Ухвала суду № 41149465, 23.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2999/14 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Ніка» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління доходів про визнання дій незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014 року № 0000800 Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління доходів у Київській області про накладення на фермерське господарство «НІКА» штрафу в розмірі 4722, 30 грн.; в решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, повідомлені належним чином про час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає вирішенню спірного питання відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав правові підстави для проведення камеральної перевірки позивача, проте, висновки відповідача викладені в акті перевірки не були підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, відповідач не надав доказів того, що копія платіжного доручення було подано позивачем саме 16.12.2013 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2014 року на підставі п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питання своєчасності перерахування останнім узгоджених сум податку на додану вартість з поточного рахунку на спеціальний рахунок по заявлених у податкових деклараціях та розрахунках сум з податку на додану вартість.

За результатами цієї перевірки відповідачем складено акт перевірки №000081/10-21/20599944.

В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 2 ст. 203 ПК України, п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11.

У зазначеному акті встановлено, що позивачем було несвоєчасно подано копію платіжного доручення до Ставищенського відділення відповідача за листопад 2013 року. Граничний термін подання такого доручення - 02.12.2013 року, а фактично зазначений документ було подано позивачем 16.12.2013 року. Такими діями, на думку відповідача, позивач порушив норму п.2 ст.203 Податкового кодексу України, п.3 «Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обсловування бюджетних коштів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11. У зв'язку з таким порушенням відповідач застосував до позивача санкцію передбачену нормою п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

В ст. 75 ПК України визначені види перевірок.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Ст. 76.1 ПК України визначає, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу: Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на зазначене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для проведення камеральної перевірки позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що фактично оплата позивачем платежу «податок на додану вартість» була здійснена 06.11.2013 року (платіжне доручення від 06.11.2013 року №101).

Відповідач стверджує, що копія платіжного доручення подана відділенню ДПІ 16.12.2013 року.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі документами, відповідач суду не надав доказів того, що копія платіжного доручення була подана позивачем до Ставищенського відділення відповідача саме 16.12.2013 року.

За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 12, 41, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Ніка» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 28.10.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.