Ухвала суду № 41145757, 30.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

30 жовтня 2014 року м. Київ № 826/16311/14

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1доМіністерства соціальної політики Українипро часткове оскарження Типового положення про психоневрологічний інтернат,- В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства соціальної політики України, в якому просить суд:

1) визнати п. 1.1 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 р. N 549, таким, що не відповідає п. 14 «Плану заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг», затв. розпорядженням КМУ від 13 березня 2013 р. N 208-р;

2) визнати п. 3.11 Типового положення про психоневрологічний інтернат таким, що не відповідає ч. 2 ст. 22 Конституції України.

Даний позов направлений поштою 18.10.2014 року та зареєстрований канцелярією суду 23.10.2014 року.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В силу положень ч. 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними

Слід зазначити, що відлік строку звернення до суду щодо оскарження нормативно-правового акту починається з дня опублікування спірного акту.

В даному випадку, Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549 та Типове положення про психоневрологічний інтернат (надалі - Типове положення), пункти якого оскаржуються позивачем, офіційно опубліковані у офіційному виданні Офіційний вісник України 15 лютого 2002 року № 5, ст. 212.

Разом з цим, План заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг» (надалі - План заходів), який затверджений розпорядженням КМУ від 13 березня 2013 р. N 208-р та невідповідність положенням якого позивач просить визнати положення вказаного вище акту, був опублікований у Офіційному віснику України, 2013, N 28 (19.04.2013), ст. 962.

З матеріалів справи вбачається, що про наявність оскаржуваного Акту, стало відомо за кілька років до звернення до суду.

Зокрема, як вбачається з бази «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) ОСОБА_2 у листопаді 2008 року звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва (реєстр. № 02-5-3/2322) про визнання незаконним Типового положення про психоневрологічний інтернат, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 р. N 549, та стягнення моральної шкоди. При цьому, ухвалою суду від 19.02.2009 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі статті 108 КАС України.

До того ж, з бази «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) вбачається, що ОСОБА_2 у серпні 2011 року також звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 2а-12408/11/2670) з позовом до Міністерства праці та соціальної політики України про часткове оскарження Типового положення про психоневрологічний інтернат, однак ухвалою судді від 15.09.2011 року позовну заяву знову було повернуто позивачу на підставі статті 108 КАС України.

Також, з бази «Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) вбачається, що ОСОБА_2 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва в червні 2013 року з позовом, в якому оскаржував пункт 3.11 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, в зв'язку з ненаданням позивачем належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовну заяву залишено без розгляду відповідно до статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва також була справа № 826/114/14 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України про, в якому позивач оскаржував пункт 3.11 Типового положення про психоневрологічний інтернат, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2001 року № 549. При цьому, ухвалою суду від 22.01.2014 року у справі № 826/114/14 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

У той же час, враховуючи навіть те, що позивач пов'язує дане звернення до суду із невідповідністю, на його думку, п. 1.1 Типового положення п. 14 «Плану заходів, затв. розпорядженням КМУ від 13 березня 2013 р., а також враховуючи вищенаведені обставини, щодо обізнаності позивача із прийняттям оскаржуваного акту принаймні з 2008 року, позивач, як зазначено вище, лише 18.10.2014 р. звернувся до суду із даною позовної заявою (дата поштового відправлення), тобто з порушенням строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

При цьому, позивач не зазначає про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надає належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких обставин. Напроти, з матеріалів справи вбачається обізнаність позивача із прийняттям оскаржуваного акту.

Наведене, у свою чергу, спростовує доводи позивача про дотримання строку звернення до суду.

Відповідно до положень статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

В контексті наведеного слід додати, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

В даному випадку, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску поважними, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених ст. 100 КАС України, а саме - про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись вимогами ст.ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва,-

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику.

3. Звернути увагу заявника, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не позбавляє позивача права звернення до суду з наданням разом з позовною заявою доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

4. Попередити заявника, що позовні матеріали будуть повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про залишення позовної заяви без розгляду. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін