Постанова № 41153973, 29.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 вересня 2014 року №826/9427/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомприватного акціонерного товариства «Орії»додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборівпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2014 №86926552208 та від 23.06.2014 №87026552208,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Орії» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2014 №86926552208 та від 23.06.2014 №87026552208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.06.2014 №503/26-55-22-08/24095844 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2014 №86926552208 та від 23.06.2014 №87026552208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.06.2014 №503/26-55-22-08/24095844 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 23.06.2014 №86926552208 та від 23.06.2014 №87026552208 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства «Орії» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» за період з 01.04.2011 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Орії» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1,198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 33 679,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 38 315,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 10.06.2014 №503/26-55-22-08/24095844 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 23.06.2014 №86926552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50 519,00 грн., у тому числі: 33 679,00 грн. - основний платіж, 16 840,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 23.06.2014 №87026552208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 40 503,00 грн., у тому числі: 38 315,00 грн. - основний платіж, 2 188,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 10.06.2014 №503/26-55-22-08/24095844 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між приватним акціонерним товариством «Орії» та товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» за договором надання вантажно-розвантажувальних робіт від 23.08.2011 №23/08П.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним акціонерним товариством «Орії» (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» (сторона 2) укладено договір надання вантажно-розвантажувальних робіт від 23.08.2011 №23/08П, відповідно до якого сторона 2 зобов'язується за дорученням сторони 1 здійснювати: вантажно-розвантажувальні роботи, що включають весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладенню і кріпленню вантажу; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення так, і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інші. Сторона 1 зобов'язується здійснювати контроль за відповідністю товарно-транспортних документів вимогам чинного законодавства; контролювати дотримання встановлених чинним законодавством України технічних, технологічних, санітарно-гігієнічних, пожежних та інших норм і правил.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору надання вантажно-розвантажувальних робіт від 23.08.2011 №23/08П; актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; копії договорів із третіми особами; штатного розпису приватного акціонерного товариства «Орії» разом з реєстром укладених договорів із третіми особами за спірний період.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Орії» та товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 26.01.2012 №28/23-10/37505731 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 по 31.12.2011», та на акт від 23.05.2012 №1443/22-08/37505731 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.03.2012».

З названих актів вбачається, що на товаристві з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» працювала лише 1 особа, товариство не має основних засобів, трудових ресурсів, виробничого обладнання, приміщень для ведення господарської діяльності.

В ході перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» встановлено формування його контрагентами податкового кредиту в загальній сумі 42 500 024, 95 грн., проте ця сума в податкових зобов'язаннях товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» залишилась непідтвердженою.

Так, за посиланням відповідача, взаємовідносини позивача із вказаним контрагентом направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Аналізуючи взаємовідносини між приватним акціонерним товариством «Орії» та товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» за договором надання вантажно-розвантажувальних робіт від 23.08.2011 №23/08П, суд наголошує на тому, що позивачем не доведено неможливість виконання вантажно-розвантажувальних робіт власними ресурсами, економічну та ділову доцільність залучення контрагента.

Не спростовано позивачем і висновків акту перевірки щодо фактичної неможливості товариства з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» виконувати свої господарські зобов'язання за договором від 23.08.2011 №23/08П через відсутність трудових та виробничих можливостей, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

За таких обставин, висновки органу державної податкової служби щодо безпідставного формування позивачем даних свого податкового обліку, зокрема, податкового кредиту на підставі первинних документів, які не відображають рух активів в процесі здійснення господарської операції та створені з метою мінімалізації податкового навантаження, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Відтак, позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Орії» не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., мінімальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (1 827,00 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із приватного акціонерного товариства «Орії» (01133, місто Київ, вулиця Щорса, будинок 29, код ЄДРПОУ 24095844) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.