Рішення № 41155555, 23.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21608/14 23.10.14

За позовом Прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі

Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Про розірвання договору № 447 від 01.11.2010 та повернення майна

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Данілова Ю.І. - старший прокурор

Гаркавий І.С. - старший прокурор

від позивача Кошелєва М.О. - по дов. № 1621 від 23.06.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади Дарницького району, яке передається в оренду № 447 від 01.11.2010, у зв'язку з порушенням останнім його умов, та про зобов'язання повернути приміщення загальною площею 58,95 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21608/14 та призначено справу до розгляду на 23.10.2014.

Прокуратура в судовому засіданні 23.10.2014 позовні вимоги підтримала повністю.

Позивач в судовому засіданні 23.10.2014 позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 23.10.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 10.01 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 10.10.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.10.2014 є місцем проживання відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 10.10.2014, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 17.10.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників позивача-1 та відповідача.

В судовому засіданні 23.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 між Управлінням освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Дарницького району, яке передається в оренду № 447 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 709 від 29.10.2010 передає, а орендар приймає нерухоме майно (об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення гуртка юнацької творчості.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 58,95 кв. м., що розташоване на 1 (першому) поверсі.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було застраховано об'єкт оренди та приміщення використовується не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору та повернення переданого в оренду майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Згідно акту приймання-передачі від 01.11.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування екскаватор САТ-214, 1994 року випуску, шасі № НОМЕР_2.

Згідно акту приймання-передачі техніки від 05.11.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину окремо стоячої будівлі (теплиця) по АДРЕСА_2 загальною площею 58,95 кв. м.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 9.1. договору сторонами визначено, що договір діє з 01.11.2010 до 01.11.2015.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.7. договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та інших підстав, передбачених законодавчими актами України. договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав передбачених законодавчими актами України (п. 9.7. договору).

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Відповідно до п. 8.3. договору об'єкт оренди повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим в п. 1.1. цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору орендодавець має право проводити необхідний огляд та перевірку дотримання орендарем умов договору.

Так, комісією у складі представників орендодавця та СЗШ № 111 за результатами обстеження орендованого приміщення встановлено, що приміщення використовується не за призначенням, оскільки в ньому знаходяться інструменти для встановлення та ремонту меблів, про що складено відповідні акти від 12.04.2013 та від 30.09.2014.

Отже, матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо використання орендованого приміщення за цільовим призначенням.

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає, що страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.10. договору орендар зобов'язаний протягом місяця, починаючи з дати укладення договору застрахувати об'єкт оренди на корить орендодавця на весь строк дії договору оренди від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та інших майнових ризиків на суму не менше ніж експертна вартість об'єкта оренди.

Сторонами доказів в підтвердження укладення відповідачем договору страхування орендованого майна не подано.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одер жання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічне застосування наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 у справі № 3-74гс11.

Оскільки використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням та не страхування орендованого майна є істотними порушеннями договору оренди, позовні вимоги позивача про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

За умовами п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням зносу за період строк дії договору оренди.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування майном відповідач не має, то вимога про зобов'язання відповідача повернути орендовані приміщення підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених прокуратурою, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Дарницького району, яке передається в оренду № 447 від 01.11.2010, укладений між Управлінням освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Управлінню освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 168-К, код ЄДРПОУ 37448113) приміщення загальною площею 58,95 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України (за наступними реквізитами отримувач: ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31215206783001, код платежу: 22030001, символ звітності банку: 206) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 30.10.2014.

СуддяВ.В.Сівакова