Рішення № 41155752, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17805/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я»

до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

про стягнення 207 073, 58 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Середа В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» про стягнення з відповідача заборгованості за договорами підряду № 77 від 25.10.2013 р. та № 78 від 07.11.2013 р. у розмірі 169 510, 93 грн. - а а також 3 349, 91 грн. - процентів за користування коштами (3 % річних), 20 578, 71 грн. інфляційних втрат та 13 634, 03 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/17805/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за зобов'язаннями за договорами підряду № 77 від 25.10.2013 р. та № 78 від 07.11.2013 р у сумі 179 510, 95 грн., а також інфляційні втрати - 23 453, 74 грн., проценти за користування коштами - 4 129, 67 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 14 437, 47 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Тож, приймаючи до уваги, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я» не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані відповідачем.

Водночас, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я» та Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» укладено договір підряду на виконання робіт з гідроізоляції камер зовнішніх інженерних тепломереж № 77, за умовами якого позивач зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Будівництво житлових будинків з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями В. Чорновола, Дмитрівською та Полтавською у Шевченківському районі міста Києва» у період з 28.10.2013 р. до 28.11.2013 р.

Відповідно до п. 2.1. договору договірна ціна визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві 40 033, 20 грн.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.4. договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві. Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем у розмірі 95 % від суми оформленого акту до 15- числа місяця наступного за звітним. Накопичені 5 % сплачуються у строк до 90 календарних днів після передачі мереж в експлуатацію.

Згідно з п. 6.2. договору за порушення строків оплати робіт відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 8.10.., набирає сили з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до договору № 77 від 25.10.2013 р. ціна робіт за договором становить 48 148, 00 грн.

07.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я» та Публічним акціонерним товариством «Трест Київпідземшляхбуд-2» укладено договір № 78, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи по влаштуванню монолітного перекриття та стін на об'єкті «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом по вул. Каунаській. 2-а в Дніпровському районі міста Києва з листопада 2013 року до червня 2014 року вартістю 982 002, 00 грн.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.4. договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем робіт на підставі документів по обліку в капітальному будівництві. Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем у розмірі 95 % від суми оформленого акту до 25-го числа місяця наступного за звітним. Накопичені 5 % сплачуються протягом 15-ти календарних днів після отримання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта.

Згідно з п. 4.2. договору за порушення строків оплати робіт відповідач сплачує пеню в розмірі 0, 5 % від простроченої суми платежу за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 5.6. набирає сили з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконані роботи за договорами № 77 від 25.10.2013 р. та № 78 від 07.11.2013 р., що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт від 29.11.2013 р. та від 31.12.2013 р., а також актами від 29.11.2013 р. та 31.12.2013 р.

Крім того, з матеріалів справи вбачається зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 785 071, 66 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення зобов'язань щодо оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я» робіт за договорами № 77 від 25.10.2013 р. та № 78 від 07.11.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 179 510, 95 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

У відповідності до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За змістом ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, враховуючи, що матеріали справи містять докази виконання позивачем робіт за договорами № 77 від 25.10.2013 р. та № 78 від 07.11.2013 р., а відповідачем не надано суду доказів їх оплати, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі вказаних догорів, а також приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України,

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення боргу у сумі 179 510, 95 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 23 453, 74 грн., процентів за користування коштами - 4 129, 67 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 14 437, 47 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України арахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.01.2014 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 18.09.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно та не суперечить вимогам чинного законодавства) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат розмір пені становить 14 437, 47 грн., інфляційні втрати - 23 453, 74 грн. 4 129, 67 грн. - 3 % річних.

Перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення позивачем 3 % річних, пені та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці нарахування.

Згідно розрахунку суду з вказаний період розмір пені становить 11 487, 39 грн., 3 % річних - 2 494, 64 грн. та 19 233, 05 грн. - інфляційні втрати.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я» задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-Б, код ЄДРПОУ 04012721), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпров'я» (50059, Дніпропетровска обл., м. Кривий Ріг, вул. Грибоєдова, 26, код ЄДРПОУ 23650002) заборгованість у розмірі 179 510, 95 (сто сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот десять грн. 95 коп.) грн., 11 487, 39 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 39 коп.) грн., 3 % річних у розмір 2 494, 64 (дві тисячі чотириста дев'яносто чотири грн. 64 коп.) грн., 19 233, 05 (дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять три грн. 05 коп.) грн. - інфляційних втрат та 4 254, 52 (чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири грн. 52 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.