Постанова № 41159762, 30.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2014 року 810/3516/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київфарм" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Київфарм» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2013:

№ 0008852204, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8744,00 грн. (7348,00 грн. - основне зобов'язання, 1396,00 грн. - штрафні санкції);

№ 0008862213, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 183000,00 грн.;

та від 14.03.2014 № 0002852204, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 886003,00 грн. (724429,00 грн. - основне зобов'язання, 143770,00 грн. - штрафні санкції).

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про:

- завищення позивачем валових витрат за період з листопада 2010 року по грудень 2012 року на загальну суму 724429,00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до витрат (до операційних витрат та до витрат на збут) сум коштів, сплачених контрагентам за послуги, надання яких не підтверджено документально;

- завищення позивачем податкового кредиту за період з листопада 2010 року по грудень 2012 року на суму 7348,00 грн. внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі ціни послуг, надання яких не підтверджено документально;

- порушення позивачем порядку оприбуткування готівки в частині неповного оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 36600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки всі операції з надання контрагентами послуг позивачу мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому ТОВ «Київфарм» правильно визначило податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Окремо зазначив, що твердження про неповне оприбуткування позивачем готівки є лише припущенням відповідача та не підтверджене будь-якими належними та допустимими доказами. У свою чергу, підприємство своєчасно та у повному обсязі оприбутковує всю готівку, що надходить до каси товариства.

У судовому засіданні 29.10.14 сторони суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київфарм» є юридичною особою, що зареєстрована Броварською районною державною адміністрацією 16.06.1999. Взято на податковий облік в органах ДПС 03.05.2011 за № 1087, перебуває на обліку в Броварській ОДПІ.

У вересня-листопаді 2013 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, окрім іншого, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пунктів 138.2, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 766832,00 грн., підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 54597,00 грн., пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2004 № 637 в частині неповного оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 36600,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях, що:

позивачем завищено валові витрат за період з листопада 2010 року по грудень 2012 року на загальну внаслідок безпідставного віднесення до витрат (до операційних витрат та до витрат на збут) сум коштів, сплачених контрагентам за послуги, надання яких не підтверджено документально;

позивачем завищено податковий кредит за період з листопада 2010 року по грудень 2012 року внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у складі ціни послуг, надання яких не підтверджено документально;

позивачем порушено порядок оприбуткування готівки в частині неповного оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526, 25.11.2013 позивачем подано відповідачу заперечення до зазначеного Акта перевірки.

За результатами розгляду заперечень позивача, 06.12.2013 відповідачем прийнято рішення, оформлене листом № 5510/10-06-22-02/30270526, відповідно до якого висновки Акта перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 викладено в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення позивачем, окрім іншого, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пунктів 138.2, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 724429,00 грн., підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7348,00 грн., пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2004 № 637 в частині неповного оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 36600,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013:

№ 0008852204, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8744,00 грн. (7348,00 грн. - основне зобов'язання, 1396,00 грн. - штрафні санкції);

№ 0008862213, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 183000,00 грн.;

№ 0008872204, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 886003,00 грн. (724429,00 грн. - основне зобов'язання, 161574,00 грн. - штрафні санкції).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Київській області.

Рішенням останнього від 28.02.2014 № 476/10/10-36-10-01-206/1120 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 №0008872204 скасовано в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 17804,00 грн.

В інших частинах оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як убачається з матеріалів справи (том 4, а.с.8) за результатами розгляду Головним управлінням Міндоходів скарги позивача, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 № 0002852204, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 868199,00 грн. (724429,00 грн. - основне зобов'язання, 143770,00 грн. - штрафні санкції).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2013 № 0008852204, № 0008862213 та 14.03.2014 № 0002852204 протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно зі статтею 1 Закону № 168/97-ВР, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок формування валових витрат станом на момент виникнення спірних відносин був врегульований наступним чином.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

На підставі підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Аналогічні положення містяться у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті Податкового кодексу України.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 138.10.2 та 138.10.3 Податкового кодексу 138.10. до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу Украни не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Як убачається з Акту перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 податковий орган вважає, що позивачем безпідставно віднесено до витрат (до операційних витрат та до витрат на збут) суму коштів у розмірі 724429,00 грн., сплачених товариством контрагентам за послуги, надання яких не підтверджено документально.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про помилковість зазначеного твердження відповідача з огляду на наступне.

