Рішення № 41155540, 29.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22029/14 29.10.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 932,60 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін

від позивача: Синельников М.О. (дов. від 05.12.2013)

від відповідача: Дзюба І.М.. (дов. № 14/430 від 19.08.2014)

В судовому засіданні 29.10.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

13.10.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (надалі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (надалі -відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 932,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 порушено провадження у справі №910/22029/14 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2014.

21.10.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

24.10.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.

27.10.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України про страхове покриття від 23.10.2014 №7/2-28/29039 на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі від 14.10.2014.

В судове засідання призначене на 29.10.2014 з'явились представник відповідача та надав заяву про застосування строків позовної давності.

В судове засідання призначене на 29.10.2014 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності: до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, письмового відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2011 позивач (надалі - Страховик) та ОСОБА_3 (далі по тексту - Страхувальник) уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту № А0215457 (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Міцубіщі", державний реєстраційний номер НОМЕР_1

2.06.2011 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Міцубіщі", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням Страхувальника та автомобіля "Опель", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4.

В результаті ДТП, автомобіль "Міцубіщі", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою ВДАІ Броварського району УДАІ ГУМВС України в Києвській області (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 5 932,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 39088 від 10.10.2011 (копія розрахункового документу містяться в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом № 25464Р/40/2011 від 05.10.2011 (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12.08.2011 у справі № 3-2502-490/2011 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п.16.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у позивача дійсно виникло право регресної вимоги до відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем був пропущений строк позовної давності для звернення до суду, виходячи з наступного.

Згідно із ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із матеріалів справи вбачається, що лише 28.05.2013 позивач надіслав претензію на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 546/11-1581 на адресу відповідача (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що страховий випадок стався 29.06.2011, і як вбачається із матеріалів справи лише 01.10.2014 позивач звернувся до суду із позовом, в той час як ще 12.08.2014 постановою Бобровицького районного суду Чернігівської області було визнано винним ОСОБА_4. у вчиненні адміністративного правопорушення.

Крім того у матеріалах позовнної заявя міститься копія розширеної довідки №8833820 про обставини дорожньо-транспортної пригоди. В данній довідці в графі 1.1 "наявний поліс ОСЦПВВНТЗ" чітко зазначено серію та номер полісу, а також те, що вказаний поліс виданий ПрАТ «СК «Провідна»

Відтак, ще у 2011 році, а саме після 29..06.2011, позивачу був відомий факт наявності вини у ОСОБА_4. та про наявність у винної особи поліса ОСЦПВВНТЗ ТДВ ПрАТ «СК «Провідна».

Відповідно до Постанови Верховного Суду України у справі 6-112 цс 13 від 25 грудня 2013 року, предметом якої був спір про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією на користь потерпілого страхового відшкодування: У разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України).

При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Враховуючи зазначені обставини, перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду з вимогою про захист свого цивільного права почався 29.06.2011, а закінчився 29.06.2014. Тобто, в даному випадку має місце факт пропуску строку позовної давності зі сторони позивача.

При цьому позовна заява була відправлена позивачем на адресу суду 01.10.2014, що підтверджується відтиском печатки поштового відділення, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У судовому засіданні 29.10.2014 представник відповідача подав заяву, в якій просив визнати строк позовної давності пропущеним та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Оскільки позивач не зазначив жодних правових підстав для визнання поважними причин пропуску ним строку позовної давності, у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ст. 49, ст.ст.75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в порядку регресу 5 932,60 грн. - відмовити.

2. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 31.10.2014

Суддя М.О. Лиськов