Постанова № 41155670, 22.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 р. Справа № 804/8040/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Потолової Г.В.,

при секретарі - Дубровці Д.В.,

за участю: представника позивача - Потуремець Т.І.,

представників відповідача - Бойко О.В., Макушенцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України, які були вчиненні під час перевірки, та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. №0000051401 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 547270,00грн.

В ході судового розгляду позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог. Позивач просив суд прийняти заяву, визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України, які були вчиненні під час проведення перевірки, та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. №0000051401 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 679089,00грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи свої доводи безпідставністю висновків акту перевірки від 18.02.2013р. №100/14-0-14308368 про порушення з боку підприємства ст.185, ст.198, п.200.4 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, з урахуванням чого позивач вважає, що порушень правил формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість не було, а тому податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач надав письмові заперечення, в обґрунтування яких посилається на законодавчі підстави своїх дій та діяльність в межах закону та наданих повноважень. Заперечення долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що виявлені в ході перевірки порушення обґрунтовані та доведені, податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013р. №№0000051401 правомірне, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи виходить з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» зареєстровано 16.08.1993 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 14308368 та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України.

З 24.01.2013 року по 13.02.2013 р. на підставі направлень від 23.01.2013р. №36/14 та №37/14, наказу від 23.01.2013р. №48, виданого в.о. начальника СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС Тісовою О.І., головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ відділу податкового супроводження підприємств машинобудування СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС Бойко О.В. та головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ відділу податкового супроводження підприємств машинобудування СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську ДПС Каракаш І.Є. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» (код ЄДРПОУ 14308368) бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у сумі 1900000грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період, листопад 2012 р. (вх. №9080697303 від 20.12.2012 р. з урахуванням уточнюючого розрахунку №9081970560 від 27.12.2012 р.), згідно із затвердженим планом перевірки, наведеним у додатку 1 до акту.

За результатами перевірки 18.02.2013р. складено Акт №100/14-0-14308368 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» (код ЄДРПОУ 14308368) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року та бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2012 року».

За «Висновками» Акту №100/14-0-14308368 від 18.02.2013 р. підприємством:

- на порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2012 р. на 30983грн. та за листопад 2012 р. на 131819грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за листопад 2012 р. на суму 30383грн.;

- на порушення п.200.4 ст.200 ПК України з врахування термінів давності, визначених ст.102 р. ІІ ПК України, підприємством ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за листопад 2012 року на суму 516287грн.;

- на порушення п.46.5 ст.46, п.50.1 ст.50, п.187.8 ст.187 , п.198.2 ст.198 ПК України завищено показник у рядку 12.3 Декларації за листопад 2012 року;

- на порушення п.46.5 ст.46, 201.15 ст.201 ПК України та пп.14.5 п.14, п.20 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 та пп.11.3, 11.6 п.11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1102, підприємством ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» порушено порядок ведення податкового обліку в частині невірного заповнення реєстру виданих та отриманих накладних за листопад 2012 року та невірного заповнення додатку 5 та додатку 8 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року (а.137-138 Акту перевірки, а.с.157 т.1).

Порушення законодавства податковим органом обґрунтовані в акті перевірки наступним чином.

Так, в розділі ІІІ Акту №100/14-0-14308368 від 18.02.2013 р. «Розрахунки з бюджетом за звітний період» зазначено, що перевіркою декларації з ПДВ за листопад 2012 року з урахуванням уточнюючого розрахунку на порушення п.200.4 ст.200 ПК України з врахуванням термінів давності, визначених с.102 Розділу ІІ ПК України, ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за листопад 2012 року на суму 516 287,00грн. у тому числі по періоду: за листопад 2009 року на 516 287,00грн.

За даними додатку 2 до декларації з ПДВ за листопад 2012 року значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» дорівнює 35136051грн. та складається з сум ПДВ по звітним періодам: січень 2008р. - 2810979грн.; лютий 2008 р. - 2100403грн.; травень 2008 р - 452800грн.; листопад 2008 р. - 199207грн.; грудень 2008 р. - 1338707грн.; січень 2009 р. - 261804грн.; лютий 2009 р. - 2162710грн.; березень 2009р. - 51207грн.; квітень 2009р. - 2777621грн.; травень 2009 р. - 133940грн.; червень 2009 р. - 320045грн.; серпень 2009 р. - 200725грн.; вересень 2009р. - 494435грн.; листопад 2009 р. - 516287грн.; грудень 2009 р. - 221312грн.; січень 2010 р. - 3261793грн.; лютий 2010 р. - 596195грн.; березень 2010 р. - 1485969грн.; травень 2010р. - 379443грн.; жовтень 2010р. - 102161грн.; листопад 2010р. - 752086грн.; грудень 2010грн. - 53880грн.; січень 2011 р. - 2107014грн.; лютий 2011 р. - 549192грн.; березень 2011 р. - 592166грн.; квітень 2011 р. - 408059грн.; травень 2011 р. - 935846грн.; червень 2011 р. - 1066814грн.; липень 2011 року - 995909грн.; серпень 2011 року - 876144грн.; вересень 2011 р. - 5239грн.; жовтень 2011 року - 127920грн.; листопад 2011 р. - 824768грн.; грудень 2011 р. - 1315138грн.; січень 2012 року - 260253грн.; березень 2012 року - 460421грн.; липень 2012 року - 1361744грн.; серпень 2012 року - 2297011грн.

Податковий орган дійшов висновку, що відсутність заяви платника податків за певних обставин обумовлює наявність у ряд.24 декларації за листопад 2012 року суми від'ємного залишку за листопад 2009 року, який носить штучний характер, оскільки вже не може бути заявлений, тобто підприємство повинно було відкоригувати значення ряд.24 декларації за листопад 2012 року по від'ємному значенню за листопад 2009 року - 516 287,00грн.(а.135 акту перевірки , а.с.155 т.1), оскільки «законом не передбачено можливості платника приймати самостійно рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке рішення; якщо на дату виникнення права на бюджетне відшкодування, платник не скористався таким правом, вважається, що ним прийняте рішення стосовно відмовлення від такого відшкодування» (а.134 акту перевірки).

Окрім того, перевіркою податкової звітності з ПДВ за жовтень та листопад 2012 року, посилаючись на результати зустрічних звірок та акти перевірок контрагентів, як то ТОВ «Фірма «Хотей», ТОВ «Промислова група «Фапром», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Санті», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «ВК «Віконні системи», податковим органом визначено, що оформлення операцій ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» здійснювалось на підставі дефектних первинних документів без наміру фактичного отримання товарів та відповідно компенсації їх вартості (а.128 акту перевірки, а.с.148 т.1).

З урахуванням зазначеного, в акті перевірки вчинено записи, що ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» в порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України завищило від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року на 31709,49грн. та за листопад 2012 року на 134908,49грн., в тому числі дозволений податковий кредит за жовтень 2012 року на суму 30983,34грн. та за листопад на суму 131819,09грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2012 року на 30983грн. та за листопад 2012 року на суму 131819грн. та до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду декларації з ПДВ за листопад 2012 року на суму 30983,00грн. (а.128 акту перевірки, а.с.148 т.1).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем надані заперечення за вихідним № 121/450 від 22.02.2013 р.

01.03.2013 р. за №6633/10/14-16 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України підготовлено відповідь на заперечення, згідно якої висновки, зроблені в акті перевірки, визнані правомірними (а.с.194-199 т.1).

04.03.2013р. відповідачем за результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0000051401.

Згідно прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем за порушення п.185.1 ст.185, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 з врахуванням термінів давності, визначених статтею 102 розділу та пунктів 201.4, 201.10 ст.201 ПК України ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 679809,00грн., у тому числі:

- на 30983,00грн. - по декларації з ПДВ за жовтень 2012 року від 20.11.2012 р. №9073321474;

- на 648106,00грн. - по декларації з ПДВ за листопад 2012 року від 20.12.2012 р. №9080697303 (а.с.200 т.1).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. №0000051401 залишено без змін, а скарги платника - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями податкової служби позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України щодо порядку декларування від'ємного залишку з податку на додану вартість, а тому, винесене за результатами документальної позапланової виїзної перевірки податкове повідомлення-рішення від 04.03.2013 р. №0000051401 є протиправним і підлягає скасуванню.

Позивач зокрема, стверджує, що на момент накопичення залишку від'ємного значення за листопад 2012 року в сумі 516287,00грн., який визначено у ряд.24 декларації з ПДВ за попередні звітні періоди (за листопад 2009 року на суму 516287,00грн.), відповідно до умов договорів факт оплати не наступив, але на підставі виникнення податкового зобов'язання контрагентами виставлялись податкові накладні.

Позивач наполягає, що позовна давність на ряд.24 декларації з ПДВ за листопад 2012 року на суму 516287грн. в даному випадку не розповсюджується у зв'язку з тим, що за підприємством зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (ряд.23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 декларації).

Також позивач зазначає, що контрагенти, які виписали податкові накладні, були зареєстровані на дату господарської операції в якості платника ПДВ за відповідними свідоцтвами і були внесені до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Фірма «Хотей», ТОВ «Промислова група «Фапром», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Санті», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «ВК «Віконні системи» відповідачем було безпідставно зроблено висновки щодо відсутності факту реальності здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентами та відсутності правових відносин.

За твердженням позивача, надані в ході перевірки документи відповідають вимогам первинних документів та належно засвідчують настання реального факту передання та приймання товару. Окрім того, позивач не має нести відповідності за можливі порушення податкового законодавства з боку його контрагентів.

Відповідач заперечує проти позовних вимог. Письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи, повністю аналогічні висновкам акту перевірки №100/14-0-14308368 від 18.02.2013 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент спірних відносин) та норми Податкового кодексу України, виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у лютому 2013 року.

Відповідно до абзацу 1, 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд враховує, що на момент накопичення залишку від'ємного значення за листопад 2012 р. у розмірі 516287,00грн., який визначається у рядку 24 декларацій ПДВ за попередні звітні періоди відповідно до умов договорів, факт оплати не наступив, але на підставі виникнення податкового зобов'язання, позивачу його контрагентами ТОВ «Фірма «Хотей», ТОВ «Промислова група «Фапром», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Санті», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «ВК «Віконні системи» виставлялися податкові накладні.

Оскільки виникло податкове зобов'язання, позивач у кожному податковому звітному періоді та в податкових деклараціях в рядку 24 ці суми відображав і відповідач ці суми затверджував та приймав без заперечень, що підтверджується податковими деклараціями та актами виконаних робіт.

Відповідач не навів правомірних доводів в акті №100/14-0-14308368 від 18.02.2013 р. та в податковому повідомленні-рішенні №0000051401 від 04.03.2013 р., на підставі яких документів та нормативних актів застосовано позивачу до рядка 24 податкової декларації за листопад 2012 року термін позовної давності строком 1095 днів на суму 516287,00грн.

Пунктом 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III визначено граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється загальна позовна давність-строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Даними нормами законів не встановлено строків давності для формування платником податку на додану вартість податкового кредиту.

Поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, зокрема порядок формування податкового кредиту, було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинним на час виникнення спірних відносин).

Даним Законом не передбачено строків давності, які б обмежували право платника податку на додану вартість на податковий кредит.

В силу вимог п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Формування податкового кредиту жовтня-листопада 2012 року відбувалося на підставі податкових накладних, виданих платниками податку на додану вартість (контрагентами), які мають силу податкового і одночасно розрахункового документу та підтверджує факт вчинення позивачем господарської операції, що є об'єктом оподаткування.

Відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, тобто формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.

Суд звертає увагу на листи Державної податкової служби України від 12.01.2012р. №808/7/15-3417-16 та №608/6/15-3415-16.

Державна податкова служба України визначає, згідно зі статтею 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному і відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного і (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач мав всі належні права на зменшення податкового кредиту у рядку 24 декларації ПДВ за листопад 2012 року на 516287,00грн., скільки позовна давність на цей рядок не розповсюджується, у зв'язку з тим, що за позивачем зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Щодо формування ДП «ВО ПМЗ ім.О.М. Макарова» податкового кредиту жовтня-листопада 2012 року (30983грн. + 131819грн.) за рахунок сум ПДВ згідно отриманих накладних від контрагентів ТОВ «Фірма Хатей», ТОВ «Промислова група «Фапром», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Санті», ТОВ «Ангстрем континенталь», ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» суд зазначає наступне.

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту у жовтні 2012 року та у листопаді 2012 року ґрунтуються головним чином на актах перевірок та інформації про зустрічні звірки вищезазначених контрагентів позивача, де зроблено висновок про не підтвердження здійснення господарської діяльності зазначеними підприємствами.

Суд враховує положення ч.2 ст.61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи. Діюче законодавство, так само як і Закон України «Про податок на додану вартість», чинний на момент формування накопиченого податкового кредиту позивача, так і Податковий кодекс України не передбачає накладення відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента, окрім того не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Більш того, податкове законодавство не ставить податкові зобов'язання у залежність від дійсності угоди, тобто недійсність господарських операцій, недійсність або нікчемність угоди не впливає на податковий облік платника податку та його зобов'язання перед бюджетами та державними цільовими фондами.

За таких обставин, викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нереальність правочинів позивача з ТОВ «Фірма Хатей», ТОВ «Промислова група «Фапром», ТОВ «Ферріт-Д», ТОВ «Санті», ТОВ «Ангстрем континенталь», ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» спірного періоду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби від 04.03.2013 р. №0000051401 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 679089,00грн. не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України, які були вчиненні під час перевірки, суд вважає, що позивачем не наведено конкретних обставин, з якими останній пов'язує допущені, на його думку, порушення з боку податківців, у зв'язку з чим в цій частині позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби України від 04.03.2013 р. №0000051401.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» судові витрати у розмірі 2294грн. 00коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00коп.), сплачені платіжним дорученням № 1591 від 19.06.2013 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 23.08.2013 р.

Суддя Г. В. Потолова