Постанова № 41155851, 28.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 910/17936/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Жук Г.А.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Загура В.П.

від відповідача - Семенець І.І.

від третьої особи - 1 не з`явився

від третьої особи - 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» на ухвалу Господарського суду м, Києва від 15.09.2014 року про забезпечення позову (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж»

до Публічного акціонерного товариства «Неос Банк»

треті особи Державна реєстраційна служба України

Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд»

про визнання правочинів недійсними,-

Постанова прийнята 28.010.2014 року у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 23.10.2014 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «Творча майстерня «Престиж» звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Неос Банк» про визнання правочинів недійсними.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2014 року була задоволена заява представника позивача про забезпечення позову.

Заборонено Публічному акціонерному товариству «Неос Банк» до закінчення розгляду господарського спору по суті вчиняти будь-які дії (в том числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та будь-якого іншого обтяження визначеного відповідним переліком майна.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що ухвала прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року прийнято апеляційну скаргу на ухвалу про зупинення провадження до провадження та призначено до розгляду у складі суду: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 28.10.2014 року склад суду був змінений на: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Жук Г.А.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив та пояснення від представника позивача на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що ухвала суду першої інстанції є правомірною, а тому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду залишити без змін. Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж» подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» (назва позивача змінена на ПАТ «Неос Банк»), треті особи: Державна реєстраційна служба України, Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд - 1» про визнання недійсними правочинів.

В процесі розгляду справи від представника позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Неос Банк» до закінчення розгляду господарського спору по суті вчиняти будь-які дії (в том числі правочини) щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та будь-якого іншого обтяження визначеного відповідним переліком майна.

Позивач обґрунтував свою заяву тим, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зокрема, позивачу стало відомо, що на офіційному сайті ключового власника відповідача міститься інформація про продаж майна, що до якого судом першої інстанції вжито заходів забезпечення, та яке є предметом спору по даній господарській справі.

Представник апелянта, не погоджуючись із прийнятою місцевим судом ухвалою стосовно вжиття заходів забезпечення позову, мотивує це тим, що позивачем не заявлено вимог майнового характеру чи витребування майна з чужого незаконного володіння, звернення стягнення на предмет іпотеки при розгляді яких можуть застосовуватися вказані вище заходи.

Проте колегія суддів не погоджується з такою позицію апелянта, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на даний час відповідач (банк) є власником нерухомого майна, яке було предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 1 від 06.07.2010 року, останній вправі та має реальну можливість розпорядитись цим майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його у будь-який спосіб, передати в іпотеку та інше.

У судовому засіданні при розгляді заяви місцевим судом, позивач повідомив, а відповідач не заперечив того, що на час розгляду даної справи, відповідач повідомив всіх орендарів позивача, які орендують спірні нежитлові та житлові приміщення по Оболонській набережній 19, корпус 1 в м. Києві, що після закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом справи № 910/9836/14 по суті спору, власниками орендованого майна стануть інші особи.

Підтвердженням цьому є також оголошення, яке вивішено на будинку по вул. Оболонська Набережна, 19, корпус 1 про продаж цієї нерухомості (про що в матеріалах справи наявна копія фотознімку).

Абзацом 2, 4 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Згідно із ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-який стадії провадження у справі,якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до матеріалів справи, за оспорюваними правочинами до відповідача від позивача перешло право власності на предмет іпотеки, 13 об`єктів нерухомого майна, предметом спору в даній справі є саме винання недійсним переходу вказаного права на нерухоме майно та застосування наслідків його недійсності, тобто повернення в натурі кожною стороною того, що було нею отримано в результаті недійсного правочину.

Тобто, не вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати відчуження майна, що безпосередньо пов`язаний із предметом спору, в подальшому, у випадку задоволення позовних вимог, унеможливлять виконання такого рішення суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову не обмежує право відповідача володіти та користуватися предметом іпотеки за цільовим призначенням та отримувати від цього прибуток.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено ухвалу відповідно до норм процесуального права, правомірно застосовано заходи забезпечення позову, а тому апеляційна скарга ПАТ «Неос Банк» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ПАТ «Неос Банк» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Неос Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року - без змін.

Матеріали справи № 910/17936/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

Г.А. Жук