Ухвала суду № 41151709, 08.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

08 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/91467/11

№ К/9991/91467/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі № 2а-15627/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Іресталь Київ»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011, позов задоволено: визнані недійсними і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.03.2010 № 0000242303/0 та від 27.05.2010 № 0000592330/1.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток та застосування за штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.02.2010 № 84/1-23-03-35138752, про порушення позивачем норм підпунктів 7.3.2, 7.3.3 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): завищено валові витрати на загальну суму 1671360,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2007 року, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року у зв'язку корегуванням витрат на купівлю валюти, сума яких була сформована у податковому обліку по факту отримання товару, після понесення витрат на фактичне придбання цієї валюти. Внаслідок вказаних порушень, за висновком податкового органу, позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 417841,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2007 року, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2010 № 0000242303/0 про визначення ТОВ «Іресталь Київ» податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 604830,00 грн., у тому числі: 417840,00 грн. - за основним платежем та 186990,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 21.05.2010 № 12559/10/25-011 вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано на суму 22019,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 № 0000592330/1 про визначення податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 582811,00 грн., у тому числі: 417840,00 грн. - за основним платежем та 164971,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Підпунктом 7.3.2 цього пункту встановлено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.3.4 пункту 7.3 цієї статті у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється (підпункт 7.3.6 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР).

У судовому процесі встановлено, що позивач за фактом отримання товару від нерезидента збільшив у податковому обліку суму валових витрат на вартість товару, перераховану у гривну за курсом Національного банку України, встановленому на дату оприбуткування товару. Розрахунок з нерезидентом - постачальником товару по факту отримання товару не був здійснений. У подальшому, при купівлі іноземної валюти для розрахунку за товар позивач корегував суму валових витрат на різницю між фактичними витратами на купівлю валюти та вартістю валюти на дату оприбуткування товару, збільшивши внаслідок цього суму валових витрат на 1671360,00 грн.

Підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платник податку, який отримав товар від нерезидента за імпортними операціями з відстрочкою платежу, має право збільшити валові витрати на суму вартості такого товару при його отриманні.

Відповідно до норм пункту 7.3 ст.7 цього Закону валові витрати за такими операціями визначаються із балансової вартості валюти, яка має бути сплачена за товар, зокрема норми підпункту 7.3.2 цього пункту встановлюють, що така балансова вартість визначається із урахуванням норм підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті.

Отримавши імпортований товар, вартість якого визначена в іноземній валюті, позивач у відповідності до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР визначив суму валових витрат за такими операціями, виходячи із курсу валюти, встановленого НБУ на дату оприбуткування товару. Купивши іноземну валюту для розрахунку за товар за курсом НБУ, який змінився в порівнянні з тим, що діяв на дату оприбуткування товару, позивач правомірно, відповідно до підпункту 7.3.4 цієї статті, визначив балансову вартість іноземної валюти на рівні фактичних витрат, понесених при її купівлі, та відніс величину балансової вартості іноземної валюти до валових витрат.

Отже, збільшуючи суму валових витрат на різницю між фактичними витратами на купівлю валюти та вартістю валюти на дату оприбуткування товару, позивач не порушив норми пункту 7.3 ст.7 Закону № 334/94-ВР, оскільки у даному випадку він мав можливість визначити фактичну суму витрат лише після факту купівлі іноземної валюти.

Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок про правомірне корегування позивачем суми валових витрат до суми витрат фактично понесених ним при купівлі валюти для розрахунку за отримані товари.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Разом із тим, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2010 № 0000242303/0, неправильно застосували норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

З огляду на те, що рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.07.2010 № 15601/10/25-022 податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010 № 12559/10/25-011 скасовано в частині 22019,00 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, тобто фактично змінено, це податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, а відтак не може бути предметом спору (відсутнє рішення суб'єкта владних повноважень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини 1 ст. 157, ст.ст. 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 10.03.2010 № 0000242303/0; закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко

Суддя Є.А. Усенко