Так, в розділі Акта перевірки 3.1.2 «Валові витрати» податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 4 квартал 2010 року коштів у розмірі 156583,00 грн., сплачених позивачем ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» за отримані аудиторські консультаційні послуги.

Судом встановлено, що 30.12.2009 між позивачем та ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» укладено Договір про надання аудиторських консультаційних послуг, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит») брав на себе зобов'язання надати позивачу аудиторські послуги (том 2, а.с.2).

При цьому, вартість послуг, строки та порядок їх надання були чітко передбачені умовами Договору (пункти 2.1, 2.2 та 3.1).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акт приймання-передачі послуг від 10.12.2010 до Договору від 30.12.2009, відповідно до якого замовник та виконавець затвердили, що аудиторські послуги надані виконавцем вчасно та у повному обсязі (том 2 а.с. 5).

Також, ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» виписало позивачу податкові накладні від 21.12.2010 № 12214 та від 23.12.2010 № 12233, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг склала 187900,00 грн. (включаючи ПДВ у розмірі 31316,67 грн.) (том 2 а.с. 6-7 ).Факт оплати за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями (тот 4 а.с.30-32).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки позивачем окрім вищезазначеного Акта приймання-передачі послуг жодних інших первинних документів на підтвердження дійсного надання контрагентом послуг не надано, а зазначений Акт не містить деталізованої інформації про надані послуги, то ТОВ «Киїфарм» не мало включати кошти, сплачені за надані послуги ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит», до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що зазначений Акт приймання-передачі послуг від 10.12.2010 оформлений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містить усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є таким, що в повній мірі підтверджує правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих послуг у розмірі 156583,00 грн.

При цьому, деталізована інформація про надані послуги міститься в Узагальнюючому звіті до Договору від 30.12.2009 (том 5, а.с.182), з якого можливо встановити кількість людино-годин, витрачених контрагентом на надання позивачу послуг, кількість сторінок письмових консультацій та загальну вартість робіт.

Також, матеріали справи містять Листи надання консультацій (том 5, а.с.183-237), з яких можна встановити дату надання консультацій, кому саме з працівників позивача надавались консультації ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» та у чому полягала суть наданих консультацій.

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» не сплатив податки з отриманого доходу, так сам як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит» в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит».

Також, в Акті перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 4 квартал 2010 року коштів у розмірі 88037,00 грн., сплачених позивачем ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ» за рекламні послуги.

Судом встановлено, що 07.10.2010 між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ» укладено Договір № 10-10/1, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ») брав на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги (том 2, а.с.8).

Вартість послуг була визначена додатковими угодами до Договору від 07.10.2010 (від 07.10.2010 та від 14.10.2010) та склала загалом 105558,00 грн. (з ПДВ).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій складено Акт приймання-передачі послуг до Договору від 07.10.2010, відповідно до яких сторони затвердили, що рекламні послуги надані виконавцем вчасно та у повному обсязі (том 2 а.с. 14).

Також, ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ» виписало позивачу податкові накладні від 16.11.2010 № 1611111 та від 22.12.2010 № 22121111, відповідно до яких загальна вартість наданих послуг склала 105558,00 грн. (включаючи ПДВ у розмірі 17521,00 грн.) (том 2 а.с. 16, 20). Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями (том 4 а.с. 33-35).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки з вищезазначених Актів приймання-передачі послуг не зрозуміло яким чином надані послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ», до витрат підприємства. Також, податковий орган зазначає, що відносно ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ» порушена кримінальна справа.

Суд звертає увагу, що зазначені додатки до Договору від 07.10.2010 та Акти приймання-передачі послуг містять посилання на вид рекламних послуг, наданих контрагентом, а саме: проведення консультацій стосовно наявних акцій.

Оскільки такі консультації проводились в мережі аптечних кіосків позивача, беззаперечним є факт використання зазначених послуг у господарській діяльності позивача.

Зазначені Акти приймання-передачі послуг оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих послуг у розмірі 88037,00 грн.

Також в матеріалах справи наявні Звіти про проведення консультацій по аптеках ТОВ «Київфарм» за листопад та грудень 2010 року (том 5, а.с.180-181), з яких можливо встановити місце, дату надання послуг ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ» та кількість людино-годин, витрачених контрагентом на надання позивачу консультацій.

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ» не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ». Твердження про порушення проти посадових осіб ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ» кримінальної справи належними та допустимими доказами не підтверджено, так само як і відсутні докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ».

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ».

Також, під час перевірки податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 2010-2012 роки коштів у розмірі 450000,00 грн., сплачених позивачем ФОП ОСОБА_2 за отримані послуги з обслуговування системи автоматизації діяльності підприємства позивача.

Судом встановлено, що 01.11.2007 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір № АО-16/117, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_2) брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з обслуговування системи автоматизації діяльності підприємства позивача (том 2, а.с.21).

Тарифні плани за обслуговування були встановлені Додатком № 1 до Договору від 01.11.2007 № АО-16/117 та змінювались на підставі додаткових угод.

Необхідність укладення даного Договору була обумовлена тим, що ТОВ «Київфарм» має достатньо велику мережу власних аптечних кіосків. Всі вони обладнані комп'ютерами, відповідними бухгалтерськими та іншими програмами, які потребують постійного професійного обслуговування.

Як убачається з матеріалів справи, позивач співпрацює з ФОП ОСОБА_2 протягом довгого періоду (з 2007 року).

Надання послуг за перевіряємий період оформлено Актами здачі-прийняття робіт та Листами про наданні послуги (з розбивкою послуг погодинно) (том 2, а.с.22-69).

Факт оплати за отримані послуги підтверджується касовими ордерами та платіжними дорученнями (том 4 а.с. 40-61).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки позивачем окрім вищезазначених Актів здачі-прийняття послуг жодних інших первинних документів на підтвердження дійсного надання контрагентом послуг не надано, а зазначені Акти не містять деталізованої інформації про надані послуги, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ФОП ОСОБА_2, до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що зазначені Акт здачі-прийняття оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих від ФОП ОСОБА_2 послуг.

Деталізований перелік послуг та кількість годин, витрачених на їх виконання, міститься в Листах про наданні послуги, які надавались під час перевірки та наявні в матеріалах справи (том 5, а.с.1-19).

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_2 не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ФОП ОСОБА_2 в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2010-2012 роки у загальному розмірі 450000,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2

Аналогічно вищенаведеному, у Акті перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 2011-2012 роки коштів у розмірі 127496,00 грн., сплачених позивачем ТОВ «Реклама плюс ЛТД» за рекламні послуги.

Судом встановлено, що у червні 2011 року між позивачем та ТОВ «Реклама плюс ЛТД» укладено усний договір, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Реклама плюс ЛТД») брав на себе зобов'язання виготовити для позивача рекламні аксесуари (вивіски, наклейки, таблички тощо).

Замовлення позивачем здійснювались на підстав Накладних, оплата - на підставі рахунків-фактур (том 2, а.с.70-110).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акти прийняття-здачі виконаних робіт, відповідно до яких замовник та виконавець затвердили, що послуги з виготовлення рекламних аксесуарів виконані вчасно та якісно, претензій один до одного сторони не мають (том 2 а.с.84-92).

Також, ТОВ «Реклама плюс ЛТД» виписало позивачу ряд податкових накладних (том 2, а.с.111-123), відповідно до яких загальна вартість виконаних робіт склала 171840,52 грн. (включаючи ПДВ у розмірі 28640,08 грн.). Факт оплати за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями (том 4 а.с.62-89).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки під час перевірки позивачем не надано довіреностей на отримання ТМЦ (виготовлених рекламних аксесуарів) та відсутня інформація про подальше використання придбаних товарів, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ТОВ «Реклама плюс ЛТД», до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що зазначені Акти прийняття-здачі виконаних робіт послуг оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих товарів/послуг у розмірі 127496,00 грн.

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Реклама плюс ЛТД» не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових ТОВ «Реклама плюс ЛТД» в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат у розмірі 127496,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Реклама плюс ЛТД».

Також, у Акті перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 2011 рік коштів у розмірі 212045,00 грн., сплачених позивачем ФОП ОСОБА_4 за рекламні послуги.

Судом встановлено, що 01.01.2011 між позивачем та ФОП ОСОБА_4 укладено Договір № 1/11-02, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_4.) брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з розповсюдження інформаційних матеріалів в аптечних кіосках ТОВ «Київфарм» (том 2, а.с.124).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акти здачі-прийняття робіт, відповідно до яких замовник та виконавець затвердили, що послуги з розповсюдження інформаційних матеріалів виконані вчасно та якісно, претензій один до одного сторони не мають (том 2, а.с.130-135).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки зазначені Акти не деталізовані та не передають сутність інформаційних матеріалів, що підлягали розповсюдженню, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ФОП ОСОБА_4, до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, зазначені Акти здачі-прийняття робіт оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих товарів/послуг у розмірі 212045,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться Графіки надання інформаційних послуг, з яких можливо встановити у яких саме аптечних кіосках надавались послуги, час надання таких послуг та їх вартість (том 5, а.с.22-25).

Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_4 не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових ФОП ОСОБА_4 в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат у розмірі 212045,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4

В розділі Акта перевірки 3.1.2 «Валові витрати» податковий орган, окрім іншого, зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за березень 2011 року коштів у розмірі 100000,00 грн., сплачених позивачем ТОВ «МКК Ейя-Арт» за отримані консультаційні послуги.

Судом встановлено, що 24.02.2011 між позивачем та ТОВ «МКК Ейя-Арт» укладено Договір № 090301, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «МКК Ейя-Арт») брав на себе зобов'язання надати позивачу консультаційні послуги (том 2, а.с.136).

Відповідно до умов договору, надання послуг проходило в декілька етапів. Метою надання консультацій було удосконалення роботи керівного складу товариства, взаємодія з підрозділами підприємства, аналіз роботи та економічний аудит підприємства.

Факт оплати за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями (том 4 а.с. 87-92).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акт здачі-прийняття робіт від 31.03.2011, відповідно до якого замовник та виконавець затвердили, що консультаційні послуги надані виконавцем вчасно та у повному обсязі, претензій сторони не мають (том 2 а.с.146).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки з вищезазначеного Акту здачі-прийняття робіт від 31.03.2011 не зрозуміло яким чином надані послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ТОВ «МКК Ейя-Арт», до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що «пов'язаність» наданих консультаційних послуг з господарською діяльністю позивача випливає з самої суті Договору, адже він був укладений задля оптимізації роботи керівного складу підприємства, у зв'язку з активним розвитком мережі аптечних кіосків. До того ж, суд звертає увагу, що органи податкової служби та їх посадові особи не наділені правом втручатись у господарську діяльність суб'єктів господарювання шляхом формування висновків про можливість/неможливість використання тих чи інших послуг у діяльності суб'єкта господарювання.

Зазначений Акт здачі-прийняття робіт від 31.03.2011 оформлений сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містить усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є таким, що в повній мірі підтверджує правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих послуг у розмірі 100000,00 грн.

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «МКК Ейя-Арт» не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ТОВ «МКК Ейя-Арт» в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за березень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «МКК Ейя-Арт».

Також, в Акті перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за квітень-червень 2011 року коштів у розмірі 17498,00 грн., сплачених позивачем ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» за ремонтно-будівельні роботи.

Судом встановлено, що 09.03.20011 між позивачем та ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» укладено Договір № 09-03/1, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі») брав на себе зобов'язання виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті позивача (том 2 а.с.189-194).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акти здачі прийняття-робіт, відповідно до яких замовник та виконавець затвердили, що ремонтно-будівельні роботи виконані вчасно та у повному обсязі, претензій сторони не мають (том 2 а.с.189-192).

Також, ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» виписало позивачу податкову накладну від 07.06.2011 № 637 (том 2 а.с. 197).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки що відносно ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» порушена кримінальна справа, то вищезазначений Договір є нікчемним, а ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за виконані роботи ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі», до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» не сплатив податки з отриманого доходу, так сам як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі». Твердження про порушення проти посадових осіб ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» кримінальної справи належними та допустимими доказами не підтверджено, так само як і відсутні докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі».

При цьому, первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» оформлені з дотримання вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі».

Також, в Акті перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за червень 2011 року коштів у розмірі 60508,00 грн., сплачених позивачем ТОВ «АС УД ГРУП» за постачання кондиціонерів та надання послуг з їх монтажу.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АС УД ГРУП» укладено усний Договір , відповідно до умов якого позивач придбав у контрагента кондиціонери та надав послуги по монтажу.

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акти здачі прийняття-робіт, відповідно до яких замовник та виконавець затвердили, що останній надав послуги з встановлення та обслуговування кондиціонерів у повному обсязі, претензій сторони не мають (том 2 а.с.171-174).

Також, ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі» виписало позивачу податкові та видаткові накладні та рахунки-фактури (том 2 а.с. 166-170, 181-188, 175-180) на загальну суму 72610, 00 грн.

Факт оплати за отримані послуги підтверджується платіжними дорученнями (том 4 а.с. 216-225).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки що відносно ТОВ «АС УД ГРУП» порушена кримінальна справа, то вищезазначений Договір є нікчемним, а ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за виконані роботи ТОВ «АС УД ГРУП» до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «АС УД ГРУП» не сплатив податки з отриманого доходу, так сам як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ТОВ «АС УД ГРУП» . Твердження про порушення проти посадових осіб ТОВ «АС УД ГРУП» кримінальної справи належними та допустимими доказами не підтверджено, так само як і відсутні докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «АС УД ГРУП».

При цьому, первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «АС УД ГРУП» оформлені з дотримання вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинам з «АС УД ГРУП».

В розділі Акта перевірки 3.1.2 «Валові витрати» податковий орган, окрім іншого, зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 2012 рік коштів у розмірі 778300,00 грн., сплачених позивачем ФОП ОСОБА_5 за отримані інформаційно-консультаційні послуги.

Судом встановлено, що 01.02.2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_5 укладено Договір № 01/02/2012, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_5) брав на себе зобов'язання надати позивачу консультаційні послуги (том 2, а.с.199).

Докладний перелік послуг погоджено сторонами Додатковими угодами (том 2, а.с.202-215).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акти здачі-прийняття послуг (том 2, а.с.216-227), відповідно до яких замовник та виконавець затвердили, що консультаційні послуги надані виконавцем вчасно та у повному обсязі, претензій сторони не мають.

Факт оплати за отримані послуги підтверджується касовими ордерами та платіжними дорученнями (том 4 а.с. 93-139).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки з вищезазначених Актів не зрозуміло яким чином надані послуги пов'язані з господарською діяльністю позивача, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ФОП ОСОБА_5, до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що «пов'язаність» наданих консультаційних послуг з господарською діяльністю позивача випливає з самої суті Договору, адже він був укладений задля оптимізації роботи керівного складу підприємства, для удосконалення комерційної діяльності товариства, стратегії розвиту ТОВ «Київфарм». До того ж, суд звертає увагу, що органи податкової служби та їх посадові особи не наділені правом втручатись у господарську діяльність суб'єктів господарювання шляхом формування висновків про можливість/неможливість використання тих чи інших послуг у діяльності суб'єкта господарювання.

Зазначені Акти здачі-прийняття робіт оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих послуг у розмірі 778300,00 грн.

Також, в матеріалах справи містяться звіти про надані послуги до Договору від 01.02.2012 № 01/02/2012 (том 5, а.с.74-87), які дають змогу встановити обсяг та вид послуг, що надавались позивачу ФОП ОСОБА_5

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_5 не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ФОП ОСОБА_5, в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2012 рік по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5

Також, у Акті перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат за 2012 рік коштів у розмірі 709400,00 грн., сплачених позивачем ФОП ОСОБА_6 за рекламні послуги.

Судом встановлено, що 17.04.2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено Договір № 1, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_6.) брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з пошуку та підбору персоналу для заміщення вакантних посад на підприємстві позивача; послуги з розробки посадових інструкцій; послуги з моніторингу ринку щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів (том 2, а.с.228).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акти здачі-прийняття послуг, відповідно до яких замовник та виконавець затвердили, що послуги з пошуку та підбору персоналу для заміщення вакантних посад на підприємстві позивача; послуги з розробки посадових інструкцій; послуги з моніторингу ринку щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів виконані вчасно та якісно, претензій один до одного сторони не мають (том 2, а.с.231-238).

Факт оплати за отримані послуги підтверджується касовими ордерами (том 4 а.с.140-175)

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки зазначені Акти не деталізовані, не встановлені розцінки по здійснених послугах, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ФОП ОСОБА_6, до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що зазначені Акти здачі-прийняття робіт оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих товарів/послуг у розмірі 180000,00 грн.

Також, 18.04.2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_6 укладено Договір № 2, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_6.) брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з проведення аналізу сум та структур чеків, аналізу структури товарних запасів та асортименту позивача, аналізу впливу на обсяг продажу зміни структури чеків (том 3, а.с.13).

Докладний перелік послуг погоджено сторонами Додатковими угодами (том 3, а.с.16-25).

За результатами здійснення вищенаведених господарських операцій сторонами складено Акти здачі-прийняття послуг, відповідно до яких замовник та виконавець затвердили, що послуги з проведення аналізу сум та структур чеків, аналізу структури товарних запасів та асортименту позивача, аналізу впливу на обсяг продажу зміни структури чеків виконані вчасно та якісно, претензій один до одного сторони не мають (том 2, а.с.231-238).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки в зазначених Актах відсутня інформація про позитивний вплив наданих послуг на діяльність підприємства, з огляду на відсутність звітів про проведену роботу, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ФОП ОСОБА_6, до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, зазначені Акти здачі-прийняття робіт оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих товарів/послуг у розмірі 529400,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи містяться Звіти до вищенаведених Актів здачі-прийняття робіт (том 5, а.с.87-152), з яких можливо встановити обсяг та структуру наданих послуг.

Факт оплати за отримані послуги підтверджується касовими ордерами (том 4 а.с. 140-175).

Водночас, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_6 не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових ФОП ОСОБА_6 в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат у розмірі 709400,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6

В розділі Акта перевірки 3.1.2 «Валові витрати» податковий орган, окрім іншого, зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат 2012 рік коштів у розмірі 210000,00 грн., сплачених позивачем ФОП ОСОБА_3 за отримані інформаційні послуги системи автоматизації діяльності підприємства позивача.

Судом встановлено, що 01.06.2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_3) брав на себе зобов'язання надати позивачу інформаційні послуги системи автоматизації діяльності підприємства позивача (том 3, а.с.39).

Надання послуг за перевіряємий період оформлено Актами здачі-прийняття робіт та Листами про наданні послуги (з розбивкою послуг погодинно) (том 2, а.с.22-69).

Факт оплати підтверджується касовими ордерами (том 4 а.с. 176-184).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки позивачем окрім вищезазначених Актів здачі-прийняття послуг жодних інших первинних документів на підтвердження дійсного надання контрагентом послуг не надано, а зазначені Акти не містять деталізованої інформації про надані послуги, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ФОП ОСОБА_3, до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що зазначені Акти здачі-прийняття оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих від ФОП ОСОБА_3 послуг.

Деталізований перелік послуг міститься в Листах про наданні послуги, які надавались під час перевірки та наявні в матеріалах справи (том 5, а.с.152).

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_3 не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ФОП ОСОБА_3 в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2012 рік у загальному розмірі 210000,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3

Також, податковий орган зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат 2012 рік коштів у розмірі 198000,00 грн., сплачених позивачем ФОП ОСОБА_7 за отримані юридичні послуги.

Судом встановлено, що 10.01.2012 між позивачем та ФОП ОСОБА_7 укладено Договір про надання аудиторських консультаційних послуг, відповідно до умов якого виконавець (ФОП ОСОБА_7) брав на себе зобов'язання надати позивачу юридичні послуги (том 3, а.с.59).

Надання послуг за перевіряємий період оформлено Актами здачі-прийняття робіт та Звітами про виконані роботи (з детальною розбивкою наданих послуг) (том 5, а.с.158).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки позивачем окрім вищезазначених Актів здачі-прийняття послуг жодних інших первинних документів на підтвердження дійсного надання контрагентом послуг не надано, а зазначені Акти не містять деталізованої інформації про надані послуги, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ФОП ОСОБА_7, до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що зазначені Акти здачі-прийняття оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих від ФОП ОСОБА_7 послуг.

Деталізований перелік послуг міститься в Звітах про виконані роботи, які надавались під час перевірки та наявні в матеріалах справи (том 5, а.с.159-171).

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ФОП ОСОБА_7 не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ФОП ОСОБА_7 в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2012 рік у загальному розмірі 198000,00 грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7

В розділі Акта перевірки 3.1.2 «Валові витрати» податковий орган, окрім іншого, зазначає про безпідставне віднесення ТОВ «Київфарм» до витрат 2012 рік коштів у розмірі 331451,00 грн., сплачених позивачем ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг» за отримані юридичні, консультаційні та інформаційні послуги.

Судом встановлено, що 02.01.2012 між позивачем та ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг» укладено Договір про надання консультаційних та інформаційних послуг № 02/01-12, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг») брав на себе зобов'язання надати позивачу консультаційні та інформаційні послуги (том 3, а.с.71). Крім того, 06.05.2012 між позивачем та ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг» укладено Договір про правове обслуговування послуг № 06/05/2012, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг») брав на себе зобов'язання надати позивачу юридичні послуги (том 3, а.с.71)

Надання послуг за перевіряємий період оформлено Актами здачі-прийняття робіт та Звітами про виконані роботи (з детальною розбивкою наданих послуг) (том 5, а.с.158).

Податковий орган в Акті перевірки зазначає, що оскільки позивачем окрім вищезазначених Актів здачі-прийняття послуг жодних інших первинних документів на підтвердження дійсного надання контрагентом послуг не надано, а зазначені Акти не містять деталізованої інформації про надані послуги, то ТОВ «Киїфарм» не мало права включати кошти, сплачені за надані послуги ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг», до витрат підприємства.

Проте, суд звертає увагу, що зазначені Акти здачі-прийняття оформлені сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства, містять усі реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, є такими, що в повній мірі підтверджують правомірність формування даних податкового обліку позивача, зокрема, правомірність віднесення товариством до витрат вартості отриманих від ФОП ОСОБА_3 послуг.

Деталізований перелік послуг та кількість людино-годин, витрачених на їх виконання, міститься в Звітах про надані послуги, які наявні в матеріалах справи (том 5, а.с.172-178).

Крім того, Акт перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526 не містить посилань на той факт, що за наслідками вищезазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг» не сплатив податки з отриманого доходу, так само як і відсутні докази протиправних дій посадових осіб ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг» в частині ухилення від сплати податків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2012 рік у загальному розмірі 331451,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фармасьютікал Бізнес Консалтінг».

За таких обставин, враховуючи надані представником позивача та досліджені судом первинні документи, а саме: Договори, Акти приймання-передачі, податкові накладні, Звіти про виконані роботи, Листи про надані послуги, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами. А відтак, позивач правомірно сформував валові витрати за перевіряємий період.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пунктів 138.2, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2013 № 0008872204 в частині нарахування основного зобов'язання у розмірі 724429,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 143770,00 грн. прийняте безпідставно та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2013 № 0008852204, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8744,00 грн. (7348,00 грн. - основне зобов'язання, 1396,00 грн. - штрафні санкції), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в основу зазначеного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безтоварність (лише документальне оформлення) господарських операцій між позивачем та ТОВ ТОВ «Аудиторська фірма «Компроміс Аудит», ТОВ «Рекламна агенція «Симон-СПВ», ТОВ «АС Буд Груп», ТОВ «Реклама плюс ЛТД» та ТОВ «Ньюсістемс-Технолоджі». Загалом по вказаним взаємовідносинам відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 7348,00 грн.

Водночас, оскільки судом встановлено реальність господарських відносин між позивачем та зазначеними контрагентами, то і висновок про завищення позивачем податкового кредиту по зазначеним правовідносинам на суму 7348,00 грн. є помилковим.

Це означає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2013 № 0008852204 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2013 № 0008862213, яким позивачу нараховані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, регулювання обігу готівки та застосування РРО у розмірі 183000,00 грн., суд зазначає наступне.

Як убачається з Акта перевірки від 08.11.2013 № 278/10-06/2202/30270526, податковий орган зазначає, що в результаті вибіркової перевірки дотримання позивачем вимог законодавства щодо оприбуткування готівки виявлено факти неповного оприбуткування готівки на загальну суму 36600,00 грн., а саме: встановлено, що в кінці робочого дня в одному з аптечних кіосків позивача у м. Яготин проводилась «службова видача» готівки (видача готівки з місця проведення розрахунків), яка оприбутковувалась в касовій книзі підприємства відповідно до прибуткових касових ордерів не на повну суму «службової видачі» (том 1, а.с.65).

На думку відповідача, зазначений факт свідчить про порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі-Положення № 637).

Суд вважає такі твердження податкового органу необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Згідно із пунктом 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Як убачається з наявних в матеріалах справи Z-звітів (том 3, а.с.11-222), перехідний залишок готівки (100,00 грн.), який використовується в якості «розмінної монети» для видачі здачі покупцям, не вибував з каси позивача при здійсненні операцій «службове внесення», а «переходив» з одного Z-звіту до іншого. При цьому, операція «службове внесення» щодо зазначених коштів у розмірі 100,00 грн. проводилась щоденно у відповідності до пункту 4.5 Порядку № 614.

Наведене свідчить, що фактів не оприбуткування готівки не відбувалось, а відтак, твердження податкового органу про порушення позивачем пункту 2.6 Положення № 637 є помилковим.

Це означає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.12.2013 № 0008862213 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та той факт, що відповідачем не надано доказів, які спростовували б доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 10.12.2013 № 0008852204 та № 0008862213, податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 № 0002852204.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Київфарм» сплачений судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.