Ухвала суду № 41149507, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9194/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання незаконним та скасувати наказу Державної реєстраційної служби України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2» від 20.05.2014 року №24/11; визнання незаконним та скасування наказу Державної реєстраційної служби України «Про звільнення ОСОБА_2» від 20.05.2014 року №397/К; поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника реєстраційної служби Ірпінського районного управління юстиції Київської області; стягнення з Державної реєстраційної служби на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В засідання з'явився представник апелянта, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники відповідачів просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивача було звільнено з роботи на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури. Видаючи оскаржувані накази, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, підстави для поновлення ОСОБА_2 на посаді відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював на посаді начальника реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області з 24.12.2012 року.

На підставі наказу Державної реєстраційної служби України від 18.04.2014 року №190 у період з 22 по 25 квітня 2014 року проведено позапланову перевірку діяльності реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області та підвідомчих їй реєстраційних служб, у тому числі і реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області з питань планування діяльності, організаційної та інформаційно-аналітичної роботи реєстраційної служби, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян, державної реєстрації друкованих ЗМІ та інформаційних агентств, за результатами якої складено довідку від 25.04.2014 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області: вимог ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; невиконання вимог наказу Укрдержреєстру від 06.03.2013 року №138; відсутність належного контролю начальника реєстраційної служби ОСОБА_2 щодо зберігання прийнятих заяв та документів поданих разом з ними, їх розгляду та проведення державної реєстрації у встановлені законодавством строки; порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 17.10.2013 року № 868 та від 22.06.2011 року №703 щодо строків проведення державної реєстрації прав за заявами зареєстрованими за номерами 5662215, 5662404, 5703506, 5794999, 5812935, 5938624, 5987973 6091976 6093241, 5167110, 6107835, 5662215, 1211061, 848499; порушення вимог ч. 11 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 9 Порядку реєстрації прав №703, п. 10 Порядку реєстрації прав № 868, п. 56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 у реєстраційній справі за № 135558932109, а саме відсутній документ, що посвідчує особу заявника; порушення ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав власності на підставі завіреної копії свідоцтва про право власності, що також відображення у відповідних витягах з Державного реєстру прав за заявами зареєстрованими за номерами 1182402, 1211061.

За результатами перевірки, Державною реєстраційною службою України зроблено висновок про невжиття начальником реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області ОСОБА_2 заходів щодо забезпечення неухильного дотримання законодавства у сфері державної реєстрації прав, заходів щодо належної організації роботи служби, а також неспроможність самостійно виконувати функції та забезпечувати виконання покладених на нього посадових обов'язків та рекомендовано притягнути позивача до відповідальності, передбаченої ст. 147 КЗпП України.

ОСОБА_2 ознайомлений з довідкою про результати проведення позапланової перевірки, проте, від надання пояснень відмовився, про що складено відповідний акт від 19.05.2014 року.

Наказом Державної реєстраційної служби України від 20.05.2014 року №24/11 до ОСОБА_2 застосовано захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади за неналежне виконання службових обов'язків (відповідно до ст. 147 КЗпП України).

20.05.2014 року Державною реєстраційною службою України видано наказ №397/к «Про звільнення ОСОБА_2» відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом Головного управління юстиції у Київській області від 22.05.2014 року №352/12 ОСОБА_2 оголошено наказ Державної реєстраційної служби України від 20.05.2014 року №397/к.

Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідачів позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок проходження державної служби та її припинення регулюється Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Статтею 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є: забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; а також сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Положенням про реєстраційну службу Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, затвердженим 28.10.2013 року, передбачено, зокрема, що керівник реєстраційної служби несе персональну відповідальність за виконання покладених на реєстраційну службу завдань і здійснення ним своїх повноважень (п. 7).

Пункт 8 вказаного Положення передбачає, що керівник реєстраційної служби організовує роботу реєстраційної служби; забезпечує виконання реєстраційною службою Контистуції та законів України, актів та доручень Президента України, наказів Мінюсту та Укрдержреєстру, доручень Міністра юстиції України та Голови Укрдержреєстру, наказів реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області, доручень начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області.

Крім того, розділом 2 посадової інструкції начальника реєстраційної служби Ірпінського районного управління юстиції, яка затверджена Начальником Ірпінського міського управління юстиції визначено наступне: начальник реєстраційної служби відповідно до покладених на нього завдань: очолює реєстраційну службу управління юстиції, здійснює керівництво її діяльністю, представляє її у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та несе персональну відповідальність за організацію та результати діяльності реєстраційної служби управління юстиції перед Головою Укрдержреєстру та начальником реєстраційної служби головного управління юстиції; організовує роботу реєстраційної служби управління юстиції; забезпечує виконання реєстраційною службою управління юстиції Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів та доручень Кабінету Міністрів України, наказів Мінюсту та Укрдержреєстру, доручень Міністра юстиції України та Голови Укрдержреєстру, наказів та доручень головного управління юстиції та управління юстиції; здійснює контроль щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Розділом 4 вказаної інструкції визначено, що начальник реєстраційної служби несе персональну відповідальність: за виконання покладених на реєстраційну службу управління юстиції завдань і здійснення ним своїх повноважень. За порушення законодавства у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, начальник реєстраційної служби несе дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку встановленому законом.

Частина 1 ст. 14 Закону України «Про державну службу» передбачає, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

У свою чергу, згідно ст. 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

При цьому підставами припинення трудового договору згідно ст. 36 КЗпП України є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» працівник може бути звільнений за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст. 40 КЗпП ).

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП).

Згідно з вимогами ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувало подання начальника реєстраційної служби Головного управління юстиції в Київській області Грабара О.В. від 19.05.2014 року №3-1/4370, довідка про результати проведення позапланової перевірки від 25.04.2014 року та акт про відмову надання пояснень від 19.05.2014 року.

Колегія суддів зауважує, що диспозиція п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Під терміном «невиконання працівником обов'язків» зазвичай розуміють вчинення працівником певних діянь, які мають протиправний характер. Тобто йдеться про вчинення дій, які працівник відповідно до законодавства, колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, трудового договору не мав права вчиняти, або, навпаки, про невчинення певних дій, які працівник на підставі зазначених актів зобов'язаний був учинити. У п. 3 ст. 40 КЗпП під терміном «невиконання працівником обов'язків» треба розуміти вчинення працівником винної протиправної дії, тобто дисциплінарного проступку, за що до нього можуть застосувати передбачені законодавством заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Під «систематичним невиконанням» зазвичай мається на увазі неодноразове (тобто два і більше разів) здійснення цих вчинків. Проте, умовою звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП є факт повторного здійснення працівником протиправної винної дії після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду в п. 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, у таких випадках беруть до уваги ті заходи дисциплінарного стягнення, які установлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), а також громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Так, до застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення останньому неодноразово оголошувались догани за неналежне виконання службових обов'язків відповідно до ст. 147 КЗпП України (наказами від 04.10.2013 року №11/29 та від 23.01.2014 року №7/11). З зазначеними наказами позивача було ознайомлено під підпис.

Крім того, з дня накладення на позивача дисциплінарних стягнень за неналежне виконання своїх посадових обов'язків до видання наказу про звільнення, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, минуло менше року.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що виявлені під час перевірки порушення, були вчинені, в той період коли позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачем з 26.01.2014 року по 28.04.2014 року, а перевірку проведено в період з 22.04.2014 року по 25.04.2014 року, оскільки, після розгляду справи №810/1577/14 за позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України та винесення постанови Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2014 року його поновлено на посаді та фактичного допущено до виконання попередніх обов'язків з 31.01.2014 року.

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду у справі №810/1577/14, та на підставі письмової заяви позивача від 08.04.2014р. наказом Державної реєстраційної служби України від 10.04.2014 року № 266/10, ОСОБА_2 було поновлено на посаді начальника реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції у Київській області з 31.01.2013 року.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідний наказ уповноваженим органом був виданий позивачу, факт поновлення позивача на посаді, сторонами не заперечується.

З огляду на зазначене, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що ОСОБА_2 неправомірно притягнутий до дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що спірні накази від 20.05.2014 року №24/11 та від 20.05.2014 року №397/К прийняті відповідачем за наявності для цього правових підстав, зокрема встановлених в ході перевірки обставин стосовно неналежного виконання позивачем службових обов'язків. З огляду на зазначене, підстав для поновлення ОСОБА_2 на посаді не вбачається.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи, наведені позивачем в апеляційні скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.08.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 28.10.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.