Ухвала суду № 41154198, 30.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/11834/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Новак Р. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Беспалова О.О., суддів: Грибан І. О., Губської О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві апеляційну скаргу Пенсійного Фонду України на постанову Печерського районного суду м.Києва від 17 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Пенсійного Фонду України, третя особа Держава Україна про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 17 вересня 2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ст. 195 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що позивач працювала на території України. У 1995 році позивачу була призначена пенсія за віком.

У 1997 році позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.

21.11.2013 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим із письмовою заявою, в якій з посиланням на Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року просила поновити виплату пенсії за віком .

На вказану заяву позивач отримала лист-відповідь від 04.12.2014 р., в якому відповідач роз'яснив позивачу, що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Аналогічну відмову позивач отримала на звернення до Пенсійного фонду України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що на час виїзду позивача на постійне місце проживання в державу Ізраїль положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діяли у редакції, згідно якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Між Україною та Ізраїлем відсутній міжнародний договір, який би передбачав виплату пенсії позивачу під час її проживання в Ізраїлі.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З гідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність 07 жовтня 2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно п. 3 та п. 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) поновлення виплати пенсії здійснюється за заявою пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії, та додатковими документами, якщо такі будуть подані.

З огляду на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли умови для поновлення виплати пенсії, а позивач звернувся до пенсійного органу з відповідною заявою, колегія суддів вважає, що він має право на поновлення виплати пенсії.

Разом з тим, до компетенції Пенсійного фонду України не належить прийняття рішення про поновлення виплати пенсії чи про відмову в поновленні її виплати, адже відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.

Натомість, згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Таким чином, Пенсійний фонд України, отримавши заяву позивача про поновлення виплати пенсії, зобов'язаний був направити її за належністю до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим .

Оскільки Пенсійним фондом України такі дії не були вчинені, колегія суддів вважає правомірним визнання протиправною його бездіяльності щодо перенаплавлення заяви позивача щодо відновлення та виплати позивачу пенсії за віком за межі України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Пенсійного Фонду України на постанову Печерського районного суду м.Києва від 17 вересня 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, Пенсійного Фонду України, третя особа Держава Україна про визнання неправомірними дій та зобов"язання вчинити дії - залишити без задоволення, постанову Печерського районного суду м.Києва від 17 вересня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.