Рішення № 41155566, 24.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18917/14 24.10.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірлів Агро"

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

Про стягнення 1 858 383,41 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Сідий С.В. - представник (дов. № 01 від 04.06.2014 р.)

від відповідача Трубка В.А. - представник (дов. № 14/726 від 24.09.2014 р.)

Богуш С.М. - представник (дов. № 13/3080 від 26.12.2013 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірлів Агро" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування сільськогосподарських тварин № 11/1148881/2003/13 від 14.10.2013 р. та договором добровільного страхування сільськогосподарських тварин № 11/1148882/2003/13 від 14.10.2013 р. в розмірі 1 858 383,41 грн. (1 484 413, 00 грн. - основний борг, 173 615, 32 грн. - пеня, 29 647, 59 грн. - 3% річних, 170 707, 50 грн. - інфляційні збитки).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування за договорами добровільного страхування сільськогосподарських тварин № 11/1148881/2003/13 від 14.10.2013 р. та № 11/1148882/2003/13 від 14.10.2013 р. внаслідок настання страхового випадку, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 484 413, 00 грн. страхового відшкодування.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 173 615, 32 грн. - пені, 29 647, 59 грн. - 3% річних, 170 707, 50 грн. - інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/18917/14 та призначено справу до розгляду на 29.09.2014 р.

29.09.2014 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

У даному судовому засіданні представник позивача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом задоволено, а тому у судовому засіданні 29.09.2014 р. оголошено перерву до 10.10.2014 р.

У судовому засіданні 10.10.2014 р. представник відповідача подав суду додатковий відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позову з підстав, наведених у даному додатковому відзиві.

У судовому засіданні 10.10.2014 р. оголошено перерву до 24.10.2014 р.

13.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заперечення на відзив на позовну заяву № 03-17 від 26.09.2014 р., у яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Також 21.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача пояснення по справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 24.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.03.2013 р. між АТ «Цедроб» та ТОВ «Вірлів Агро» (позивач) було укладено контракт купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав добових курчат-бройлера породи ROSS-308 (14.10.2013 р. - 50 000 шт. згідно з Додатковою угодою від 24.09.2013 р.)

14.10.2013 р. між ПрАТ «СК «Провідна» (страховик) та ТОВ «Вірлів Агро» було укладено договір добровільного страхування сільськогосподарських тварин № 11/1148881/2003/13 (Договір 1), а також договір добровільного страхування сільськогосподарських тварин № 11/1148882/2003/13 (Договір 2). Предметом страхування за Договором 1 виступають майнові інтереси ТОВ «Вірлів Агро», пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням сільськогосподарськими тваринами, що належать на праві власності або іншій законній підставі страхувальникові згідно з Додатком № 1 до Договору № 1 (поголів'я курей у кількості 25 000 шт. Курник № 1). Предметом страхування за Договором 2 виступають майнові інтереси ТОВ «Вірлів Агро», пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням сільськогосподарськими тваринами, що належать на праві власності або іншій законній підставі страхувальникові згідно з Додатком № 1 до Договору № 2 (поголів'я курей у кількості 25 000 шт. Курник № 2).

За змістом п. 6.1. Договору 1 та Договору 2, страховим випадком визнається завдання прямих збитків майновим інтересам страхувальника, пов'язаних з загибеллю (падежем, вимушеним забоєм) або зникненням (викраденням) тварини у результаті однієї або декількох подій (страхових ризиків), обрання яких належним чином належним чином позначене у п. 6.3. договору, та у зв'язку з якими виникає зобов'язання страховика сплатити страхове відшкодування страхувальникові або призначеній ним особі (вигодонабувачу), яка може зазнати збитків у результаті настання страхового випадку.

Вигодонабувачем за умовами п. 4.1. Договору 1 та 2 є позивач.

