Постанова № 41153956, 27.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2014 року № 826/15267/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва, просить зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 від 21.04.1965 року за НОМЕР_1, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності «українець» його батька - ОСОБА_2, змінивши його на «поляк»; зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису №707 від 21 грудня 1963 року про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності нареченого «українець», змінивши його на «поляк».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві у внесенні змін до актового запису про народження ОСОБА_1 за НОМЕР_1 від 21 квітня 1965 року, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо національності «українець» батька позивача - ОСОБА_2, змінивши його на «поляк»; та актового запису №707 від 21 грудня 1963 року про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, складеного Московським бюро ЗАГС у м. Києві щодо зміни національності нареченого «українець», змінивши його на «поляк», є незаконною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

В судовому засіданні 23.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 23.10.2014 року не з'явився, однак направив до суду письмові пояснення по суті позовних вимог.

Оскільки в судове засідання не прибули всі особи, що беруть участь у справі, суд, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши наявні в ній докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для прийняття рішення, судом встановлено наступне.

20.05.2014 року позивач звернувся до Відділу реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про внесення зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 за НОМЕР_1 від 21.04.1965 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, про шлюб батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 № 707 від 21.12.1963 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві стосовно національності батька позивача - ОСОБА_2, а саме: про зміну національності «українець» на «поляк».

До вищевказаної заяви позивачем надано наступні документи: копію свідоцтва про народження заявника; копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3; копію довідки з Архіву; копію метричної книги; копію господарської книги; копію відповіді ВДРАЦС Житомирського РУЮ; копію відповіді з Державного архіву Житомирської області; копії заяв свідків.

20.06.2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції в місті Києві було надано відповідь щодо заяви позивача "Про внесення змін, до актового запису", відповідно до якого відповідач зазначив, що за проведеною перевіркою встановлено, що актовий запис про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутній. Відповідно до актового запису про шлюб батьків позивача, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, національність батька - українець, відповідно до актового запису про народження позивача, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського (Московського) районного управління юстиції у м. Києві, національність батька - українець. З доданих до заяви матеріалів вбачається, що прізвища та імена батьків та діда позивача відрізнялися в написанні(ОСОБА_4 - ОСОБА_4, ОСОБА_4-ОСОБА_4). А тому, відповідач відмовив у прийнятті заяви про внесення змін до актових записів про шлюб батьків позивача та народження позивача та розгляді її по суті через відсутність актового запису про народження батька позивача та інших доказів, які підтверджують національність батька позивача - «поляк».

Вищевказану відповідь відповідача про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, викладену у листі від 14.06.2014 року, позивач вважає неправомірною та безпідставною, а тому просить зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до актових записів цивільного стану.

Так, завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціє та законами України.

Так, правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України від 01 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі - Закон № 2398-VI).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону № 2398-VI, органами державної реєстрації актів цивільного стану є відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану).

Частиною 1 статті 6 Закону № 2398-VI визначено, що компетенція органів державної реєстрації актів цивільного стану, відповідно до якої відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до статті 8 Закону № 2398-VI, діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану, належного документального оформлення проведеної державної реєстрації.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством у сфері проведення державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 9 Закону № 2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Для державної реєстрації актів цивільного стану подається паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника та документи, які підтверджують факти, що підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону № 2398-VI, внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис.

Згідно з частиною 3 зазначеної норми Закону № 2398-VI, заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Аналогічні положення про необхідність подачі заінтересованою особою заяви про внесення змін до актового запису містяться у Правилах внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Мінюсту від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила).

Частиною 1 статті 22 Закону № 2398-VI визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

Зі змісту п. 2.7 згаданих вище Правил убачається, що на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, у разі, якщо під час реєстрації актів громадянського стану були допущені помилки або вказані неправильні відомості, зміни до актового запису відділами державної реєстрації актів цивільного стану вносяться за заявою особи, щодо якої складено актовий запис, і на підставі наданих нею документів.

Як встановлено судом, у свідоцтві про народження позивача від 21.04.1965 року НОМЕР_1, національність батька, ОСОБА_2, (рос.) зазначено "украинец", національність матері, ОСОБА_3 (рос.) зазначено "украинка".

21.12.1963 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що Відділом запису актів цивільного стану міста Києва зроблено запис за №707 від 21.12.1963 року в книзі записів актів громадянського стану про одруження. У свідоцтві про одруження національність ОСОБА_2 було вказано - "украинец".

Згідно з Архівною довідкою Державного архіву Житомирської області від 24.04.2013 року №Ш/968-1 вказано про те, що в костьольній книзі реєстрації народжень по містечку Ліщин Житомирського повіту Волинської губернії (нині с. Ліщин Житомирського району Житомирської області) за 1909 рік зазначено, що ОСОБА_4 «так в документі» народився 28.03.1909 року в Іванківській колонії, дата хрещення 05.04.1909 року, батьки - ОСОБА_6, ОСОБА_7, уроджена Клянова.

24.04.2013 року №Ш/968-2 Житомирською обласною державної адміністрацією було надано відповідь позивачу про те, що книги реєстрації актових записів про шлюб по Туровецькій сільраді Троянівського (нині Житомирського) району за 1933-1934 роки та народження за 1935 рік, на зберігання до Держархіву Житомирської області не надходили, а тому підтвердити реєстрації шлюбу ОСОБА_4 і народження ОСОБА_2 не є можливим.

Відповідно до записів Метричної книги за 1909 рік, встановлено, що ОСОБА_4, дід позивача, був хрещений у Лещинській Римо-католицькій приходській церкві.

Так, відповідно до відомостей із господарської книги, встановлено, що батьками позивача були ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та вказана їх національність «українці».

12.08.2013 року №10839/02-12 Головним управлінням юстиції у Житомирській області Відділу державної реєстрації актів цивільного стану надано відповідь позивачу щодо витребування документа про народження ОСОБА_2, який народився 18.03.1935 року в с. Туровець Троянівського (нині Житомирського) району Житомирської області та повідомлено наступне, що проведеною перевіркою по Державному архіву Житомирської області, актового запису про народження ОСОБА_2, за 1932-1937 роки не виявлено.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог, позивачем долучено до позову заяву ОСОБА_9, який зазначає те, що він знав ОСОБА_4, який є дідом позивача, та зазначив, що ОСОБА_4 був його хрещеним батьком, який був поляком, в розмові вживав багато польських слів. Окрім цього, проходив військову службу у польських військових формуваннях. Також ОСОБА_9 зазначив про те, що він товаришував із сином ОСОБА_11, ОСОБА_12, з яким проводив багато часу.

Крім цього, позивачем надано заяву від ОСОБА_13, який зазначив, що він знав ОСОБА_4 та його сім'ю. Йому відомо про те, що їх сім'я завжди вважала себе поляками, в розмові вживали польські слова, ОСОБА_4 виписував та читав польську газету, виховував дітей у польських традиціях та святкував польські свята.

Крім цього, позивачем надано заяву від ОСОБА_14, який підтвердив, що він із родиною ОСОБА_4 перебував у дружніх стосунках, проживав через дорогу від них. Добре знав сина ОСОБА_4 - ОСОБА_2, часто був у них в гостях. Із сімейних розмов йому відомо про те, що ОСОБА_4 був поляком та хрещений в костелі с. Ліщин та. Їх сім'я спілкувалася польською мовою, ОСОБА_4 виховував дітей у польських традиціях, святкував польські свята та проглядав польські газети.

Однак, суд критично оцінює надані позивачем заяви від ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як доказ того, що ОСОБА_2 за національністю поляк, оскільки зазначені вище особи особисто не обізнані щодо дійсної національності ОСОБА_2, надані заяви не мають доказово-правового підґрунтя, а тому суд не бере до уваги зазначені доводи позивача.

Як зазначив позивач у позові, родичі ОСОБА_1, польського походження, він все життя дотримувався традицій польського народу, його родина вільно володіла польською мовою, відзначала польські свята, а його дід, ОСОБА_4, був католиком, т.я. поляки за віросповіданням були римо-католиками. У зв'язку з його особистим переконанням та волевиявленням, з бажанням реалізації своїх конституційних прав і свобод, які також захищені Законом України "Про національні меншини в Україні", з бажанням збереження світлої пам'яті про його родичів та їх національних традицій і надбань, позивач цілком вважає себе та свого батька, ОСОБА_2, поляками, а тому бажає відновити польське походження свого роду.

При цьому, з документів, які були предметом перевірки відповідачем та які долучені до матеріалів справи убачається, що відповідно до копії свідоцтва про народження позивача від 21.04.1965 року НОМЕР_1, національність батька, ОСОБА_2, (рос.) зазначено "украинец". В свідоцтві про одруження ОСОБА_2 з ОСОБА_3, відповідно до запису актів цивільного стану міста Києва від 21.12.1963 року за №707 зроблено запис про одруження та національність ОСОБА_2 було вказано - "украинец". Відповідно до відомостей із господарської книги, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за національністю «українці».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні документи, які б, при розгляді справи дали б підстави стверджувати, що ОСОБА_2 був за національністю поляком.

Крім того, слід зазначити, що суду не надано ані копію свідоцтва про народження ОСОБА_2, ані копію його паспорта.

Так, відповідно до п.п.2.15.9 п.2.15 розділу ІІ Правил, зміни до актів цивільного стану вносяться, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Проте, суд звертає увагу на те, що ані Законом № 2398-VI, ані Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, не передбачено можливість внесення змін до вказаних у актових записах відомостей щодо національності громадян.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що відповідач прийшов до правомірного висновку про неможливість внесення вказаних змін до актового запису.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур