будинку, при умові виготовлення проектної документації.

Добудова ванної кімнати ОСОБА_2 була погоджена з позивачкою ОСОБА_1, про що свідчить її письмове погодження від 13.02.2008 р. на ім'я міського голови (а.с.90).

Вирішуючи спір про знесення самовільної прибудови, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.376 ЦК України та дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем.

Такі спори вирішуються судом за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення особою від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил.

За положеннями ч.1 ст.11, ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись з позовом до ОСОБА_2 про знищення вигрібної каналізаційної ями, перенесення квітника та зменшення бетонної відмостки на 50 см від житлового будинку, з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання знести профільну огорожу з воротами та калиткою, знести доріжку забетоновану залізними плитами довжиною 3 метри, зменшити відмостку на 50 см від житлового будинку та прибрати щебінь, в порушення вищезазначених вимог, позивач не надала суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачами її прав та інтересів, а тому суд обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.

Посилання апелянта на фотознімки є безпідставними, оскільки вони не свідчать про порушення прав позивача та є неналежними доказами.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України.

Такий спосіб захисту цивільних прав, як зобов'язати відповідачів не зводити будівельно-технічні споруди, законом не передбачений, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зазначених вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач та відповідачі, як співвласники земельної ділянки, мають право на встановлення порядку користування цією земельною ділянкою, колегія суддів до уваги не бере, оскільки таких вимог сторони до суду не заявляли.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав скасування рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: