Рішення № 41155499, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18341/14 27.10.14За позовом Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою

До Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро"

Про стягнення 2 316 368,84 Євро, що еквівалентно 41 058 100,96 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Матенчук В.М. за довіреністю від 16.05.2014

від відповідача: Полуніна Л.А. на підставі договору від 10.09.2014

В судовому засіданні 27.10.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.09.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою до Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" про стягнення 2 316 368,84 Євро, що еквівалентно 41 058 100,96 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № №910/18341/14, розгляд справи призначено на 11.09.2014.

В судове засідання, призначене на 11.09.2014 представники позивача з'явились, надали пояснення та додаткові документи по справі.

В судове засідання призначене на 11.09.2014 представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 розгляд справи відкладено на 01.10.2014.

В судове засідання, призначене на 01.10.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 01.10.2014, представник відповідача з'явився та подав відзив на позовну заяву.

В судових засіданнях 01.13.2014 та 13.10.2014 оголошувались перерви до 13.10.2014 та 27.10.2014

21.10.2014 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог.

В судове засідання, призначене на 27.10.2014, з'явились представники сторін, надали пояснення по суті справи.

В судовому засіданні розглянуто заяву про зменшення розміру позовних вимог, а отже позовні вимоги підлягають зменшенню на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Суд приймає вказану заяву та подальший розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням вказаної заяви.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем був укладений Договір № CSDCTA 071109 від 30.01.2008 року та № CSDCTA 100215 від 15.02.2010 року (надалі - Договір), щодо поставки насіння.

Відповідно до умов Договорів Позивач зобов'язувався продати посівне насіння кукурудзи та соняшника на умовах СІР Шпола, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити насіння.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

На виконання положень Договору позивач поставив відповідачеві насіння на суму 5 583 308,60 Євро, яке було прийнято відповідачем.

Разом з тим, відповідачем в порушення умов договорів не було сплачено кошти за отриманий товар, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 877 567,80 Євро.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо поставки товару відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 877 567,80 грн.

Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. На думку відповідача, строк позовної давності за вимогами щодо оплати товару, поставленого відповідачу на підставі Договору купівлі-продажу 2010 року, сплив. Проте, суд не може погодитись із таким твердженням, оскільки перебіг строку позовної давності за Договором купівлі-продажу 2010 був перерваний 12.03.2014 внаслідок вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Зокрема, 12.03.2014 відповідач звернувся до позивача із пропозицією укласти додаткову угоду (надалі - Додаткова угода) до Договорів купівлі-продажу, відповідно до умов якої Відповідач визнавав свою заборгованість перед Позивачем в сумі 78 768.20 Євро за Договором купівлі - продажу 2008 року та в сумі 1 798 799.60 Євро за Договором купівлі-продажу 2010 року. Пропозиція щодо укладення Додаткової угоди була вчинена шляхом підписання діючим директором відповідача оригінальних примірників Додаткової угоди, датованої 03.03.2014, та їх передачі за актом від 12.03.2014 позивачу для подальшого розгляду та підписання із своєї сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сам факт звернення відповідача із пропозицією підписання Додаткової угоди, в якій зокрема йшлося про визнання заборгованості, є дією спрямованою на визнання боргу та є достатньою для переривання строку позовної давності на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України, незалежно від набуття Додатковою угодою юридичної чинності.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи викладене, строк позовної давності за вимогами щодо сплати заборгованості за поставлений товар на підставі Договору купівлі-продажу від 2010 року був перерваний 12.03.2014 та має обчислюватися щодо кожної партії товару окремо.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості в сумі 1,772,980.60 Євро за товар (без урахування штрафних санкцій) поставлений на підставі Договору купівлі-продажу 2010 року, як зазначено вище, був перерваний 12.03.2014 та спливає тільки 12.03.2017.

В той же час, що стосується заборгованості в сумі 78 768.20 Євро, яка виникла у зв'язку із поставкою товару за Договором купівлі-продажу 2008 року, та заборгованості в сумі 25 819.00 Євро за Договором купівлі-продажу 2010 року в частині поставки товару відповідно до ВМД № 400272, позивач погодився, що строк позовної давності щодо вказаних вимог сплив ще до визнання відповідного боргу відповідачем. В цій частині позовні вимоги Позивача підлягають зменшенню.

На думку відповідача, отримання Позивачем пропозиції щодо укладення Додаткової угоди до Договорів купівлі-продажу не може вважатися діями, що свідчать про визнання заборгованості, оскільки директор, який звернувся із такою пропозицією та підписав Додаткову угоду від імені відповідача, діяв із перевищенням повноважень.

Посилання Відповідача на нібито відсутність у директора належних повноважень на підписання Додаткової угоди, не впливає на факт переривання строку позовної давності та не береться судом до уваги, оскільки позивач не знав і за всіма обставинами не міг знати про обмеження повноважень директора. Більше того, позивач був впевнений, що директор має всі належні повноваження на підписання Додаткової угоди, що підтверджувалось наступним.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди відповідачем були надані запевнення, що директор володіє достатніми повноваженнями стосовно укладення і виконання своїх зобов'язань, що випливають із Додаткової угоди.

На момент підписання Додаткової угоди (03.03.2014р.), за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, директор, Пономаренко Л.І., була зазначена особою, яка уповноважена представляти ПрАТ «Шполатехагро» у правовідносинах з третіми особами та вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню основна заборгованості в сумі 1 772 980,60 Євро.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 265 947, 09 Євро штрафних санкцій, а саме пеню та штраф встановлених в п. 10 Договору.

Відповідно до п. 10 Договорів купівлі-продажу у випадку порушення передбачених строків оплати по Договору, а також за відсутності письмового погодження між сторонами, застосовуються штрафні санкції у розмірі 15% річних від суми простроченого платежу. Штраф нараховується починаючи з дати платежу, визначеної у додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Штрафні санкції нараховуються до моменту повного розрахунку за Договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 159 568,26 Євро за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" (20600, Черкаська обл., Шполянський район, місто Шпола, вул. Лебединська, будинок 131; ідентифікаційний код: 32715534) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Коссад Семанс (Caussade Semences), акціонерне товариство з Радою директорів та Наглядовою радою, створеного відповідно до законодавства республіки Франція, зареєстрованого за номером В 846 050 052 основний борг в сумі 1 772 980, 60 (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) Євро -, 265 947,09 (двісті шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) Євро - штраф, 159 568,86 (сто п'ятдесят девять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) Євро - 3 % річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.10.2014

Суддя М.О. Лиськов