Згідно з п. 6.2. під загибеллю тварини розуміється падіж або вимушений забій тварини. В свою чергу падіж - раптова загибель тварини в результаті настання страхових ризиків, обрання яких належним чином позначене у п. 6.3. договору. Забій тварини внаслідок настання страхових ризиків, обрання яких належним чином позначене у п. 6.3. договору вважається вимушеним у разі травматичного ушкодження здоров'я тварини, втрати органів зору, слуху, шоху, теплового удару, опіку обмороження, переохолодження (за винятком випадків застудного захворювання), гострого отруєння отруйними речовинами, хімічними або токсичними речовинами (промисловими або побутовими), газоподібними речовинами (за винятком кормової токсикоінфекції - дизентерії, сальмонельозу), поранення органів ушкодження кінцівок, викликані намаганнями (зусиллями) застрахованої тварини стати на кінцівки, у тому числі пошкоджену, або вибратися з ями чи іншого заглиблення будь-якого походження місця і предметів затиснення, у яких застрахована тварина опинилась внаслідок настання нещасного випадку, виявлення висококонтагіозної інфекційної хвороби у застрахованої тварини.

Згідно з п. 6.3. Договору 1 та Договору 2, до страхових ризиків відносяться хвороби,стихійні лиха, пожежа, нещасний випадок, протиправні дії третіх осіб.

Згідно з п. 6.5. Договору 1 та Договору 2, факт настання страхових ризиків, зазначених у п. 6.3. договору визначається залежно від події компетентними органами: Державною гідрометеорологічною службою України, підрозділом Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України, Державної служби рятування, підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, служб ветеринарної медицини, а також іншими компетентними органами.

За змістом п.п. 7.4., 7.5. загальна страхова сума за Договором 1 становить 781 270, 00 грн. Безумовна франшиза у випадку настання страхового випадку за ризиками хвороба, пожежа, стихійні лиха, нещасний випадок або протиправні дії 3-іх осіб становить 5% страхової суми для застрахованих тварин.

За змістом п.п. 7.4., 7.5. загальна страхова сума за Договором 2 становить 781 270, 00 грн. Безумовна франшиза у випадку настання страхового випадку за ризиками хвороба, пожежа, стихійні лиха, нещасний випадок або протиправні дії 3-іх осіб становить 5% страхової суми для застрахованих тварин.

Згідно з п. 9.1. Договору 1 та 2 дані договори діють з 15.10.2013 р. по 14.10.2014 р. з урахуванням умов, передбачених договором.

За змістом п. 10 Договору 1 та 2, під ризиками хвороби розуміються: інфекційні (хвороби, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, патогенними білками-пріонами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими грибами, мікоплазмами, іншими патогенними мікробами) і передаються від заражених тварин здоровим) крім туберкульозу, лейкозу, бруцельозу; інвазійні (хвороби, збудниками яких є тваринні організми: гельмінти та інші паразити); незаразні. В свою чергу, під ризиком нещасний випадок розуміється: утоплення, удушення, отруєння отруйними травами або речовинами, сонячний або тепловий удар, замерзання, травматичне ушкодження внаслідок вибуху, дії електричного струму, нападу звірів або бродячих собак, укусу змій або отруйних комах, ненавмисного наїзду на застраховану тварину транспортних засобів, падіння тварини в яму, ущелину.

За змістом п. 11.3. Договору 1 та Договору 2, страховому відшкодуванню не підлягають збитки, завдані, зокрема, внаслідок невиконання страхувальником своїх обов'язків, порушення вимог законодавства, нормативно-правових актів служб ветеринарної медицини, інших компетентних органів щодо утримання, відгодівлі та використання застрахованих тварин; утримання застрахованих тварин в непридатному для цього місці, в тому числі такому, що не відповідає санітарно-ветеринарним вимогам до тваринницьких приміщень, вимогам правил пожежної безпеки та техніки безпеки; ненадання, несвоєчасне або неналежне надання хворій застрахованій тварині необхідної ветеринарної допомоги або надання допомоги особою, яка не має відповідної освіти і дозволу (ліцензії).

Серед обов'язків страхувальника за Договором 1 та 2 також є обов'язок з письмового повідомлення інформації страховикові про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінення ступеню страхового ризику і надалі інформувати страховика про будь-яке змінення ступеня страхового ризику (п. 12.4.2.).

Також за змістом п. 12.4.8. Договору 1 та Договору 2 страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання події, що може бути визнано страховим випадком у строк, передбачений п. 3.1.4. договору (негайно, але в жодному разі не пізніше 2 робочих днів з моменту, коли страхувальником стало відомо або повинно було бути відомо про подію, яку може бути визнано страховим випадком).

Окрім того, згідно з п. 13.1.2. Договору 1 та 2 у разі настання події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник зобов'язаний вжити всіх можливих заходів щодо рятування застрахованих тварин, а також негайно, але в жодному разі не пізніше 24 годин з моменту, коли страхувальникові стало відомо або повинно було бути відомо про подію, яку може бути визнано страховим випадком - повідомити відповідні компетентні органи або установи, зокрема у разі настання події за ризиком хвороби - службу ветеринарної медицини.

Страховик відповідно до умов п. 16.6. Договору 1 та 2 протягом 20 робочих днів з моменту одержання страховиком документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування страховик приймає таке рішення та складає страховий акт. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів з дня складення страхового акта. У випадку прийняття обґрунтованого рішення про відмову здійснити виплату та протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника в письмовій формі з обґрунтуванням причини.

Підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п. 17.1. Договору 1 та Договору 2 зокрема є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, в тому числі про ступінь страхового ризику та інші відомості, що могли би вплинути на розмір страхового платежу або на розмір страхового відшкодування, або про факт та обставини настання страхового випадку, в тому числі приховування такої інформації (п. 17.1.3.); неповідомлення страховика про змінення обставин, що мають істотне значення для оцінення ступеня страхового ризику (п. 17.1.4.); неповідомлення або несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про події, що має ознаки страхового випадку, та (або) якщо цей факт не підтверджується компетентними органами без поважних на це причин у строки, визначені у розділі 13 договору, або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру й розміру завданого збитку (п. 17.1.5.); невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків за договором (п. 17.1.7.).

За змістом п. 19.2. Договору 1 та Договору 2 за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування страховик сплачує одержувачу страхового відшкодування пеню в розмірі 0,1% суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня.

29.10.2013 р. позивач звернувся до страхувальника із повідомленнями про загибель застрахованих за Договорами 1 та 2 тварин (курник № 1 та курник № 2).

Листом від 09.12.2013 р. № 17-05/19567 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав невчасного звернення до компетентних органу ветеринарної медицини та відповідача, оскільки із поданих документів вбачається, що падіж застрахованих тварин як подія, що може бути визнана страховим випадком, розпочався 18.10.2013 р., а звернення до лікарні ветеринарної медицини було здійснено лише 26.10.2014 р., звернення до позивача - 29.10.2013 р.

Окрім того, у вказаному листі відповідач також згадує пункти Договорів 1 та 2 стосовно підстав відмови виплати страхового відшкодування, а саме п. 17.1.3. щодо подання завідомо неправдивих відомостей, п. 17.1.4. щодо неповідомлення страховика про зміну обставин, які мають істотне значення для оцінення страхового ризику, п. 17.1.5. щодо неповідомлення чи невчасного повідомлення страховика про подію, що має ознаки страхового випадку, п. 17.1.7. щодо невиконання або неналежного виконання позивачем обов'язків, зазначених у п. 12.4. Договорів 1 та 2.

Згідно з протоколом розтину трупів птиці № 65 від 27.11.2013 р. виду курчата-бройлери 50 тисяч голів віком 13-29 днів породи бройлери кросу «ROSS-308» ТОВ «Вірлів Агро», що загинули протягом 26.10.2013 р. по 11.11.2013 р., дата розтину - 27.10.2013 р. - 11.11.2013 р., складеного ветпрацівниками Зборівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, загибель птиці наступила в результаті автоінтоксикації організму від катарального ентероколіту, нефриту, гепатиту, спленіту на ґрунті потрапляння токсину збудника аспергильозу.

Згідно з актом від 18.10.2013 р., на території господарства було утилізовано 1006 шт. птиці, згідно з актом від 23.10.2013 р. - 331 шт., згідно з актом від 26.10.2013 р. - 79 шт., згідно з актом від 28.10.2013 р. - 3100 шт., згідно з актом від 29.10.2013 р. - 2000 шт., згідно з актом від 30.10.2013 р. - 12 200 шт., згідно з актом від 01.11.2013 р. - 11 400 шт., згідно з актом від 02.11.2013 р. - 3000 шт., згідно з актом від 03.11.2013 р. - 3000 шт., згідно з актом від 04.11.2013 р. - 1371 шт., згідно з актом від 08.11.2013 р. - 4 861 шт., згідно з актом від 10.11.2013 р. - 1009 шт., згідно з актом від 11.11.2013 р. - 1000 шт., згідно з актом від 12.11.2013 р. - 720 шт., згідно з актом від 14.11.2013 р. - 4121 шт., згідно з актом від 15.11.2013 р. - 802 шт.

Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування за Договором 1 та Договором 2, оскільки ознак падежу застрахованих тварин станом на 18.10.2013 р. не було. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 1 484 413, 00 грн. за обома договорами страхування, а також штрафні санкції внаслідок прострочення виконання зобов'язання, а саме 173 615, 32 грн. - пені, 29 647, 59 грн. - 3% річних, 170 707, 50 грн. - інфляційних збитків.

Відповідач проти позову заперечує з підстав невчасного звернення позивачем із відповідною заявою до компетентних органу ветеринарної медицини та відповідача, оскільки із поданих документів вбачається, що падіж застрахованих тварин як подія, що може бути визнана страховим випадком, розпочався 18.10.2013 р., а звернення до лікарні ветеринарної медицини було здійснено лише 26.10.2014 р., звернення до позивача - 29.10.2013 р.

Також відповідач додатково звертає увагу на незадовільний порядок утримання застрахованих тварин позивачем, порушення порядку проведення щеплення застрахованих тварин, не передання для дослідження підстилки у пташниках, що спричинило загибель птиці, що відповідно є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Окрім того, відповідач зазначає про подання позивачем неправдивих відомостей (як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування) в частині повідомлення відповідача про відсутність випадків захворювання тварин на підприємстві протягом останніх 6 місяців при поданні заяв на добровільне страхування, що суттєво вплинуло на визначення страхового ризику при укладенні Договорів 1 та 2. Разом з тим відповідач вказує випадок на масової загибелі птиці у вересні 2013 р. у ТОВ «Вірлів Агро».

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору 1 та Договору 2 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що застраховані тварини - поголів'я курей у кількості 50 000 шт. були поміщені у пташник 1 (25 000 шт.) та пташник № 2 (25 000 шт.), що відповідає умовам Договору 1 та Договору 2.

Згідно з даними журналу пташника № 1 15.10.2013 р. у вказаний пташник було посаджено 25 000 шт. птиці породи ROSS-308. При цьому, 15.10.2013 р. загинуло 82 шт. птиці, 16.10.2013 р. - 117 шт., 17.10.2013 р. - 191 шт., 18.10.2013 р. - 78 шт., 19.10.2013 р. - 47 шт., 20.10.2013 р. - 41 шт., 21.10.2013 р. - 42 шт., 22 10 2013 р. - 18 шт.. 23.10.2013 р. - 10 шт., 24.10.2013 р. - 8 шт., 25.10.2013 р. - 12 шт., 26.10.2013 р. - 18 шт., 27.10.2013 р. - 178 шт., 28.10.2013 р. - 1326 шт., 29.10.2013 р. - 1600 шт., 30.10.2013 р. - 4350 шт., 31.10.2013 р. - 1950 шт., 01.11.2013 р. - 5315 шт., 02.11.2013 р. - 1650 шт., 03.11.2013 р. - 491 шт., 04.11.2013 р. - 380 шт., 05.11.2013 р. - 542 шт., 06.11.2013 р. - 865 шт., 07.11.2013 р. - 790 шт., 08.11.2013 р. - 1020 шт., 09.11.2013 р. - 877 шт., 10.11.2013 р. - 690 шт., 11.11.2013 р. - 558 шт., 12.11.2013 р. - 855 шт., 13.11.2013 р. - 790 шт. Станом на 15.11.2013 р. загальна кількість птиці, що загинула, склала 25 713 шт.; 13.11.2013 р. було переведено 713 шт. птиці в пташник № 1 з пташника № 2.

Згідно з даними журналу пташника № 2 15.10.2013 р. у вказаний пташник було посаджено 25 000 шт. птиці породи ROSS-308. При цьому, 15.10.2013 р. загинула 61 шт. птиці, 16.10.2013 р. - 210 шт., 17.10.2013 р. - 202 шт., 18.10.2013 р. - 65 шт., 19.10.2013 р. - 38 шт., 20.10.2013 р. - 36 шт., 21.10.2013 р. - 28 шт., 22 10 2013 р. - 18 шт., 23.10.2013 р. - 13 шт., 24.10.2013 р. - 13 шт., 25.10.2013 р. - 13 шт., 26.10.2013 р. - 15 шт., 27.10.2013 р. - 451 шт., 28.10.2013 р. - 1890 шт., 29.10.2013 р. - 2500 шт., 30.10.2013 р. - 2550 шт., 31.10.2013 р. - 4650 шт., 01.11.2013 р. - 4675 шт., 02.11.2013 р. - 1200 шт., 03.11.2013 р. - 455 шт., 04.11.2013 р. - 460 шт., 05.11.2013 р. - 310 шт., 06.11.2013 р. - 862 шт., 07.11.2013 р. - 590 шт., 08.11.2013 р. - 777 шт., 09.11.2013 р. - 774 шт., 10.11.2013 р. - 595 шт., 11.11.2013 р. - 566 шт., 12.11.2013 р. - 250 шт. Станом на 12.11.2013 р. загальна кількість птиці, що загинула, склала 24 287 шт.; 13.11.2013 р. було переведено 713 шт. птиці в пташник № 1.

З огляду на вищенаведене вбачається, що кількість птиці, що гинула після посадки у пташники, починаючи з 18.10.2013 р. значно зменшувалась, про що свідчать показники журналів, зокрема в графі «падіж» за 24.10.2013 р. у пташнику № 1 вказано кількість 8 шт. та 13 шт. 23.10.2013 р., 24.10.2013 р. та 25.10.2013 р. - у пташнику № 2.

Разом з тим , із вказаного журналу пташника № 1 вбачається, що 27.10.2013 р. рівень гибелі птиці порівняно із попередніми днями значно зріс, а саме у пташнику № 1 загинуло 178 шт., тоді як 19.10.2013 р. - 47 шт., 20.10.2013 р. - 41 шт., 21.10.2013 р. - 42 шт., 22 10 2013 р. - 18 шт., 23.10.2013 р. - 10 шт., 24.10.2013 р. - 8 шт., 25.10.2013 р. - 12 шт., 26.10.2013 р. - 18 шт.

Аналогічно у пташнику № 2, саме 27.10.2013 р. загинула 451 шт. застрахованої птиці, тоді як 20.10.2013 р. - 36 шт., 21.10.2013 р. - 28 шт., 22 10 2013 р. - 18 шт., 23.10.2013 р. - 13 шт., 24.10.2013 р. - 13 шт., 25.10.2013 р. - 13 шт., 26.10.2013 р. - 15 шт.

За таких обставин, із наявних у матеріалах справи документів, судом вбачається, що перші ознаки падежу птиці у розумінні положень Договорів 1 та 2 та виникнення у позивача підстав вважати цю подію такою, що може підпадати під ознаки страхового випадку, зокрема за ознаками страхового ризику «хвороба», розпочались починаючи з 27.10.2013 р., оскільки станом на цей день кількість птиці, що загинула, різко збільшилась, порівняно із попередніми днями.

Суд не приймає доводи відповідача стосовно фактичного падежу застрахованих тварин ще 18.10.2013 р., так як за даними журналів пташників № 1 та 2, 18.10.2013 р., тобто на третій день перебування застрахованих тварин у пташниках, загинуло всього 143 шт. (78 - у пташнику № 1, 65 - у пташнику № 2), надалі вказана кількість поступово зменшувалась, а тому суд не може дійти висновку, що позивач повинен був із певною достовірністю підозрювати у загибелі відносно не значної кількості птиці, порівняно із поголів'ям застрахованої - 50 000 шт., саме можливість визнання її страховим випадком у розумінні Договорів 1 та 2.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку саме про 27.10.2013 р. як момент виникнення у позивача підстав вважати падіж птиці страховим випадком, це породжує у страхувальника обов'язок повідомити відповідні органи (протягом 24 год.) та власне відповідача (не пізніше 2 днів) про такий випадок.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач в порядку Договорів 1 та 2 звернувся до Зборівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, і 27.10.2013 р. ветпрацівниками останньої було вперше проведено розтин трупів птиці курчат-бройлерів.

В свою чергу 29.10.2013 р. позивач звернувся до відповідача із повідомленнями за Договорами 1 та 2 відповідно про настання події, яку може бути визнано страховим випадком. Факт такого звернення саме 29.10.2013 р. не заперечується самим відповідачем.

За таких обставин, суд вважає, що позивач в порядку виконання своїх обов'язків згідно з п.п. 13.1.2 та 13.1.4 Договорів 1 та 2 звернувся як до органу ветеринарної медицини, так і власне до відповідача у зазначений строк, а тому умови вказаних договорів, на порушення яких як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування посилається відповідач у листі від 09.12.2013 р. № 17-05/19567 та відзиві, є дотриманими, а отже відмова у виплаті позивачеві страхового відшкодування за Договором 1 та Договором 2 з цих підстав є незаконною.

Більше того, згідно з листом Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/15/2014, статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування" передбачено підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 989 ЦК України на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.

Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Тобто за змістом зазначених норм можна дійти висновку, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком (постанова Вищого господарського суду України від 08.01.2013 № 5028/10/12/2012).

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати відмову відповідача від виплати страхового відшкодування з посиланням на п. 17.1.5 Договорів 1 та 2 здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства.

Стосовно згадки відповідачем у листі від 09.12.2013 р. № 17-05/19567, яким відмовлено у здійсненні страхового відшкодування, пунктів 17.1.3, 17.1.4, 17.1.7 Договорів 1 та 2 як підстави такої відмови, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано причини та межі застосування вказаних пунктів при визначенні наявності законних підстав для виплати страхового відшкодування. При цьому суд звертає увагу, що як умовами Договорів 1 та 2, так і ст. 26 Закону України «Про страхування» передбачено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Тобто, відповідачем у оскарженому позивачем листі-відмові фактично наведено обґрунтування причин відмови у виплаті страхового відшкодування лише з підстав невчасного звернення до органу ветеринарної медицини та ПрАТ «СК «Провідна».

Разом з тим, з метою дотримання принципу повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та врахування усіх доводів та заперечень сторін, суд зазначає таке.

У відзиві відповідач зазначає про надання позивачем при укладенні Договорів 1 та 2 неправдивих відомостей (як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування) в частині повідомлення відповідача про відсутність випадків захворювання тварин на підприємстві протягом останніх 6 місяців, що суттєво вплинуло на визначення страхового ризику при укладенні Договорів 1 та 2. Разом з тим відповідач вказує на масову загибель у вересні 2013 р. у ТОВ «Вірлів Агро» птиці.

Із поданих відповідачем документів, вбачається, що позивачем, при заповненні заяви про добровільне страхування тварин, стосовно відомостей про падежі тварин не зазначено відомостей, у графі стосовно наявності захворювань тварин за останні 6 місяців зазначено «ні».

Дійсно, як відповідно до умов п. 17.1.3. Договорів 1 та 2, так і положень ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування зокрема є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Як вбачається із матеріалів справи ,зокрема із листа ГУ ветеринарної медицини в Тернопільській області № 980/13-4-20а від 28.11.2013 р., з 17.09.2013 р. по 25.09.2013 р. у позивача був випадок загибелі птиці з причин отруєння алкалоїдами підмаренника (рослина), що було встановлено Державним науково-дослідним інститутом біопрепаратів та кормових добавок та Державним науково-дослідним інститутом лабораторної діагностики та ветсанекспертизи.

З цього приводу, суд звертає увагу, що за умовами п. 10 Договорів 1 та 2 під ризиком «нещасний випадок» розуміється зокрема і отруєння отруйними травами або речовинами. За таких обставин, оскільки у господарстві позивача було отруєння птиці зернами рослини підмаренника, що була у складі корму, вказане за своїм характером не входить до ризику «хвороба» в розумінні договорів страхування, оскільки є нещасним випадком, а тому зазначення про відсутність випадку хвороби тварин за останні 6 місяців жодним чином не свідчить про подання позивачем завідомо неправдивих відомостей про предмет договору, в тому числі і про ступінь страхового ризику.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих законних підстав для відмови у стягненні з відповідача суми страхового відшкодування в частині застосування п. 17.1.3. Договорів 1 та 2.

Стосовно інших зазначених відповідачем підстав відмови в страховому відшкодуванні, як-от вакцинування застрахованих тварин з порушенням правил ветеринарних норм, утримання застрахованих тварин у неналежних умовах, не передання для дослідження підстилки перед поміщенням тварин до пташників, то суд зазначає, що відповідачем зі свого боку за результатами проведення власного розслідування події, що має ознаки страхового випадку, жодним чином не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями позивача, які відповідач вважає порушеннями відповідних норм, та наслідками у вигляді загибелі курчат від захворювання.

Більше того, зі змісту наданих самим відповідачем документів, а саме із листа ГУ ветеринарної медицини в Тернопільській області № 980/13-4-20а від 28.11.2013 р., вбачається, що розслідування факту загибелі курчат у жовтні 2010 р. проводили спеціалісти служби ветмедицини області та району, а також представник Держветптахоцентру, який прибув за вказівкою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України. При цьому за наслідками перевірки порушень правил утримання птиці не виявлено.

Крім того, згідно з актом обстеження пташників Управління ветеринарної медицини Зборівському районі від 15.10.2013 р., 02.10.2013 р. в пташниках № 1 та 2 позивачем проведено побілку та профілактичну дезінфекцію з визначенням її якості у Тернопільській РДЛВМ - 14.10.2013 р. (акт на проведення дезінфекції), 16.10.2013 р. - звіт про результат дослідження (дезінфекція проведена задовільно).

За таких обставин, доводи відповідача про неналежні умови утримання застрахованих тварин, недослідженість підстилки, а також проведене вакцинування як причини загибелі птиці та як підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування не приймаються судом до уваги за відсутності належних та допустимих доказів.

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави вважати відмову відповідача від виплати страхового відшкодування з посиланням на п. п. 17.1.4, 17.1.7 Договорів 1 та 2 здійсненою у відповідності до приписів чинного законодавства.

Стосовно обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, згідно з протоколом розтину трупів птиці № 65 від 27.11.2013 р. виду курчата-бройлери 50 тисяч голів віком 13-29 днів ТОВ «Вірлів Агро», що загинули протягом 26.10.2013 р. по 11.11.2013 р., дата розтину - 27.10.2013 р. - 11.11.2013 р., складеного ветпрацівниками Зборівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, загибель птиці наступила в результаті автоінтоксикації організму від катарального ентероколіту, нефриту, гепатиту, спленіту на ґрунті потрапляння токсину збудника аспергильозу.

Вказане підтверджується також листом ГУ ветеринарної медицини в Тернопільській області № 980/13-4-20а від 28.11.2013 р., відповідно до якого причиною захворювання і загибелі птиці у жовтні 2013 р. є аспергильоз, збудником якого є патогенний грибок, який може проникати в організм з кормом або з повітрям.

За змістом п. 10 Договору 1 та 2, під ризиками хвороби зокрема розуміються інфекційні (хвороби, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, патогенними білками-пріонами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими грибами, мікоплазмами, іншими патогенними мікробами) і передаються від заражених тварин здоровим).

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, зараження застрахованих тварин вірусом аспергильозу, збудником якого є грибок, підпадає під ризик «хвороба» у розумінні п. 10 Договору 1 та Договору 2, а тому за відсутності встановлених судом підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, є підставою для такої виплати за наслідками звернення із заявою.

Як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, 29.11.2013 р. до ПрАТ «СК «Провідна» звернувся директор позивача із заявою, якою повідомляє відповідача про загибель поголів'я курей-бройлерів. До заяви було додано документи купівлі-продажу від 05.03.2013 р., Дозвіл на ввезення на митну територію України товарів, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів та кормів, ветеринарне свідоцтво № 57136, акт на проведення дезінфекції, Звіт про результати дослідження, Акт обстеження від 15.10.2013 р., ветеринарне свідоцтво № 006088, сертифікат про походження товару, схема вакцинацій та реєстраційні посвідчення препаратів, акти ветеринарно-профілактичних заходів, запити Зборівської районної державної лікарні ветеринарної медицини на проведення необхідних досліджень, акти ветеринарно-профілактичних заходів, лист позивача № 21 від 21.11.2013 р. щодо затрат, понесених на вирощування птиці, акти про утилізацію птиці.

Разом з тим, як встановлено судом, листом від 09.12.2013 р. № 17-05/19567 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, що вважається судом порушенням вимог законодавства та умов Договорів 1 та 2.

Отже, порушення прав позивача судом встановлено.

Стосовно розміру страхового відшкодування, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За змістом п.п. 7.4., 7.5. загальна страхова сума за Договором 1 становить 781 270, 00 грн. Безумовна франшиза у випадку настання страхового випадку за ризиками хвороба, пожежа, стихійні лиха, нещасний випадок або протиправні дії 3-іх осіб становить 5% страхової суми для застрахованих тварин.

За таких обставин, з огляду на встановлену судом загибель 25 000 шт. застрахованих за Договором 1 тварин, розміщених у пташнику № 1, що є страховим випадком та підставою для здійснення страхового відшкодування, враховуючи розмір договірної франшизи - 5%, сума страхового відшкодування за Договором 1 становить 742 206, 50 грн. (781 270, 00 грн. (страхова сума за Договором 1) - 39 063, 50 грн. (франзиша - 5% страхової суми) = 742 206, 50 грн.).

За змістом п.п. 7.4., 7.5. загальна страхова сума за Договором 2 становить 781 270, 00 грн. Безумовна франшиза у випадку настання страхового випадку за ризиками хвороба, пожежа, стихійні лиха, нещасний випадок або протиправні дії 3-іх осіб становить 5% страхової суми для застрахованих тварин.

За таких обставин, з огляду на встановлену судом загибель 25 000 шт. застрахованих за Договором 2 тварин, розміщених у пташнику № 2, що є страховим випадком та підставою для здійснення страхового відшкодування, враховуючи розмір договірної франшизи - 5%, сума страхового відшкодування становить 742 206, 50 грн. (781 270, 00 грн. (страхова сума за Договором 2) - 39 063, 50 грн. (франзиша - 5% страхової суми) = 742 206, 50 грн.).

Отже загальна сума страхового відшкодування за Договорами 1 та 2 за вирахуванням розміру франшизи складає 1 484 413, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом п. 19.2. Договору 1 та Договору 2 за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування страховик сплачує одержувачу страхового відшкодування пеню в розмірі 0,1% суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач нараховує пеню відповідачеві за період з 01.01.2014 р. по 01.09.2014 р., що складає 173 615, 32 грн. Контрозрахунку пені суду не надано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, оскільки інше не передбачено Договором, нарахування пені внаслідок невиконання Договору повинно припинятись через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Оскільки лист-відмова № 17-05/19567 датований 09.12.2013 р., а п. 16.6 Договору 1 та 2 передбачає, що страховик протягом 20 робочих днів з моменту одержання документів, необхідних для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування приймає таке рішення та складає страховий акт; виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів з дня складення страхового акта; у випадку прийняття обґрунтованого рішення про відмову здійснити виплату та протягом 10 робочих днів з дня прийняття такого рішення повідомляє про це страхувальника в письмовій формі з обґрунтуванням причини, то станом на 01.01.2014 р. момент виплати страхового відшкодування як за Договором 1, так і за Договором 2 є таким, що настав.

Разом з тим, враховуючи обмеження Закону стосовно шестимісячного періоду нарахування пені, кінцевим днем нарахування пені за Договором 1 та Договором 2 є 30.06.2014 р.

За розрахунком суду, загальний розмір пені за вказаний період становить 114 482, 81 грн. За таких обставин, позовні вимоги стосовно стягнення пені підлягають задоволенню частково саме в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 29 647, 59 грн. та обчислюються з 01.01.2014 р. по 01.09.2014 р. включно, сума інфляційних збитків становить 170 707, 50 грн. та обчислюються з 01.01.2014 р. по 31.07.2014 р. (розрахунок наявний у матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок позивача за вказані періоди, суд зазначає, що стягненню 3% річних підлягає грошова сума в розмірі 29 769, 60 грн., стягненню інфляційних збитків - 178 326, 10 грн., що за своїм розміром перевищує заявлені вимоги, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню повністю у заявленій позивачем сумі у розмірі 29 647, 59 грн. стосовно 3% річних та у розмірі 170 707, 50 грн. стосовно інфляційних збитків.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірлів Агро» (47241, Тернопільська обл., Зборівський район, с. Вірлів, вул. Кутна, 15, ідентифікаційний код 38364679) суму страхового відшкодування в розмірі 1 484 413 (один мільйон чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста тринадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 114 482 (сто чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят два) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 29 647 (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 59 коп., інфляційні збитки у розмірі 170 707 (сто сімдесят тисяч сімсот сім) грн. 50 коп. та судовий збір в розмірі 35 985 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

Складено 29.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева