Постанова № 41160104, 28.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року 10:13м. ПолтаваСправа № 816/3751/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Крещик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

29 вересня 2014 року Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, за червень-липень 2014 року у сумі 22427,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Але в порушення вказаних норм відповідач не відшкодував витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за червень-липень 2014 року, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 22427,63 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку у повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на те, що призначення пенсій гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відбулось з порушенням вимог судових рішень. Крім того, зазначав, що Управлінням протиправно включено до розрахунків фактичних витрат відомості про виплату та доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки вказаним громадянам закінчено виплату пенсій. Стосовно включення до розрахунку до відшкодування гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_10 зазначав, що останні працювали на заводі "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", правонаступником якого помилково вважається відповідач. На підставі викладеного, відповідач стверджував про відсутність у нього обов'язку щодо відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та просив відмовити у задоволенні позовних вимог Управління повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Станом на момент виникнення та реалізації спірних відносин ПАТ "Завод "Лтава" як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування перебувало на обліку в Управлінні за реєстраційним номером 16283483.

За особовим рахунком відповідача відображено заборгованість перед Пенсійним фондом України з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2 громадянам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 за червень-липень 2014 року у розмірі 22427,63 грн.

У зв'язку з тим, що вказана сума відповідачем у добровільному порядку не відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходив з наступного.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема, підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Аналіз даної норми є підставою для висновку про те, що відносно осіб, які набули право на отримання пенсій за віком на пільгових умовах, що передбачені статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зберігається той порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій, який діяв до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто до 01 січня 2004 року.

Суд зазначає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР.

Пунктом 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 100 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

При цьому, частиною четвертою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У відповідності до приписів пункту 6.4 вищезазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць /пункт 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України/.

Так, матеріалами справи підтверджено, що протягом спірного періоду позивачем на адресу ПАТ "Завод "Лтава" надіслано розрахунки фактичних витрат з новопризначених пенсій та повідомлення про необхідність відшкодування коштів.

Відповідач отримав відповідні поштові відправлення, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень та не оспорюється відповідачем.

Згідно пункту 1 постанови Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року №1931-XII Закон України "Про пенсійне забезпечення" введено в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відтак, право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01 січня 1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. Наявності атестації робочих місць в даному випадку не вимагається.

Зі змісту долучених до матеріалів справи копій розрахунків стажу судом встановлено, що вказані вище громадяни здобули необхідний трудовий стаж працюючи до і після 01 січня 1992 року, а тому пенсії їм призначено відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пенсію безпідставно призначено відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не згідно статті 100 вказаного Закону, суд виходив з наступного.

Вказаним особам пенсію призначено на виконання вимог судових рішень.

Так, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 серпня 2013 року у справі №554/7065/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від листопада 2013 року, управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави зобов'язано зарахувати період роботи ОСОБА_2 з 01 липня 1986 року по 23 червня 1996 року на ПАТ "Завод "Лтава" на посаді пресувальника виробів з пластмас до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначити останньому пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 "Виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 11 січня 2013 року (а.с. 78-83).

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 травня 2013 року у справі №554/170/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, зобов'язано відділ пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду в Октябрському районі м. Полтави усунути допущені порушення прав ОСОБА_3 шляхом нарахування пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 (а.с. 65-71).

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 12 січня 2012 року у справі №1625/2а-5205/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2012 року, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі призначити та нарахувати пенсію ОСОБА_4 за віком на пільгових умовах за списком №2, починаючи з 02 серпня 2011 року (а.с. 118-121).

Дані судові рішення набрали законної сили, доказів їх зміни чи скасування суду не надано.

Таким чином, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, а позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, за спірний період громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 28.04.2013) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України від № 184-VІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" 04.04.2013 року внесено зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", та зазначено: в абзаці четвертому пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" слова і цифри "статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" замінити словами і цифрами "статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зміні набрали чинності 28.04.2013 року.

Тобто, платники, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюють відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - до 28.04.2013, а після цієї дати, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтю 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", передбачено, що право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача, працівники ПАТ "Завод Лтава": ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, щодо яких відповідач має здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення": ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що до 28 квітня 2013 року при досягненні віку 55 років жінки отримують право на пенсію за віком, і підприємство не відшкодовує кошти на виплату та доставку пенсій, оскільки працівник, який отримував пенсію за віком на пільгових умовах досяг встановленого законом пенсійного віку.

В даному випадку такими працівниками є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5.

Отже, ПАТ "Завод Лтава" має обов'язок відшкодовувати грошові кошти на виплату та доставку пенсій лише тим особам, які не досягли 55 років до внесення змін до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій наступним громадянам, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5

З приводу доводів відповідача про те, що громадянка ОСОБА_12 досягла встановленого законом пенсійного віку, а отже ПАТ "Завод Лтава" не повинен відшкодовувати кошти на виплату та доставку пенсій, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла віку 55 років ІНФОРМАЦІЯ_7 року. Проте, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки після досягнення ними віку 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року.

Таким чином, ОСОБА_12 не досягла встановленого законом пенсійного віку, тому ПАТ "Завод Лтава" повинен відшкодовувати кошти на виплату та доставку пенсій, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Будь-яких заперечень стосовно правомірності включення до розрахунків фактичних витрат сум пенсій, виплачених гр. ОСОБА_11 письмові заперечення відповідача проти позову не містять.

Стосовно проведених розрахунків відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд зауважує наступне.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а-3509/11/1609, зокрема, зобов'язано Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтава вирішити питання щодо призначення ОСОБА_10 пенсії на пільгових умовах за списком 2 з урахуванням її стажу роботи на посаді пресувальника виробів із пластмас з 01 березня 1985 р. по 01 квітня 1989 р., та з 01 квітня 1989 р. по 12 серпня 1996 р. на посаді ливарника пластмас заводу «Комплект» виробничого об'єднання «Лтава».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" до управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про визнання нечинним та скасування розрахунку, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано "Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"" за січень-травень 2013 року в частині включення до зазначених розрахунків відомостей про громадянина ОСОБА_9. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Так, зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що у спірних відносинах сторонами жодним чином не заперечується право гр. ОСОБА_9 на отримання пенсії на пільгових умовах. Дане право підтверджено постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року у справі №1622/2а-349/11. Однак, вказаним судом рішенням не встановлено будь-яких фактів правонаступництва заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава", а лише зобов'язано управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_9 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 "Виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими у мовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає прав на пенсію за віком на пільгових умовах" та згідно із пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 28 вересня 2010 року. За наслідками такої перевірки, суд, спираючись на зібрані у справі письмові докази та власне внутрішнє переконання, дійшов висновку про те, що відповідач неправомірно врахував у Розрахунках фактичних витрат, надісланих позивачу протягом січня-травня 2013 року, суми витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_9, адже ПАТ "Завод "Лтава" не являється правонаступником заводу "Комплект" виробничого об'єднання "Лтава".

Вказані судові рішення набрали законної сили, доказів їх скасування суду не надано.

У відповідності до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені судовими рішеннями у вказаних адміністративних справах, що набрали законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки, постановляючи такі рішення, суд встановив наявність підстав для виплати пенсій, призначених гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10, та спростовано обов'язок відповідача щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій

З приводу посилань сторін на окремі судові рішення, суд зазначає, що дійсно в силу положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою Кодексу адміністративного судочинства України визначено преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

За змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, що встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість, такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Разом з цим, передбачене частиною першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру та може бути спростовано під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За наведених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку з відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком №2, за червень-липень 2014 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4 у розмірі 10534,41 грн, а позовні вимоги - частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (код ЄДРПОУ 14308479) на користь Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2, за червень-липень 2014 року в розмірі 10534,41 грн (десять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні 41 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський