Постанова № 41150686, 29.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 926/206-б/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій областіна постановувід 27.08.2014 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 926/206-б/13-г господарського суду Чернівецької областіза заявою прокурора м. Чернівці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівцях до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс", м. Чернівціпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Унгуряну Д.В.голова комітету кредиторів Державна податкова інспекція у м. Чернівцяхв судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури УкраїниКузнецова Ю.В., посвідч.,фізичної особи - ОСОБА_6ОСОБА_7, довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.02.2013 року прийнято до провадження та призначено до розгляду у справі № 926/206-б/13-г заяву прокурора м. Чернівці, подану в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівцях (далі - Кредитор, Інспекція), про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" (далі-Боржник, Товариство) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.03.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, визнані безспірні вимоги Інспекції до Боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Ловаса В.О. тощо.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 02.07.2013 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Ловаса В.О., якого зобов'язано здійснити дії у процедурі ліквідації Боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року постанову господарського суду Чернівецької області від 02.07.2013 року скасовано в частині призначення ліквідатора Товариства арбітражного керуючого Ловаса В.О., в цій частині прийнято нове рішення, яким ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Унгуряну Д.В.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 13.02.2014 року (суддя - Т.І. Ковальчук) визнано вимоги публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі-Банк) до Боржника в розмірі 471 706 грн. 30 коп. із ухваленням рішення про погашення цих вимог в шосту чергу. Також вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, фізична особа ОСОБА_6 та фізична особа ОСОБА_9 звернулися до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили змінити ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.02.2014 року, виключивши з резолютивної частини висновок про погашення визнаних кредиторських вимог Банку в шосту чергу, а також внести зміни, відповідно до яких вирішити про погашення визнаних вимог Банку "без дотримання правил черговості для погашення вимог забезпеченого кредитора за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року (головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.02.2014 року - змінено, а пункт перший її резолютивної частини викладений в редакції, відповідно до якої вимоги Банку до Боржника визнані в сумі 471 706 грн. 30 коп. із здійсненням погашення цих вимог, як вимоги забезпеченого кредитора за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, в позачерговому порядку. В іншій частині ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.02.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням апеляційного суду, Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі-Інспекція) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року, а ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.02.2014 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 8, 23 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Генеральної прокуратури України та фізичної особи - ОСОБА_6, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду кредиторських вимог Банку до Боржника місцевим судом було встановлено, що за заочним рішенням на користь ПАТ "УкрСиббанк" з фізичних осіб та Боржника солідарно була стягнена сума заборгованості за кредитом, а у наступному ПАТ "УкрСиббанк" було замінено на правонаступника за цими вимогами - Банк. При цьому суд також встановив, що вказані вимоги виникли до порушення провадження у даній справі про банкрутство, тому такі вимоги є вимогами конкурсного кредитора, але при зверненні із зазначеними вимогами був пропущений граничний термін звернення, у зв'язку із чим заявлені вимоги підлягають визнанню, як обґрунтовані, але із задоволенням у шосту чергу. Крім цього вирішено покласти на Банк витрати по сплаті судового збору за подання заяви із кредиторськими вимогами - за відсутністю цих доказів при зверненні із заявою про визнання спірних кредиторських вимог Банку.

Скасовуючи вказане рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що вимоги Банку до Боржника забезпечені заставою майна Боржника, відомості про що внесені у відповідний Єдиний державний реєстр обтяжень, а тому вказані вимоги підлягають погашенню у позачерговому порядку.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується ні з наведеними висновками місцевого суду, ні з висновками суду апеляційного суду, оскільки такі висновки були зроблені з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи.

Так, висновки судів стосовно підстав виникнення та підтвердженності доказами у справі заявлених вимог ґрунтуються на заочному рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29.09.2010 року у справі № 2-1319/10, постанові державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.02.2011 року, ухвалі Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.02.2013 року (т. 3 а.с. 37-44), згідно яких були заявлені від імені Банку ТОВ "Колекторська компанія "Вердикт" кредиторські вимоги до Боржника на суму 471 706 грн. 30 коп.

Поряд з цим, стосовно висновків про визначення черговості задоволення таких вимог колегія суддів зазначає про таке.

Як було встановлено місцевим судом з посиланням на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29.09.2010 року у справі № 2-1319/10, згадана сума вимог складає заборгованість фізичної особи - ОСОБА_6 за договором надання споживчого кредиту № 11050460 від 03.10.2006 року, зобов'язання та вимоги за яким забезпечувались договорами поруки, укладеними, як Товариством, так і фізичною особою ОСОБА_9

У зв'язку із цим та на підставі заяви представника Банку від 28.01.2014 року, місцевий суд ухвалою від 28.01.2014 року (т. 3 а.с. 112) під час розгляду кредиторських вимог Банку до Товариства залучив до участі у справі фізичних осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_9, оскільки за згаданим вище заочним рішенням заборгованість на користь ПАТ "УкрСиббанк" була стягнена солідарно з Товариства та вказаних фізичних осіб.

У цьому випадку та враховуючи, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, вимоги Банку були заявлені у справі з пропуском встановленого ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство граничного тридцятиденного терміну, виходячи з приписів ст.ст. 543, 553, 554 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство, вказані вимоги підлягають задоволенню у шосту чергу.

При цьому, слід зазначити, що до заяви Банку від 28.01.2014 року також була додана копія договору іпотеки № 4450 від 04.10.2006 року, за яким по згаданим кредитним зобов'язанням майновим поручителем виступала фізична особа ОСОБА_9, передавши в іпотеку належне їй нерухоме майно в м. Чернівці (т. 3 а.с. 100-103). У наступному за договором від 16.09.2009 року вказаний договір іпотеки було розірвано (т. 3 а.с. 104).

Слід зауважити, що перелічені на підтвердження наведених обставин докази були надані у справі до ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення.

Поряд з цим, договір іпотеки від 03.10.2006 року № 4442 між ПАТ "УкрСиббанк" та Товариством про передачу останнім в забезпечення зобов'язання фізичної особи ОСОБА_6 за договором надання споживчого кредиту № 11050460 від 03.10.2006 року належного Товариству нерухомого майна був наданий у справі лише на стадії апеляційного оскарження (т. 4 а.с. 25-28). А висновок про забезпечення кредиторських вимог Банку до Боржника на спірну суму був зроблений апеляційним судом на підставі відомостей згідно наданої ліквідатором лише 20.02.2014 року (через сім днів після ухвалення місцевим судом оскаржуваної ухвали) інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2014 року, номер запису про іпотеку № 1712466 (т. 3 а.с. 129-131). При цьому апеляційний суд жодним чином не обґрунтував прийняття до уваги вказаного доказу (інформаційної довідки), не звернувши увагу на те, що фізична особа ОСОБА_6, прав та обов'язків якої стосуються спірні правовідносини, як вже зазначено вище, була залучена до участі у справі ще на стадії розгляду кредиторських вимог Банку в суді першої інстанції (ухвала від 28.01.2014 року - т. 3 а.с. 112) та мала право подати цьому суду докази на підтвердження забезпеченості вимог Банку до Боржника, зокрема копію договору іпотеки від 03.10.2006 року № 4442.

Поряд з викладеним колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що в заочному рішенні Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29.09.2010 року у справі № 2-1319/10 взагалі не згадується про будь-який договір іпотеки, забезпечення вимог за споживчим кредитом іпотекою майна Товариства або будь-якої іншої особи - лише за договорами поруки. Кредитний же договір (його засвідчена копія), на підставі якого виникли зобов'язання, сума заборгованість за якими, в свою чергу, була визнана за оскаржуваними судовими рішеннями, взагалі не був наданий у справі ні Банком, ні його представником, ні жодним із залучених учасників, а відповідно і не був предметом дослідження та правової оцінки ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Виходячи ж з приписів ч. 8 ст. 23 та ч. 9 ст. 45 Закону про банкрутство, з'ясування вказаних обставин, прийняття до уваги та надання належної, відповідної нормам ГПК України, оцінки доказам, має значення для правильного та об'єктивного вирішення питання щодо черговості задоволення заявлених Банком до Боржника суми вимог в розмірі 471 706 грн. 30 коп.

На підставі викладеного касаційний суд дійшов висновку про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи при ухвалені оскаржуваних судових рішень, безпідставне посилання апеляційного суду на докази, що не були предметом правової оцінки місцевого суду -з причин їх відсутності на момент винесення оскаржуваної ухвали.

За таких обставин та виходячи із повноважень, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, касаційний суд вирішив, що скасуванню, як незаконні та прийняті передчасно, підлягають і оскаржувана постанова апеляційного суду і скасована нею ухвала місцевого суду, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в частині кредиторських вимог Банку до Боржника.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги щодо залишення в силі ухвали місцевого суду від 13.02.2014 року не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 543, 553, 554, 572, 589 Цивільного кодексу України та ст.ст. 32, 33, 34, 35, 36, 43, 101, 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 р. та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 13.02.2014 р. у справі № 926/206-б/13-г скасувати.

3. Справу в частині розгляду кредиторський вимог ПАТ "Дельта Банк" передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Ухвала виготовлена та підписана 30.10.2014 року.