Рішення № 41152676, 05.06.2014, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/9081/13-ц

2/643/217/14

05.06.2014 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Сиротникова Р.Є.

при секретарі - Лебединській Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на підставі договору дарування від 16 липня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори за №1-1618.

04 травня 2014 року з вини відповідача - ОСОБА_2, який є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується відповіддю Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 11 червня 2013 року за №11325/2/07.05 була затоплена квартира позивача.

На підставі Акту обстеження затопленої квартири АДРЕСА_1 членами комісії дільниці №33 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 15 травня 2013 року у складі начальника, інженера та майстра дільниці було встановлено причину затоплення квартири та фіксацію збитків пошкодженого в ній майна: «залитие квартиры АДРЕСА_1 произошло с квартиры АДРЕСА_2 горячей водой из-за срыва отсекающего вентиля на трубопроводе горячего водоснабжения в помещении санузла».

Розмір матеріальних збитів, які зазнав позивач в сумі 56 583, 00 грн., підтверджено висновком будівельно-технічної експертизи №10995 від 13 січня 2014 року, яка проводилась Харківським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса .

Позивач зазнав й моральної шкоди, яка виразилась в дискомфорті та нервовому напруженні, оскільки він постійно відчував в квартирі сирість, вологу та запах плісняви, у зв'язку з чим вимушений разом з дружиною та донькою винаймати інше житло. Зазначаючи, що затоплена квартира є єдиним його житлом де проживати на сьогодення, не є можливим, у зв`язку з чим він не може вільно користуватись цим майном, відчуваючи та спостерігаючи за тим, яка була квартира до затоплення та після, як змінився інтер'єр в квартирі, так як всі приміщення квартири: ванна, туалет, кухня та житлові кімнати мають сліди від затоплення, які створюють дискомфорт та порушують його спокій, погіршують настрій, що приводить до психічного розладу та нервових переживань. Крім того, позивач витратив немало часу на поїздки до оцінювача, КП «Жилкомсервіс», сплату послуг будівельно-технічної експертизи, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, та доведення особи винної в її заподіянні, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та роботу. Моральну шкоду позивач оцінює в 2 000, 00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, сплату послуг за проведення незалежної оцінки вартості збитків квартири та сплату проведення будівельно-технічної експертизи.

Представник позивача, ОСОБА_5 що діє на підставі договору № 29 «про надання правової допомоги», в судове засідання не з'явилась, до його початку надала суду заяву з проханням проводити розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача по справі та просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, ОСОБА_6 що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в судове засідання не з'явилась, до його початку надала суду заяву з проханням проводити розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача по справі, позов не визнала та пояснила, що залиття в квартирі позивача трапилось не з вини відповідача.

Представник третьої особи надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, ухвалити рішення на розсуд суду.

Суд, ознайомившись із заявами представників сторін, третьої особи, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно договору дарування від 16 липня 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори за №1-1618 ,копія якого є в матеріалах справи, квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат, розташована на другому поверсі 16 поверхового будинку належить на праві власності ОСОБА_1.

Згідно Акту дільниці №33 Комунального підприємства «Жилкомсервіс» від 15 травня 2013 року, копія якого є в матеріалах справи, зафіксовано залиття квартири АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2 гарячою водою через зрив відсікаючого вентиля на трубопроводі гарячого водопостачання в приміщенні санвузла, що спричинило пошкодження майна позивача: житлові кімнати та кухня (гіпсокартон на стелях, частина шпалер на стінах, пошкоджена паркетна дошка на підлозі, через вологу в одній із кімнат пошкоджено електропровід).

Припустимою причиною залиття став зрив вентиля на трубопроводі гарячого водопостачання, який був виготовлений з неякісного матеріалу.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №10995 від 13 січня 2014 року, яка проводилась Харківським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, встановлена матеріальна шкода (вартість відновлюваних робіт з усунення шкоди заподіяної майну) завдана власнику квартири - позивачу у справі в розмірі 56 583,00 грн..

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода , завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року, із відповідними змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до норм ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодування в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із відповідними змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зробивши системний аналіз вищезазначених пунктів постанов Пленумів Верховного Суду України, суд вважає, що при вирішенні вказаного спору, у судовому засіданні було достовірно встановлено як наявність самої такої шкоди; так і факт протиправної, винної поведінки у формі дій або бездіяльності відповідача; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідача та наслідками, у вигляді шкоди, що була заподіяна позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЖК України - громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території.

Відповідно до ст. 179 ЖК України - користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положенням підпункту 4.1.9 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року встановлено, що під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати, у тому числі, усунення протікань, витоків, закупорок, засмічування, зриву гідравлічних затворів, санітарних приладів і негерметичності стикових з`єднань у системах каналізації та водопроводі, тощо.

Згідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли, з власної вини, дотримуватись правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм.

За загальними правилами чинного цивільного законодавства особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно обов'язок по доказуванню наявності підстав для звільнення заподіювача шкоди від матеріальної відповідальності покладається на відповідача.

На думку Суду представником відповідача не надано будь-яких доказів на спростування доводів позивача щодо причини залиття квартири та відсутності вини відповідача у наслідках залиття квартири АДРЕСА_1.

Матеріали справи свідчать (Акт комісії від 15 травня 2013 року), що фактично не спростовуючи факт залиття квартири позивача, відповідач стверджує, що зрив вентиля стався в його квартирі в результаті перекриття води гарячого водопостачання.

Оскільки будь-яких належних та допустимих доказів того, що залиття відбулось не з його квартири відповідач не надав, тому він повинен відшкодувати спричинену залиттям матеріальну шкоду.

При присудженні у відшкодуванні матеріальної шкоди від залиття квартири позивача Суд виходить із вартості відновлюваного ремонту, встановленого висновком Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 13 січня 2014 року у розмірі 56583,00 грн.

Щодо позовних вимог про заподіяння позивачеві з вини відповідача моральної шкоди в розмірі 2 000, 00 грн., то Суд, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.

Ст. 23 ЦК України встановлено право фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їхніх прав і свобод та законних інтересів. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, та інших дій. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту погіршення стану здоров'я позивача чи настання для нього інших негативних наслідків внаслідок дій відповідача.

Проте суд визнає, що позивач зазнав моральної шкоди внаслідок пошкодження квартири, яка належить йому на праві приватної власності, а тому його вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 000, 00 грн..

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати: судовий збір у розмірі 471, 58 грн., 350, 00 грн. за проведену оцінку майнової шкоди, 2 448, 00 грн. за проведення будівельно-технічної експертизи з метою встановлення матеріальної шкоди, 500, 00 грн. за надання правової допомоги, а усього 3 769, 58 грн..

Керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України , ст.ст. 60, 88, 209, 218 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 56 583, 00 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят три) гривні, моральну шкоду в розмірі 1 000, 00 (одна тисяча) гривен, витрати за проведення незалежної оцінки в сумі 350, 00 (триста п`ятдесят) гривен, витрати за проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 2 448, 00 (дві тисячі чотириста сорок вісім) гривень, 500, 00 (п'ятсот) гривень витрати на правову допомогу та 471, 58 (чотириста сімдесят одна) гривня 58 копійок - судовий збір.

В іншій частині - в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції впродовж десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сиротников Р.Є.