Рішення № 41157821, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20296/14 29.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія СТІН»

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про стягнення 867 103,25 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за договором від 08.08.2014 р.

від відповідача: Дубчак С.Є. - представник за довіреністю від 19.02.2014 р.

В судовому засіданні 29.10.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія СТІН» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» заборгованості за поставлений товар у розмірі 867 103,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.08.2013 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 20/1515-МТР з додатком про поставку засобу «Стінол» на суму 997 500,00 грн та засобу «Стінол -НГ» на суму 812 000,00 грн. На виконання умов договору позивач поставив відповідачу засіб «Стінол»та «Стінол -НГ» на загальну суму 858 570,32 грн. За умовами договору відповідач зобов'язався здійснити оплату по факту поставки, проте в порушення умов договору, здійснив часткову оплату у розмірі 120 412,55 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 738 157,77 грн. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивач також просить сягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 110 663,97 грн та 3% річних у розмірі 18 281,51 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2014 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/20296/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22.10.2014 р.

У судове засідання 22.10.2014 з'явилися представники сторін.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав для долучення матеріалів справи оригінал акту звірку взаємних розрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Судом залучені надані документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача оголошувалась перерва до 29.10.2014 р.

27.10.2014 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 738 157,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 132 070,55 грн, 3% річних у розмірі 21 254,36 грн, судовий збір у розмірі 17 829,66 грн та витрати на послуги адвоката у розмірі 8 500,00 грн.

У судове засідання 29.10.2014 з'явилися представники сторін.

Представник позивача заяву про збільшення розміру позовних вимог підтримала та просила суд прийняти до розгляду.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшення розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача також просила залучити до матеріалів справи додаткові докази, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення підтримала та спросила суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та надав письмові заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

02 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія СТІН» (надалі - позивач, продавець) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір № 20/1515-МТР купівлі-продажу (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі товар, відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.1. договору умови поставки товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є його невід'ємною частиною.

У п.п. 3.3.1., 3.3.2. договору сторони визначили, що продавець повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження. Відвантаження товару проводиться лише після отримання згоди покупця про готовність до прийняття товару.

Ціна товару встановлюється в національній валюті та вказується в додатку, що є його невід'ємною частиною (п. 4.1. договору).

У п. 5.2. договору сторони визначили, що покупець проводить оплату на умовах, зазначених у додатку, що є його невід'ємною частиною.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами укладено додаток до договору, яким визначили загальну вартість товару у сумі 1 809 500,00 грн, в т.ч. засіб «Стінол» ТУ У 23469691.001-98 у кількості 105 тон на суму 997 500,00 грн та засіб «Стінол -НГ» ТУ У 24.6-234669691-005-2006 у кількості 70 тон на суму 812 000,00 грн.

У п. 8. додатку сторонами встановлено термін поставки товару: засіб «Стінол» - серпень-грудень 2013 р., засіб «Стінол -НГ» - вересень-грудень 2013 р., поставка протягом встановленого терміну - згідно додаткового погодженого графіку.

Згідно з п. 6 додатку оплата товару здійснюється по факту поставки.

25 листопада 2013 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали п. 8 додатку до договору у новій редакції: термін поставки до 31 березня 2014 р., поставка протягом встановленого терміну - згідно додаткового погодженого графіку.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, ТОВ НВК «СТІН листом № 92-13 від 01.10.2013 р. повідомив відповідача про готовність виконання умов договору та просив надати згоду на прийняття у жовтні-грудні 2013 р. товару. Відповідач листом № 20/01-07/2220 від 02.10.2013 р. надав дозвіл позивачу на поставку засобу «Стінол» по 30 тон на БМТЗ НГВУ «Полтавнафтогаз» та БМТЗ НГВУ «Долинанафтогаз».

За твердженням позивача на підставі договору листа № 20/01-07/2220 позивач поставив відповідачу засіб «Стінол» що підтверджується: видатковою накладною № 183 від 17.10.13 на суму 118 465,04 грн., рахунком на оплату № 183 від 18.10.13, довіреністю № 2454 від 18.10.13, ТТН № 682596 від 17.10.13, податковою накладною № 181 від 18.10.13; видатковою накладною № 192 від 01.11.13 на суму 120 412,55 грн., рахунком на оплату № 192 від 01.11.13, довіреністю № 2641 від 01.11.13, ТТН № 682598 від 31.10.13, податковою накладною № 190 від 01.11.13; видатковою накладною № 200 від 15.11.13 на суму 163 400,06 грн., рахунком на оплату № 200 від 15.11.13, довіреністю № 2753 від 14.11.13, ТТН № 682599 від 13.11.13, податковою накладною № 198 від 15.11.13; видатковою накладною № 205 від 22.11.13 на суму 46 122,52 грн., рахунком на оплату № 205 від 22.11.13, довіреністю № 2841 від 21.11.13, ТТН б/н від 20.11.13, податковою накладною № 203 від 22.11.13.

Також, відповідач листом від 21.11.2013р. № 20/01-07/2655 надав дозвіл позивачу на поставку згідно з договором засобу «Стінол-НГ» 20 тон БМТЗ НГВУ «Долинанафтогаз» та БМТЗ НГВУ «Полтаванафтогаз» засобу «Стінол» 15 тон і засобу «Стінол-НГ» 20 тон.

В свою чергу, позивач поставив відповідачу засіб «Стінол» та засіб «Стінол-НГ», що підтверджується: видатковою накладною № 210 від 29.11.13 на суму 165 700,07 грн., рахунком на оплату № 210 від 29.11.13, довіреністю № 2945 від 28.11.13, ТТН від 27.11.13, податковою накладною № 208 від 29.11.13; видатковою накладною № 223 від 17.12.13 на суму 117 218,04 грн., рахунком на оплату № 223 від 17.12.13, довіреністю № 3144 від 16.12.13, ТТН від 13.12.13, податковою накладною № 221 від 17.12.13; видатковою накладною № 229 від 19.12.13 на суму 127 252.04 грн., рахунком на оплату № 229 від 19.12.13, довіреністю № 3185 від 18.12.13, ТТН від 17.12.13, податковою накладною № 227 від 19.12.13.

Отже, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 858 570, 32 грн, проте відповідач, прийнявши на себе зобов'язання здійснювати оплату товару по факту поставки, так і не здійснив жодної оплати, заборгувавши при цьому позивачу 858 570, 32 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася претензія № 72-14 від 15.07.2014 р. на адресу відповідача щодо погашення заборгованості та платіжна вимога-доручення на оплату заборгованості у розмірі 858 570, 32 грн. вказана вимога отримана відповідачем 16.07.2014.

Після отримання претензії відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 120 412,55 грн, у зв'язку з чим у відповідача заборгованість станом на момент подачі позову до суду становить 738 157,77 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6 додатку до договору оплата товару здійснюється по факту поставки.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 858 570,32 грн, що підтверджується:

видатковою накладною № 183 від 17.10.13 на суму 118 465,04 грн., рахунком на оплату № 183 від 18.10.13, довіреністю № 2454 від 18.10.13, ТТН № 682596 від 17.10.13, податковою накладною № 181 від 18.10.13;

видатковою накладною № 192 від 01.11.13 на суму 120 412,55 грн., рахунком на оплату № 192 від 01.11.13, довіреністю № 2641 від 01.11.13, ТТН № 682598 від 31.10.13, податковою накладною № 190 від 01.11.13;

видатковою накладною № 200 від 15.11.13 на суму 163 400,06 грн., рахунком на оплату № 200 від 15.11.13, довіреністю № 2753 від 14.11.13, ТТН № 682599 від 13.11.13, податковою накладною № 198 від 15.11.13;

видатковою накладною № 205 від 22.11.13 на суму 46 122,52 грн., рахунком на оплату № 205 від 22.11.13, довіреністю № 2841 від 21.11.13, ТТН б/н від 20.11.13, податковою накладною № 203 від 22.11.13;

видатковою накладною № 210 від 29.11.13 на суму 165 700,07 грн., рахунком на оплату № 210 від 29.11.13, довіреністю № 2945 від 28.11.13, ТТН від 27.11.13, податковою накладною № 208 від 29.11.13;

видатковою накладною № 223 від 17.12.13 на суму 117 218,04 грн., рахунком на оплату № 223 від 17.12.13, довіреністю № 3144 від 16.12.13, ТТН від 13.12.13, податковою накладною № 221 від 17.12.13;

видатковою накладною № 229 від 19.12.13 на суму 127 252.04 грн., рахунком на оплату № 229 від 19.12.13, довіреністю № 3185 від 18.12.13, ТТН від 17.12.13, податковою накладною № 227 від 19.12.13.

Відповідачем було оплачено товар лише на суму 120 412,55, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, а відтак виник борг відповідача перед позивачем станом на момент розгляду справи по суті становить 738 157,77 грн, що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками (оригінал міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6. додатку до договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар на загальну суму 858 570,32 грн, проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 738 157,77 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 738 157,77 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 132 070,55 грн, 3% річних у розмірі 21 254,36 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 132 070,55 грн, 3% річних у розмірі 21 254,36 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 8 500,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2014 р. між позивачем (замовник) та адвокатським об'єднанням «Лелюх і Дроботенко» (виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги, який регулює відносини між сторонами з приводу надання правової допомоги по захисту прав та інтересів в усіх органах перед ПАТ «УКРнафта», зокрема шляхом подання позову до господарського суду, в тому числі представляти інтереси позивача у судових засіданнях.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору про надання правової допомоги від 08.09.2014 за надання правової допомоги по даному договору замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 17 000,00 грн. авансовий платіж в розмірі 8 500,00 грн замовник сплачує виконавцю протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт та послуг.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем надано копії акта прийому-передачі робіт за послуг за договором про надання правової допомоги, платіжних доручень № 246 від 21.10.2014 р. на суму 7 500,00 грн та № 248 від 22.10.2014 на суму 1 000,00 грн, відповідно до якої клієнтом було сплачено виконавцю 8 500,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 08.09.2014. Також представником позивача надано завірену копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 (свідоцтво НОМЕР_1 від 28.09.2000).

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 8 500,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 33, 34, ч.5 ст.49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія СТІН» основну суму заборгованості у розмірі 738 157 (сімсот тридцять вісім тисяч сто п'ятдесят сім) грн 77 коп.; інфляційні втрати у розмірі 132 070 (сто тридцять дві тисячі сімдесят) грн 55 коп.; 3% річних у розмірі 21 254 (двадцять одну тисячу двісті п'ятдесят чотири) грн 36 коп. витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 829 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн 66 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.10.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.