Ухвала суду № 41150659, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/800/9756/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2013

у справі № 816/5143/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчук Житлобуд»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчук Житлобуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29.03.2013 № 0001782202/644 та № 0001792202/645.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Кременчук Житлобуд» по питанню взаємовідносин з СГД - ФО ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, у зв'язку з надходженням постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Полтавській області підполковника податкової міліції Сірякова О.А. від 18.06.2012, складено акт № 386/22.4-09/01274136 від 12.03.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 230 646 грн., у т.ч.: за ІІІ квартал 2009 року на суму 48 494 грн., за IV квартал 2009 року на суму 43 098 грн., півріччя 2010 року в сумі 67 903 грн., ІІІ квартал 2010 року в сумі 48 810 грн., за 2010 рік в сумі 22 341 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 83 871 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 29.03.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0001782202/644 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 173 818 грн., в т.ч.: 139 054 грн. основного платежу та 34 764 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001792202/645 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63 206 грн., в т.ч.: 50 565 грн. основного платежу та 12 641 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для донарахування спірних грошових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що правочин укладений між ТОВ «Кременчук Житлобуд» та ФОП ОСОБА_2 не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже має ознаки нікчемності.

Матеріалами справи встановлено, що 04.01.2010 між ТОВ «Кременчук Житлобуд» (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 14, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, кількість та асортимент якого зазначається у накладній, що є невід'ємною частиною договору.

Факт виконання умов зазначеного договору судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Зазначені витрати включені позивачем як суми валових витрат до податкової звітності з податку на прибуток, а суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_2 позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що угода між позивачем та контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договору; підтверджено подальше використання придбаного у ФОП ОСОБА_2 товару у власній господарській діяльності позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ФОП ОСОБА_2, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентом.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний