Ухвала суду № 41151283, 21.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року м. Київ К/800/33270/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року

у справі №813/961/13-а(№876/7983/13)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс» (надалі - ТОВ «Мегаком плюс»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2013р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013р. №0000182300/933, №0000192300/931, №0000202300/929 та №0000212300/935.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2013р. в задоволенні позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013р. №0000182300/933, №0000192300/931, №0000202300/929, №0000212300/935.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014р. та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем також заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби її правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Мегаком плюс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2012р., про що складено акт №1639/228/22-1009/31658156 від 29.12.2012р.

В зазначеному акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1.23 ст.1, п.п.4.1.1 ст.4, п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2, п.138.3, п.138.4, п.п.138.10.4, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011р., за 9 місяців 2012р. та зменшено від'ємне значення податку на прибуток за 9 місяців 2012р.; п.п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення за вересень 2012р. та заниження податку на додану вартість за квітень 2012р.

На підставі зазначеного акта відповідачем 21.01.2013р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000192300/931, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 403757,00грн., №0000182300/933, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 186129,грн., №0000212300/935, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10883,00грн., №0000202300/929, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 92668,00грн.

В порядку адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в підтвердження правомірного включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, придбаних у ТОВ «Церсаніт Трейд Україна», надано ряд видаткових накладних. Товари за спірними накладними були одержані у IV кварталі 2011р., зокрема цей факт стверджується наданими накладними, з яких вбачається, що вказаний у них товар одержаний ТОВ «Мегаком плюс» 07.10.2011р.

Крім того, факт отримання товару в IV кварталі 2011р. підтверджується документами щодо перевезення товару перевізником ТОВ «Весотра-Львів», а саме: товарно-транспортними накладними, а також актом здачі - приймання послуг з транспортних перевезень від 07.10.2011р.

Як свідчить абз.1, 2 п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.11 цієї статті, п. 140.2-140.5 ст.140, ст.ст.142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи, що платник податку на прибуток має право збільшити у податковому обліку свої витрати, пов'язані з придбанням товару, лише у звітному періоді, в якому будуть визнано доходи від їх подальшої реалізації, тому висновки суду апеляційної інстанції про правомірність включення ТОВ «Мегаком плюс» витрати на придбання товару до складу рядка 05.1 Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» у IV кварталі 2011р. є цілком правильними.

Крім того, позивачем під час розгляду справи було надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання послуг по перевезенню, які підтверджують факт отримання, перевезення та доставки спірного товару від постачальників - ТОВ «Церсаніт Трейд Україна», ПП «Керам-Сіті» та ТОВ «Стандарт Дистрибуція», а також податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують факт оплати позивачем товарів його постачальникам.

Судом першої інстанції не наведено мотивів неприйняття зазначених документів як доказів у справі, тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності посилання податкового органу про порушення позивачем п.138.2 ст.138 ПК України в частині завищення за IV квартал 2011р. суми у розмірі 369662,00грн.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до кредитного договору №КU 001708 від 28.05.2010р. ТОВ «Мегаком плюс» отримано грошові кошти від ПАТ «Фольксбанк» строком на 5 років на придбання двох земельних ділянок, що знаходяться за адресою: м.Ужгород, вул.Болгарська-Паризької Комуни позиція 1,2,3 у ТОВ «Марком Захід» (договір купівлі-продажу від 28.05.2010р. № 761, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ №246213 від 25.10.2010р. та договір купівлі-продажу від 28.05.2010р. №762, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ №088324 від 25.10.2010р.).

Відповідно до п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Згідно з п.141.1 ст.141 ПК України будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу витрат у податковому періоді їх нарахування, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платником податку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за користування кредитними коштами нараховувалися відсотки. Зазначені ділянки придбавались позивачем з метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

При цьому судом обґрунтовано зазначено, що земельна ділянка є майном, а саме: активом, отримання доходу від утримання якого можливе у подальших операціях власної господарської діяльності, отже якщо підприємство має намір подальшого використання земельної ділянки та відбудованих споруд у власній господарській діяльності, земельний податок (орендна плата), що нараховується (сплачується) за таку ділянку включається до складу валових витрат. Термін, протягом якого підприємство має реалізувати свій намір щодо подальшого використання земельної ділянки у власній господарській діяльності, законодавством з питань оподаткування не обмежено.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з тим, що ТОВ «Мегаком плюс» не зменшило від'ємного значення об'єкта оподаткування за попередній звітний період на суму 185799,00грн., то податкові повідомлення-рішення, на підставі яких зменшено залишок від'ємного значення ПДВ на зазначену суму, оскаржені ТОВ «Мегаком плюс» в судовому порядку.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов