Ухвала суду № 41151231, 28.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/47734/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_4 до Чопської митниці Державної митної служби України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чопської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Чопська митниця Міндоходів), у якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі № 2а-0770/2371/11 за період з 20.12.2011 по 23.12.2012 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року вказане рішення суду першої інстанції змінено, в частині визначення суми заборгованості по середньому заробітку за час вимушеного прогулу.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Письмових заперечень за адресу Вищого адміністративного суду України від позивач не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивачу на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року у справі № 2а-0770/2371/11, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, якою поновлено позивача на посаді, шляхом скасування відповідних наказів про його звільнення, було виплачено 14 833,78 грн. за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2011 року по 19.12.2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № 1676 від 26 червня 2012 року.

24 грудня 2012 року Державною митною службою України видано наказ за № 2991-к «По особовому складу митних органів», про поновлення позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 (п/п Вилок) митного поста «Виноградів» Чопської митниці з 01.07.2011 року, про що зроблено відповідний запис у трудову книжку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, де суд апеляційної інстанції вирахував сума заборгованості по не виплаті середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, виходили з того, що виконання рішення суду, яким позивача фактично поновлено на роботі було виконано 12 грудня 2012 року, то цей день і є днем закінчення вимушеного прогулу, у зв'язку з чим на користь позивача підлягає стягненню сума середньомісячної заробітної плати за період з 20.12.2011 року по 23.12.2012 року.

З даними висновками колегія суддів не погоджується, та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до статті 19 Закону № 606-ХІV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Судами не досліджувалось питання, про що свідчить відсутність в матеріалах будь-яких доказів звернення позивача до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, в частині поновлення його на посаді. Так як і відсутні відомості про отримання позивачем відповідного виконавчого листа у суді першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є звернення позивача від 24.11.2012 року адресоване Чопській митниці, оформлене у порядку Закону України «Про звернення громадян», у якому він ставить питання про виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.12.2011 року (яка допущена до негайного виконання), шляхом поновлення його на посаді. Дане звернення було розглянуте, а заявлена вимога позивача була виконана 24.12.2012 року шляхом прийняття відповідного наказу.

Інших доказів щодо звернення позивача до відповідачів щодо виконання вказаного судового рішення, про які зазначає позивач у своєму зверненні, зокрема не допуску його до робочого місця та інше, матеріали справи не містять та судами попередніх інстанції не досліджувались.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 29 Кодексу законів про працю України передбачено певні обов'язки власника або уповноваженого ним органу щодо працівників, які прийняті, поновлені на посаді. Виконання цих обов'язків можливе лише за ініціативними діями обох сторін у трудових правовідносинах (працівника та працедавця).

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходівзадовольнити частково.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 рокуу справі № 2а/9/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець