Рішення № 41157806, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/19211/14 20.10.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

про стягнення 9 580,00 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Білинова А.В. дов №01/123-509 від 06.11.2013

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 9 580,00 грн., крім того просили судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було заподіяно пошкодження транспортному засобу, який є предметом Договору добровільного страхування №06-R\14-128-00223 від 17.04.2013, укладеного між позивачем і страхувальником. Позивачем на підставі вказаного Договору було виплачено страхове відшкодування в сумі 9 580,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 порушено провадження у справі №910/19211/14 та призначено розгляд справи на 20.10.2014.

У зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, відповідно до наказу №415-К від 16.10.2014 Голови Господарського суду міста Києва, прізвище судді Митрохіної А.В. змінено на Яковенко А.В.

17.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарьского суду міста Києва від відповідача надійшов відзив №8930/26цв від 16.10.2014 на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задовленні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 20.10.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на день розгляду справи у суді не подавали.

Судом враховано, що відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/19211/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

17.04.2013 між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Позивач, Страховик) та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави №06-R\14-128-00223 (далі - Договір), відповідно якого Страховик застрахував майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу «Dacia Logan 90K» (далі - застрахований ТЗ), державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

15.11.2013 по вул. Купріна, 327 у м. Донецьку відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого ТЗ, під керуванням ОСОБА_4 та транспортного засобу «RENAULT Kangoo», із державним реєстраційним номером НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою про ДТП №9302999, наданої ВДАІ Кіровського РВ ГУ МВС України в Донецькій області (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Будьонівського районного суду міста Донецька від 05.12.2013 у справі №254/9916/13-п встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил подорожнього руху України водієм гр. ОСОБА_5 у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності, на підставі ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладення штрафу в сумі 340,00 грн.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований ТЗ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до звіту про оцінку розміру збитків, спричинених пошкодженям транспортного засобу №03-14/01 від 14.01.2014 вартість відновлюваного ремонту застрахованого ТЗ в результаті його пошкодження при ДТП складає 9 979,74 грн.

Виходячи з приписів ст. 20 Закону України "Про страхування" Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Позивач на підставі Договору добровільного страхування №06-R\14-128-00223 від 17.04.2013, заяви про виплату страхового відшкодування №б/н від 11.02.2014, страхового акту №СТ/13/0580 від 19.02.2014, розрахунку страхового відшкодування здійснив на користь ФО-П ОСОБА_6 перерахування коштів для здійснення ремонту в сумі 9 580,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням №886 від 19.02.2014, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

За правилами, встановленими ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, Позивач є саме тією особою, до якої перейшло право вимоги від Відповідача страхового відшкодування, виплаченого страхувальникові на підставі Договору добровільного страхування.

Згідно з копією Полісу серії АЕ №1924938 станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди транспортним засобом «RENAULT Kangoo», із державним реєстраційним номером НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП транспортним засобом «RENAULT Kangoo», із державним реєстраційним номером НОМЕР_2, керував ОСОБА_5 Відповідно до ч.1 та ч.2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Звідси, матеріально-правова підстава для цивільно-правової відповідальності настала.

Судом встановлено, що до Позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та Страховиком за полісом АЕ №1924938 (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Позивач, з метою реалізації свого права, забезпеченого ст. 27 ЗУ "Про страхування" та ст. 993 ЦК України, звернувся до Відповідача із регресною вимогою №03/1084 від 13.05.2014. Однак, Відповідач зазначену вимогу залишив без належної відповіді, задоволення, суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок Позивача не провів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі страхового відшкодування, яка має право на отримання такого відшкодування, становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

Відповідачем подану до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого звертав увагу суду на те, що страхове відшкодування було перераховане ФО-П ОСОБА_6, який не є платником податку на додану вартість. Крім того, за твердженям Відповідача, сума страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму франшизи, передбаченої Полісом серії АЕ №1924938.

Стосовно аргументів Відповідача суд зазначає наступне.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000033 віж 10.12.2013, виставленого до оплати ФО-П ОСОБА_6 вартість відновлювального ремонту застрахованого ТЗ склала 9 980,00 грн. При цьому, указана вартість ремонту була розрахована без урахування податку на додану вартість. У графі «Сума без ПДВ» встановлюється сума відновлювального ремонту у розмірі 9 980,00 грн., що свідчить про відсутність додаткових нархувань у вигляді податку на додану вартість.

Таким чином, аргументи Відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, не враховуються судом як такі, що не грунтуються на положеннях чинного законодавства.

Стосовно суми франшизи, передбаченої Полісом серії АЕ №1924938, суд вважає, що вона підлягає врахуванню відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Таким чином, Позивач набув право на відшкодування суми страхового відшкодування у розмірі (9 580,00 грн. - 1 000,00 грн.) 8 580,00 грн.

Відповідачем не надано доказів на спростування твердження Позивача, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» не здійснило відшкодування шкоди, а відтак строк виконання Відповідачем зобов'язання по страховому відшкодуванню шкоди, завданої транспортному засобу «Dacia Logan 90K», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на день звернення Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до суду за захистом своїх прав настав.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 9 580,00 грн., є необґрунтованими, судом задоволені частково, а саме в сумі 8 580,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, у разі часткового задоволення позовних вимог, господарський суд відшкодовує судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на Позивача та Відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8; код ЄДРПОУ 20474912) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 32382598) суму страхового відшкодування в порядку зворотної вимоги, виплаченої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 8 580,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 636,28 грн.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 24.10.2014.

Cуддя А.В.Яковенко