Ухвала суду № 41152270, 30.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1017/14 Справа № 185/3238/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Тимченко С. О. Доповідач - Капелюха В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Капелюхи В.М.

суддів Стуковенкової Т.Г., Сенченко І.М.,

за участю секретаря Ярличенко А.О.

прокурора Чорнобривець Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року, яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, росіянина, уродженця м. Краснодара Краснодарського краю, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого

- 27.01.2000 року по ст. 140 ч.2,3, ст. 141ч.3, 45 КК України (в редакції 1960 року) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;

- 11.05.2001 року по ст. 140 ч.2,3, ст. 145 ч.1, 42, 43 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 12.05.2006 року по ст. 186 ч.2, 187 ч.2, 70, 71 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна;

- 18.12.2013 року звільненого з місць позбавлення волі від відбування покарання на не відбутий строк 1 рік 1 місяць 21 день,

по ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до вказаного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком суду від 12 травня 2006 року і остаточно призначено покарання - 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за скоєння наступного злочину.

08.03.2014 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, він , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи на автобусній зупинці, розташованій навпроти квіткового ринку по вул. Карла Маркса м. Павлограда, побачив раніше не знайому йому жінку - ОСОБА_4, у якої в руках знаходилась жіноча сумка. В цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, спрямований на скоєння відкритого заволодіння майна, а саме жіночої сумки та її вмістом.

ОСОБА_3 реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне, протиправне, відкрите заволодіння чужим майном та маючи мету незаконного збагачення за рахунок майна, яке йому не належить, підійшов до ОСОБА_4 спереду та відкрито, ігноруючи волю ОСОБА_4, шляхом ривку заволодів її жіночою сумкою коричневого кольору вартістю 500 гривень, в якій знаходився гаманець коричневого кольору вартістю 400 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 26 гривень, а також мобільний телефон марки «SAMSUNG» червоного кольору, вартістю 574 гривні, чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 1500 гривень.

В апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить скасувати вирок районного суду та постановити свою ухвалу, якою призначити її підзахисному покарання із застосуванням норм ст.ст. 69, 75 КК України, без реального позбавлення волі, просить звернути увагу на те, що ОСОБА_3 частково визнав свою вину, щиросердно розкаявся у скоєному, потерпіла у кримінальному провадженні жодних претензій матеріального чи морального характеру до її підзахисного не має, при цьому звертає увагу, що жодних тяжких наслідків після скоєння злочину не наступило, окрім цього вказує, що при призначенні покарання судом не враховано, що обвинувачений має позитивні характеристики з місця проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та має на утриманні двох малолітніх дітей.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляцію його адвоката в повному обсязі, думку прокурора, який просив залишити вирок без змін, а апеляцію адвоката в інтересах обвинуваченого просив залишити без задоволення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин скоєного злочину і вини обвинуваченого у його вчиненні є правильними, не оспорювались учасниками кримінального провадження як в суді першої інстанції так і не оскаржуються в апеляції, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Всі досліджені докази, покладені судом в основу вироку, є допустимими, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у справі і правильного її вирішення.

Як вбачається з вироку, суд повно, всестороннє дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку всім доказам, вірно врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за місцем проживання характеризується позитивно, вину свою під час судового слідства визнав повністю та обґрунтовано призначив покарання в межах санкції інкримінованої статті у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання за вчинення злочинів суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини. Особі, які вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

З вироку вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_3, суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, вину визнав частково, а також врахував обставини які пом'якшують та обтяжують покарання.

Крім того судом враховано, що ОСОБА_3 раніше судимий, дане кримінальне правопорушення скоїв під час іспитового строку тобто на шлях виправлення не став, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку.

Оскільки грабіж було вчинено ОСОБА_3 під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, суд першої інстанції законно та обґрунтовано призначив обвинуваченому остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке за своїм видом та розміром є обґрунтованим, справедливим та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів і не знаходить підстав для задоволення апеляції адвоката ОСОБА_2 в його інтересах щодо призначення покарання без реального позбавлення волі із застосуванням норм ст.ст. 69, 75 ККК України, оскільки зазначені в апеляції доводи заслуговують на увагу, проте не можуть слугувати підставою для скасування вироку.

Порушень в ході досудового слідства або в судовому засіданні вимог кримінально - процесуального законодавства, які б були підставою для зміни або скасування вироку, перевіркою матеріалів справи, колегією суддів не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3- залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2014 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено і на неї може бути подана касаційна скарга у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: