Рішення № 41149214, 21.10.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача : Куцина М. М.,

суддів - Бисага Т. Ю.,Фазикош Г.В.,

при секретарі: Маринець Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року позивач за первісним позовом - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про поділ майна, що є об'єктом права власності подружжя.

ОСОБА_2 первісний позов мотивував тим, що за час проживання з лютого 2004 року по грудень 2012 року у зареєстрованому шлюбі ним та його дружиною ОСОБА_3 набуто спільне майно: будинковолодіння АДРЕСА_1.

Будівництво даного будинку було розпочато у 2006 році і завершено у 2009 році.

У 2007 році ОСОБА_2 для завершення будівництва позичав 50 тис. доларів США, які отримав уклавши кредитний договір в ПАТ „ВТБ БАНК".

ОСОБА_2 самостійно повертав кредитні кошти банку будучи в шлюбі з ОСОБА_3, також він самостійно повертає банкові кредитні кошти і після розірвання шлюбу з нею 27 грудня 2012 року .

Позивач вважає, що добудова та обладнання будинку, відбулося за його особисті кошти, отримані ним у кредит, а тому, рахує, що його частка повинна бути збільшена і відповідати 9/10 вказаного будинковолодіння.

Позивач за первісним позовом, посилаючись на зазначені у позовній заяви обставини справи, та з підстав, передбачених ст. ст.57, 60, 69, 70, 71 СК України, просив в суді першої інстанції визнати спільно нажите майно об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділити його, визначивши його частку у вказаному будинковолодінні 9/10, а за відповідачем ОСОБА_3 1/10 вказаного будинковолодіння.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позов до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивує тим, що земельну ділянку, на якій розміщене вказане будинковолодіння, площею 0,0949 га, кадастровий № 2110400000:01:012:0049, вона придбала за особисті кошти (за договором купівлі продажу від 18.02.2006 року) під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2.

В подальшому, оформивши на своє ім'я всі необхідні документи та отримавши дозволи для будівництва будинку, у 2006 році почали будувати вказаний будинок.

ОСОБА_3 стверджує, що, незважаючи на необхідність виховання малолітньої дитини, оформлення всіх документів з будівництва будинку лягло на її плечі, відповідач за час спільного їх життя ніде не працював, не мав стабільного доходу, не надавав належного матеріального забезпечення своїй сім'ї.

08 січня 2008 року ОСОБА_2 уклав кредитний договір з ПАТ «ВТБ Банк», на підставі якого Банк надав йому кредитні грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США строком до 08.01.2023 року під 14.5 % річних.

ОСОБА_3 виступила фінансовим поручителем свого чоловіка за даним кредитним договором.

Крім того, подружжям ОСОБА_3 було передано в іпотеку Банку будинковолодіння АДРЕСА_1, станом готовності 84 %, оскільки кредитні кошти бралися на завершення будівництва (споживчий кредит).

ОСОБА_3 посилається на те, що для належного виконання умов повернення кредитних коштів, вона кожний місяць самостійно вчасно вносить у Банк грошові кошти для погашення кредиту, з метою збереження набутого домоволодіння для проживання малолітніх дітей.

ОСОБА_3 вважає, що оскільки відповідач не брав участі в належному матеріальному утриманні неповнолітніх дітей, і вона самостійно повертає банку кредитні кошти, то слід визнати за нею право особистої власності в цілому на будинковолодіння АДРЕСА_1, відступивши від рівності часток у спільному сумісному майні подружжя.

Крім того, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, на якій розміщене вказане будинковолодіння, площею 0,0949 га, кадастровий № 2110400000:01:012:0049, бо ця ділянка є також її особистою приватною власність, тому, що хоч і придбана нею під час перебування у шлюбі з відповідачем, однак за її особисті кошти.

ОСОБА_3, посилаючись на зазначені у зустрічній позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ч.2, 3 ст.70 СК України, просила в суді першої інстанції визнати за нею право особистої власності в цілому на будинковолодіння АДРЕСА_1, визнати за нею право особистої власності на земельну ділянку площею 0,0949 га, кадастровий № 2110400000:01:012:0049 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 лютого 2014 року первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, задоволено частково.

Визнано будинковолодіння АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Поділено нерухоме майно - будинковолодіння АДРЕСА_1, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у рівних частках між ними.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (кожним із сторін) по 1/2 частині будинковолодіння АДРЕСА_1 без поділу в натурі.

У решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особистої приватної власності на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Загоскіна, 29 в м. Мукачево Закарпатської області, площею 0,0949 га, кадастровий № 2110400000:01:012:0049.

У решті зустрічного позову відмовлено.

Додатковим рішення Мукачівського міськрайонного суду від 2 вересня 2014 року визнано кредит в сумі 50 тис. доларів США зі строком повернення до 8 січня 2023 року під 14.5 річних, укладений ОСОБА_2 та ПАТ „ ВТБ БАНК" 8 січня 2008 року, кредитний договір №1323-С від 8 січня 2008 року, таким, що використаний в інтересах сім"ї та спільним боргом ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Не погодившись із даним рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку з тих підстав, що таке рішення є незаконним та помилковим, оскільки судом було невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, просив рішення місцевого суду змінити та ухвалити рішення, яким задовольнити первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно- відмовити. Вирішити питання про розподіл обов'язків щодо повернення заборгованості суми кредитних коштів, згідно з кредитним договором від 8 січня 2008 року.

Додаткове рішення сторонами по справі у апеляційному порядку неоспорене.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що кредитні кошти отримані апелянтом на підставі кредитного договору та заробітна плата, використані для завершення будівництва, є його особистими коштами, також не вирішено питання про розподіл обов'язків щодо повернення кредитних коштів.

Не погодившись із даним рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку з тих підстав, що таке рішення є незаконним та помилковим, оскільки судом було невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- відмовити. Задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно.

ОСОБА_3 у апеляційній скарзі посилається на те, що її чоловік не займався вихованням та утримання сім'ї, що фактично призвело до припинення у 2010 році сімейно- шлюбних відносин та розірвання шлюбу за рішенням суду, яке відбувалося в два етапи - у 2011 році та у 2012 році. Спірний будинок побудований за її особисті кошти, оскільки ці кошти для будівництва та повернення кредитних коштів їй передавала мати ОСОБА_4, яка працює в Італії. У січні 2008 року, з метою прискорення завершення будівництва, ними, як подружжям, у банку отримано кредит у сумі 50 тис. доларів США. У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 працював, то цей кредит був оформлений на нього, вона виступила поручителем та передала в іпотеку даний будинок. За даним кредитним договором існує кредитна заборгованість у сумі 28.600 доларів США, щомісячний платіж складає 625 доларів США. ОСОБА_3 у період перебування у шлюбові за рахунок особистих та після розірвання шлюбу за рахунок власних коштів повертає кредитні борги банкові, що стверджується документально.

ОСОБА_3, посилаючись на частини 2, 3 ст. 70 та ч. 4 ст.65 СК України, просить врахувати інтереси двох неповнолітніх дітей і визнати за нею право власності у цілому на даний будинок.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 просила задовольнити її апеляційну скаргу і відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2.

Відповідач повторно не з'явився в судове засідання апеляційної інстанції. Судова колегія вважає, що на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України може розглянути справу без його участі, тому що він належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, та його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися по справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_2 частково та визнаючи право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кожним по 1/2 частині будинковолодіння АДРЕСА_1 місцевий суд виходив з положень 60, 61, 69, 70 СК України.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 частково та визнаючи право особистої власності на земельну ділянку площею 0.0949 га землі, місцевий суд виходив з положень ч.1 п.3 ст.57 СК України.

Місцевий суд, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, не перевірив доводи позивача та відповідача на відступ часток у спільному майні подружжя на користь дружини з врахуванням інтересів неповнолітніх дітей, які проживають з нею. Також, місцевий суд не взяв до уваги документально підтверджені докази повернення ОСОБА_3 строкової кредитної заборгованості за кредитним боргом, як під час шлюбу, так і після розірвання шлюбу. Зокрема, після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 на повернення кредитних коштів кредиту у період з 9 січня по 30 вересня 2014 року сплачено 22.159.00 доларів США. Станом на 1 жовтня 2014 року строкова заборгованість за кредитом складає 26.111.15 доларів США.

Відповідно до ч.4 ст.65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином , дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільного нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє від зобов'язань за кредитом.

Місцевий суд, вирішуючи первісний та зустрічний позов, виходив з того, що частка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у спільному майні складає по 1/2 частині кожного, і визнав право особистої власності на 1/2 частину у даному будинку.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що, відповідно до п. п. 24, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Однак, місцевий суд при вирішенні спору не врахував положення ч. 4 ст. 65 та ч.3 ст. 70 СК України і не врахував розмір непогашених строкових боргових зобов'язань за кредитним договором, які сплачує ОСОБА_3

Отже, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна.

Судом апеляційної інстанції встановленні наступні факти.

Сторони з 14 лютого 2004 року по 27 грудня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбові.

Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 27 грудня 2012 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітніх дітей залишено на виховання та утримання ОСОБА_3 .

18 лютого 2006 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі- продажу ОСОБА_3 придбано у власність земельну ділянку площею 949 кв. м.

28 березня 2006 року ОСОБА_3 на своє ім'я виготовила державний акт на право власності на земельну ділянку ЗК № 020685.

30 березня 2006 року рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради за №73 ОСОБА_3 наданий дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку, гаража на території вищезазначеної земельної ділянки.

12 квітня 2006 року Інспекцією державного архітектурного будівельного контролю видано Дозвіл за №60 на виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку, госплоку та гаража за адресою: АДРЕСА_1

30 грудня 2008 року рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради за №341 затверджено акт прийняття в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1.

21 січня 2009 року Управлінням міського господарства Мукачівської міської ради видано ОСОБА_3 „Свідоцтво на право власності на нерухоме майно" в цілому на житловий будинок.

21 березня 2009 року Комунальним підприємством „ Мукачівське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 .

8 січня 2008 року між ОСОБА_2 та Мукачівським відділенням Ужгородської філії ВАТ ВТБ Банк укладений кредитний договір, на підставі якого позичальнику надані кредитні кошти в сумі 50 тис. доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 14.5 % зі строком повернення до 2023 року на споживчі потреби для завершення будівництва .

8 січня 2008 року, з метою забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором, між ОСОБА_3 та „ ВАТ ВТБ-БАНК" укладений договір поруки.

З метою забезпечення кредитних зобов'язань за кредитним договором, 8 січня 2008 року між ОСОБА_3 та „ ВАТ ВТБ-БАНК" укладений договір іпотеки, згідно з яким кредитору в іпотеку передано земельну ділянку та житловий будинок АДРЕСА_1

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 за особисті кошти придбала на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 18.02.2006 року земельну ділянку, площею 0,0949 га, кадастровий № 2110400000:01:012:0049, розташовану в АДРЕСА_1 на цю земельну ділянку їй видано державний акт на право приватної власності.

Під час шлюбу сторони побудували будинок.

Таким чином, вищезазначений будинок є об'єктом їх спільної сумісної власності.

Сторонами по справі не оспорюється факт будівництва даного будинку під час перебування ними у зареєстрованому шлюбові.

Відповідачем ОСОБА_2 в суді першої інстанції визнавався факт придбання ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки за особисті кошти.

Згідно з ч.1 ст. 70 СК України, встановлено, що вразі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно , витрачав його на шкоду інтересам сім"ї.

Згідно з ч.3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають неповнолітні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Сторонами визнається і не оспроюється факт того, що кредитні кошти у сумі 50 тис. доларів США одержані за кредитним договором, використані для завершення будівництва спірного будинку.

Із довідки, виданої відділенням „ Закарпатське" ПАТ „ ВТБ Банк" від 13 жовтня 2014 року за №1208/1720-2 вбачається, що заборгованість за кредитним договором від 8 січня 2008 року станом на 9 січня 2012 року складає 35.660.38 доларів США. Всього сплачено за період з 8 січня 2008 року по 8 січня 2012 року - 39.740.14 доларів США.

Із довідки, виданої відділенням „ Закарпатське" ПАТ „ ВТБ Банк" від 13 жовтня 2014 року за №1209/1720-2, вбачається, що заборгованість за кредитним договором від 8 січня 2008 року станом на 01 жовтня 2014 року складає 26 142.83 доларів США строкової заборгованості. Зокрема, за період з 9 січня 2012 року по 30 вересня 2014 року сплачено - 22.159.00 доларів( в т. ч. по кредиту - 9 549.23. доларів США, по відсоткам - 12.609.77 доларів США).

Факт сплати грошових коштів особисто ОСОБА_3 на погашення строкової кредитної заборгованості банку за даним кредитним договором у період шлюбу з 8 січня 2008 року по 9 січня 2012 року та після розірвання шлюбу, стверджується документально копіями квитанцій про сплату кредиту за зазначений період, належно завіреними ( а. с. 101-228).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що даний кредитний договір був укладений за час, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та в інтересах сім"ї. На час розірвання шлюбу на 9 січня 2012 року строкова кредитна заборгованість за даним кредитним договором складала 35.660.38 долів США. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 самостійно погашає грошові кошти на виконання зобов'язання кредитним договором. Зокрема, нею за період з 9 січня 2012 року по 30 вересня 2014 року сплачено банку - 22.159.00 доларів ( в т. ч. по кредиту - 9 549.23. доларів США, по відсоткам - 12.609.77 доларів США). Строкова заборгованість за даним кредитним договором станом на 1 жовтня 2014 року складає 26.142.83 доларів США.

Отже, апеляційним судом встановлено, що під час фактичного припинення сімейно - шлюбних відносин між сторонами по справі у січні 2012 року борг перед банком по строковій кредитній заборгованості складав 35.660.38 доларів США, з якою ОСОБА_3 у період з 9 січня 2012 року по 30 вересня 2014 року сплатила банку на погашення кредитних зобов'язань - 22.159.00 доларів. Станом на 1 жовтня 2014 року сума кредитної заборгованості складає 26.142.83 доларів США.

Судова колегія враховує те, що ОСОБА_3 виховує та матеріально утримує двох неповнолітніх дітей , а батько дітей коштів для їх утримання не надає. ОСОБА_2 не виконує кредитні зобов'язання, а борг подружжя у сумі 35,660.38 гривень за кредитним договором після розірвання шлюбу ОСОБА_3 сплачується на переконання колегії самостійно, це є підставою для збільшення ОСОБА_3 частки у спірному будинку та зменшенню частки ОСОБА_2.

З врахуванням наведеного вище судова колегія, враховуючи вимоги ст. 70 СК України, вважає, що частку ОСОБА_3 у спірному будинку збільшити з 1/2 частини на 3/5 частин, а частку ОСОБА_2 зменшити відповідно з 1/2 частини на 2/5 частин даного будинку.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині визначення часток сторін у спільному майні, а саме : поділити нерухоме майно будинковолодіння АДРЕСА_1 наступним чином: 3/5 частини присудивши ОСОБА_3 та 2/5 частини присудивши ОСОБА_2. Визнати право власності за ОСОБА_3 на 3/5 частин будинковолодіння АДРЕСА_1. Визнати право власності за ОСОБА_2 на 2/5 частин будинковолодіння АДРЕСА_1. У решті рішення першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 лютого 2014 року - змінити .

Поділити нерухоме майно будинковолодіння АДРЕСА_1 наступним чином: 3/5 частини присудивши ОСОБА_3 та 2/5 частини присудивши ОСОБА_2.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на 3/5 частин будинковолодіння АДРЕСА_1.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на 2/5 частин будинковолодіння АДРЕСА_1.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: