Постанова № 41157169, 29.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 804/13905/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Ярової Н.В.

представника відповідача Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Авенсіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001322201 від 21.08.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Авенсіс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 року № 0001322201, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 152273,75 грн. (основний платіж - 121 819,00 грн., штрафні санкції - 30 454,75 грн.).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «АВЕНСІС» (код ЄДРПОУ 25529575) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» (код ЄДРПОУ 38434227) за січень 2014 року, ТОВ «Денекс» (код ЄДРПОУ 38360784) за січень 2014 року, за результатами якої, складено акт від 13.08.2014 року №2205/04-62-22-1/25529575. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 року №0001322201, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 152 273,75 грн. (основний платіж - 121819,00 грн., штрафні санкції - 30 454,75 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «АВЕНСІС» (код ЄДРПОУ 25529575) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» (код ЄДРПОУ 38434227) за січень 2014 року, ТОВ «Денекс» (код ЄДРПОУ 38360784) за січень 2014 року.

Перевіркою встановлені порушення:

- пп 14.1.201 п 14.1 ст 14, п 185.1 ст 185, 198.3 ст 198, п 201.1, п 201.4, п 201.6, п 201.7 ст 201 Податкового Кодексу України, перевіреним 121 819 грн. тобто, в частині отриманих товарів (послуг) у ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» (код ЄДРПОУ 38434227) за січень 2014 року, ТОВ «Денекс» (код ЄДРПОУ 38360784) за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.08.2014 року № 2205/04-62-22-1/25529575, на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 року №0001322201, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 152 273,75 грн. (основний платіж - 121819,00 грн., штрафні санкції -30 454,75 грн.).

Як встановлено під час розгляду справи та вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено наступні договори:

1) договір поставки № 2706-2 від 27.06.2013р. ТОВ «Денекс» - постачальник. Предмет договору - сировина, згідно специфікацій. Загальна сума договору 3 000 000грн. з ПДВ, умови поставки - м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна 3, дія договору до 27.12.2014р.

2) договір поставки № 2712-2 від 27.12.13р. ТОВ «Денекс» - постачальник. Предмет договору - сировина, згідно специфікацій. Загальна сума договору - 1 000 000.0грн. з ПДВ, умови поставки - м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна 3, дія договору до 30.12.2014р.

3) договір про надання експедиторських послуг № 05063 від 05.06.13р. ТОВ «ТД «Хеппі Грейд» - виконавець. Предмет договору - організація та здійснення навантаження та вивантаження, доставка хліба в торгівельні точки. Дія договору до 25.12.14р.

На виконання вищевказаних договорів оформлено:

- видаткові накладні дк-0102/09 від 02.01.14р., дк-0102/08 від 02.01.14р., дк-0102/07 від 02.01.14р., дк-0102/06 від 02.01.14р., дк-0102/03 від 02.01.14р., дк-0103/16 від 03.01.14р., дк-0103/15 від 03.01.14р., дк-0103/14 від 03.01.14р., дк-0106/07 від 06.01.14р., дк-0106/08 від 06.01.14р., дк-0106/09 від 06.01.14р., дк-0108/18 від 08.01.14р., дк-0108/17 від 08.01.14р., дк-0108/16 від 08.01.14р., дк-0114/14 від 14.01.14р., дк-0114/13 від 14.01.14р., дк-0114/12 від 14.01.14р., дк-0115/18 від 15.01.14р., дк-0115/17 від 15.01.14р., дк-0115/16 від 15.01.14р., дк-0122/24 від 22.01.14р., дк-0122/23 від 22.01.14р., дк-0122/22 від 22.01.14р., дк-0122/21 від 22.01.14р., дк-0122/20 від 22.01.14р., дк-0124/17 від 24.01.14р., дк-0124/16 від 24.01.14р., дк-0124/15 від 24.01.14р., дк-0102/04 від 02.01.14р., кх-0106/02 від 06.01.14р., кх-0113/04 від 13.01.14р., кх-0117/04 від 17.01.14р., кх-0124/06 від 24.01.14р., кх-0131/09 від 31.01.14р.;

- податкові накладні: №106 від 02.01.14р., №230 від 03.01.14р., №512 від 06.01.14р., №734 від 08.01.14р., №1322 від 14.01.14р.. № 1428 від 15.01.14р., № 2144 від 22.01.14р., №2334 від 24.01.14р., №108 від 02.01.14р., №514 від 06.01.14р., №1226 від 13.01.14р., №1620 від 17.01.14р., №2316 від 24.01.14р., №3036 від 31.01.14р.;

- товарно-транспортні накладні ДК-0102/09 від 02.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0102/08 від 02.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0102/07 від 02.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0102/06 від 02.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0102/03 від 02.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0103/16 від 03.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0103/15 від 03.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0103/14 від 03.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0106/07 від 06.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0106/08 від 06.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0106/09 від 06.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0108/18 від 08.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0108/17 від 08.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0108/16 від 08.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0114/14 від 14.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0114/13 від 14.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0114/12 від 14.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0115/18 від 15.01.14р., автоперевізник-ТОВ «Денекс»; ДК-0115/17 від 15.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0115/16 від 15.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0122/24 від 22.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0122/23 від 22.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0122/22 від 22.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0122/21 від 22.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0122/20 від 22.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0124/17 від 24.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0124/16 від 24.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0124/15 від 24.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс»; ДК-0102/04 від 02.01.14р., автоперевізник - ТОВ «Денекс».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі, складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також, на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Водночас, приписами абз. 1-3 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних, є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Вищий адміністративний суд України наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ, є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у зв'язку з чим, ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Так, між ТОВ «НВФ «Авенсіс» та ТОВ «ТД «Хеппі Трейд» було укладено договір від 05.06.2013 року № 05063 про надання експедиторських послуг.

ТОВ «НВФ «Авенсіс» під час перевірки були надані акти виконаних робіт та ТТН.

Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюються облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до абзацу другого пункту 14.4 розділу 14 «Розрахунки за перевезення» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, рахунок за виконані перевезення виписуються на підставі належним чином оформлених шляхових листів і ТТН (до рахунку додаються ТТН), а при використанні автомобілів, робота яких оплачується виходячи з часу роботи у замовника, - лише на підставі шляхових листів.

Водночас частина друга ст. 662 ЦК України вимагає від продавця разом з товаром передавати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються та підлягають переданню разом із товаром, відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 268 ЦК України якість товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічній документації, яка встановлює вимоги до якості товарів.

Як встановлено судом під час розгляду справи по суті, надані ТОВ «НВФ «Авенсіс» ТТН оформлені не за типовою формою передбаченою вищезазначеним наказом. В наданих ТТН відсутня інформація про масу вантажу, спосіб визначення маси, вантажо - розвантажувальні операції, відсутня інформація про документи, які слідують з вантажем.

Крім того, між ТОВ «НВФ «Авенсіс» та ТОВ «Денекс» були укладені договори поставки від 27.06.2014 року № 2706-2, № 2712-2.

ТОВ «НВФ «Авенсіс» під час перевірки були надані видаткові накладні та ТТН.

Судом встановлено, що надані позивачем ТТН оформлені не за типовою формою передбаченою вищезазначеним наказом. В даних ТТН відсутня інформація про масу вантажу, спосіб визначення маси, вантажо - розвантажувальні операції, відсутня інформація про документи, які слідують з вантажем. В даних видаткових накладних відсутня печатка підприємства ТОВ «НВФ «Авенсіс».

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час перевірки позивачем не було надано реєстру виданих та отриманих довіреностей, документів які підтверджують якість харчової продукції, документів які підтверджують оприбуткування товару на складі (складська квитанція, прибутковий ордер).

Судом встановлено, що дійсно, надані представником позивача в судове засідання додаткові докази, а саме: сертифікати якості на придбану сировину для хлібобулочних виробів, документів щодо використання гречаної крупи у виробництві хлібопекарської продукції, данні щодо кількості працюючих на ТОВ «НВФ «Авенсіс», пояснення щодо ненадання до перевірки договору з ТОВ «АТБ-Маркет» та пояснення щодо не надання під час перевірки неповного пакету ТТН, документи стану розрахунків з ТОВ «Денекс» та ТОВ «Хепі Трейд», під час перевірки відповідачу не надавались, що підтверджується даними акту перевірки, де зазначено інспектором перелік наданих документі.

Згідно п. 44.6 ст. 46 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Так, як під час перевірки так і під час розгляду справи судом, позивачем не було надано документів, які підтверджують використання отриманих товарів та послуг у власній господарській діяльності.

В свою чергу, представником відповідача доведено суду правомірність проведення перевірки та складання спірного податкового повідомлення-рішення № 0001322201 від 21.08.2014 рок.

Таким чином, суд вважає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, ВАСУ та Верховний Суд України в своїх рішеннях зазначають, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що акт перевірки складений, згідно діючого законодавства, а висновки є обґрунтованими.

У зв'язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 року № 0001322201, винесено відповідачем правомірно, а тому, не підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 3674-VI від 08.07.2011 р. ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону України, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем, відповідно до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір в розмірі 304, 55 грн.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Авенсіс" на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 2 740,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Авенсіс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001322201 від 21.08.2014 рок - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Авенсіс" на користь державного бюджету України решту судового збору в сумі 2 740,93 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 29.09.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов