Рішення № 41148559, 29.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.10.14р. Справа № 904/6721/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

про стягнення 8 360,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Секретар судового засідання Сергієнко П.М.

Представники:

від позивача - Ситник М.С. дов. №944 від 27.03.14р.

від відповідача - Багрова Є.О. дов. №855-О від 07.03.14р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (далі - Позивач) звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства комерційним банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Відповідач) про стягнення 49350,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №К3Н0000047 про інкасацію коштів від 01.07.13р., в частині зобов'язань з перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Ухвалою суду від 04.09.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 01.10.14р.

01.10.14р. в судове засідання з'явився повноважний представник позивача. За результатами судового засідання розгляд справи відкладено до 14.10.14р.

14.10.14р. в судове засідання з'явились повноважні представники сторін.

Відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує на те, що:

- службою безпеки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", встановлено, що 19.06.14р. в департамент безпеки по Луганській філії надійшла інформація про те, що о 18:40год. В м. Луганську невідомі в камуфляжному одязі зі зброєю заволоділи автомобілем, на якому здійснювалась інкасація та грошовими коштами банку;

- вищевказана подія зареєстрована в Артемівському РВ ЛМУ УМВС в Луганській області ЕРДР 12014130020002062 від 20.06.14р.;

- згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України, договір про інкасацію є різновидом договору перевезення;

- враховуючи вимоги ст. 1166 ЦК України, відповідач не відповідає за втрату коштів позивача, оскільки шкоду завдано не з його вини.

За результатами судового засідання оголошено перерву до 29.10.14р.

29.10.14р. в судове засідання з'явились повноважні представники сторін.

Крім того, відповідачем подано додаткові пояснення та вказано на те, що до спірних правовідносин застосовуються положення п.4 ст. 611 ЦК України, у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу господарського суду з відмітками про отримання ухвал суду повноважними представниками сторін та відомостями відображеними в протоколі судового засідання.

Згідно зі ст. 75 ГПК України за результатами судового засідання справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог .

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення та представникам сторін повідомлено про дату складення повного тексту рішення.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

01.07.13р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (Замовник) укладено договір №К3Н0000047 про інкасацію коштів.

Відповідно до п. 1.1 договору, банк власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів клієнта, проводить прийом коштів, виконує їх перерахування та зараховує з урахуванням умов, визначених п.5.4 цього договору, на поточний рахунок клієнта до 11:00 наступного операційного дня після проведення інкасації, а у разі підключення клієнта до послуги online - інкасація (зарахування коштів на розрахунковий рахунок клієнта через 10 хвилин після фактичної передачі касиром сумки інкасатору, яка містить торгівельну виручку в день проведення інкасації. Дні і час грошового виторгу (графік) встановлюються банком з урахуванням режиму роботи клієнта і його структурних одиниць, планового розміру грошової виручки та інших умов і вказується в явочній картці, що підписується уповноваженою особою банку. Банк проводить доставку розмінних монет (банкнот) на умовах цього договору, а клієнт здійснює оплату за надані послуги в обсязі та строки, що передбачені цим договором.

Згідно з п.2.1 договору, банк зобов'язується здійснювати збір, переведення і доставку коштів до банку в інкасаторських сумках (мішках).

Інкасація коштів банком проводиться шляхом збору сумок з готівкою інкасаторами безпосередньо на підприємствах або через об'єднані каси клієнтів за затвердженим графіком та за адресою, що наведена у додатку 1. Час проведення інкасації, наведений у додатку 1, може за узгодженням сторін. (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору, встановлено, що для інкасації коштів банк закріплює за кожним підприємством клієнта потрібну кількість сумок. Сумки є власністю банку і, в разі розірвання договору підлягають поверненню банку.

Банк зараховує інкасовану виручку у національній валюті на поточний рахунок клієнта (баланс 2600...) та на розподільчий рахунок в іноземній валюті (баланс 2603 ...) згідно з додатком 1. (пункт 2.4 договору).

Відповідно до п.3.2 договору, перед вкладенням до сумки готівки здавач клієнта заповнює та супровідні відомості до кожної сумки і підписує кожний примірник (є можливість заповнювати супровідну відомість на POS - термінал), потім вкладає до сумки перший примірник супровідної відомості, а сумку з готівкою опломбовує таким чином, щоб пломба була якомога ближче до замка (кінці шпагату від зав'язаного вузла в пазу пломби повинні мати довжину не більше двох сантиметрів) і здає її разом з накладною інкасатор лише після перевірки службового посвідчення з фотокарткою, пред'явлення доручення на інкасацію готівки лише після перевірки службового посвідчення з фотокарткою, пред'явлення доручення на інкасацію готівки, а також явочної картки, засвідченої відбитком печатки дільниці інкасації. Після цього здавач клієнта завіряє підпис інкасатора на копії супровідної відомості із зразком його підпису на службовому посвідченні та дорученні, перевіряє наявність печатки дільниці інкасації та одержує від інкасатора порожню сумку, що закріплена за цим клієнтом.

В процедурі інкасації передбачено обов'язкові електронні підтвердження (через POS -термінал або мобільний термінал) факт передачі касиром сумки інкасатору, яка містить торгівельну виручку. (пункт 3.3 договору).

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, між сторонами укладено договір №К3Н0000047 про інкасацію коштів від 01.07.13р. з додатками.

На виконання умов вказаних договорів 19.06.14р. ПАТ "ПРИВАТБАНК" згідно узгодженого між сторонами графіку заїзду інкасаторів ПАТ "АКТАБАНК" здійснено інкасацію коштів на загальну суму 8360,00грн.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, підготував готівку згідно копії супровідної відомості №18379 до сумки з готівкою, перерахував та передав готівку у розмірі 8360,00грн., що підтверджується розпискою за підписом інкасатора банку, скріпленою штампом відповідача, яка міститься в копії супровідної відомості до сумки з готівкою.

Відповідно до п.1.1 договорів, банк власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів клієнта, проводить прийом коштів, виконує їх перерахування та зараховує з урахуванням умов, визначених п.5.4 цього договору, на поточний рахунок клієнта до 11:00 наступного операційного дня після проведення інкасації, а у разі підключення клієнта до послуги online - інкасація (зарахування коштів на розрахунковий рахунок клієнта через 10 хвилин після фактичної передачі касиром сумки інкасатору, яка містить торгівельну виручку в день проведення інкасації. Дні і час грошового виторгу (графік) встановлюються банком з урахуванням режиму роботи клієнта і його структурних одиниць, планового розміру грошової виручки та інших умов і вказується в явочній картці, що підписується уповноваженою особою банку. Банк проводить доставку розмінних монет (банкнот) на умовах цього договору, а клієнт здійснює оплату за надані послуги в обсязі та строки, що передбачені цим договором.

Однак, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо зарахування отриманих грошових коштів на рахунок замовника.

17.07.14р. позивач направив відповідачу вимогу №292 про виконання зобов'язання, щодо зарахування на поточний рахунок інкасованих коштів у розмірі 8360,00грн. в триденний строк з моменту отримання вимоги.

Однак, вищевказана вимога залишилась не виконаною банком. Таким чином, банком безпідставно збережено грошові кошти в розмірі 8360,00грн., що належать позивачу. Вказані грошові кошти мають бути повернені позивачу, відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Суд зауважує, що предметом спору по справі є стягнення інкасованих коштів за договором №К3Н0000047 про інкасацію коштів від 01.07.13р., а не збитків в розумінні п. 4 ст. 611 ЦК України.

Щодо застосування до спірних правовідносин норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, суд вказує наступне.

Згідно з ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України, визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Однак, звертає увагу на те, що Постановою Національного банку України "Про затвердження інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України №520 від 03.12.2003р. визначено, що інкасація - це збирання та доставка коштів до каси установи банку.

Суд враховує те, що п.6.1 договору, встановлено, що банк несе відповідальність перед клієнтом за цілісність сумки та цінності, які знаходяться з часу прийняття її в установленому порядку інкасатором від клієнта і до часу її передачі касиру банку.

У разі втрати, інкасатором сумки з коштами, а також прийому дефектної сумки, у якій виявляється недостача, банк несе матеріальну відповідальність перед клієнтом згідно із законодавством України у розмірі, зазначеному в копії супровідної відомості, що залишається в здавача готівки, але не вище фактичного розміру втрати цінностей. (пункт 6.3 договору).

Крім того, п. 2 розділу 1 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, визначено, що відповідальність за схоронність довірених банківською установою та її клієнтами валютних цінностей і коштів, що перевозять та інкасуються підрозділом інкасації коштів та перевезення валютних цінностей згідно з укладеним договором і законодавством несе банківська установа, якій належить цей підрозділ.

Таким чином, згідно з умовами укладеного сторонами договору інкасації, відповідачем прийнято на себе зобов'язання перевезти на своєму транспорті з озброєною охороною грошових коштів позивача до каси установи банку.

Пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р., здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Враховуючи викладене, доводи відповідача що договір інкасації за своєю природою є договором перевезення, спростовуються вищевикладеним та не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" (49100, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, буд. 7К, код ЄДРПОУ 32014082) інкасовані кошти у розмірі 8360,00грн., судового збору у розмірі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 29.10.2014.

Суддя С.О. Турчин