Ухвала суду № 41150882, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/800/1112/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 рокуу справі№ 806/3496/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року у справі № 806/3496/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 28.12.2010 року № 0014382320/0. Зобов'язано Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Житомирської області державної податкової служби зарахувати суму передплати по податку на прибуток в розмірі 710 000,00 грн. в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Церсаніт Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства складено акт від 23.12.2010 року за № 1987/05-53/23-20/33529350, яким зафіксовано порушенням п. 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», у зв'язку з чим товариством завищено валові витрати за I півріччя 2010 року всього на суму 2 366 666,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2010 року за № 0014382320/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 710 000,00 грн., в тому числі штрафна санкція в розмірі 118 333,00 грн.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору постачання природного газу від 02.11.2009 року за № 01/Г-2010, укладеного позивачем та ТОВ «Полісся ГазЕнерго», підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2010 року № РН-0000021, податковими накладними № 35 від 31.05.2010 року, № 36 від 31.05.2010 року, платіжними дорученнями про оплату вартості газу № 5096 від 16.04.2010 року, № 5098 від 16.04.2010 року, № 5601 від 17.05.2010 року, № 5613 від 18.05.2010 року, № 5704 від 25.05.2010 року, № 5705 від 25.05.2010 року.

Обставини фактичного виконання сторонами вказаних господарських операцій підтверджено документами про транспортування газу трубопроводами, оприбуткування та використання у господарській діяльності позивача.

Посилання відповідача на висновки актів перевірки контрагента позивача, в тому числі по подальшому ланцюгу постачання, відхиляються, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визнання контролюючими органами недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

У разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання договору із спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.01.2011 року відповідач зарахував суму переплати позивача по особовому рахунку з податку на прибуток в рахунок погашення грошових зобов'язань за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0014382320/0 від 28.12.2010 року на суму 591 667,00 грн. основного платежу та 118 333,00 грн. штрафної санкції.

Враховуючи протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що сума переплати по податку на прибуток в розмірі 710 000,00 грн. підлягає зарахуванню в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року у справі № 806/3496/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак