Постанова № 41145733, 28.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 жовтня 2014 р. справа №820/16758/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А.

за участю:

представника позивача - Василенко Н.М.,

представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДБУДУКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНДБУДУКРАЇНА" (далі - ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА") звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м.Харкова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.04.2014 року №0001522203 та №0001532203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 26.03.2014 року по 27.03.2014 року фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРАНДБУДУКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ТРЕЙД-ІМЕКС» за період листопад 2013 року та подальшому ланцюгу постачання. За наслідками перевірки складено акт про її результати від 03.04.2014 року №812/20-31-22-03-07/34629718. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення не є обґрунтованими, оскільки він має всі необхідні первинні документи по спірним господарським операціям, що дають йому право на відображення податкового кредиту та врахування витрат при визначенні податку на прибуток. Позивач зазначив, що не несе відповідальності за господарську діяльність своїх контрагентів, а податкові органи не мають права посилатися на акт про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту - ТОВ «ТРЕЙД-ІМЕКС».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що згідно з актом перевірки від 03.04.2014 року №812/20-31-22-03-07/34629718 встановлені порушення ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" вимог ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податок на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року; ст. 185, ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації послуг; ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого платником завищено податок на додану вартість до сплати в бюджет по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року; ст. 134, ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у листопаді 2013 року; п.138.2, 138.4, ст.138 Податкового кодексу України завищено валові витрати та, як наслідок, занижено податок на прибуток до сплати в бюджет по податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік. Представник відповідача зазначив, що висновки акту перевірки від 03.04.2014 року №812/20-31-22-03-07/34629718 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.09.2006 року.

З пояснень сторін та наявних матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 26.03.2014 року за №431, виданого ДПІ у Київському районі м.Харкова, та наказу ДПІ у Київському районі м.Харкова від 26.03.2014 року №413 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНДБУДУКРАЇНА», код ЄДРПОУ 34629718», на підставі п.78.1.1., п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова в період з 26.03.2014 року по 27.03.2014 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРАНДБУДУКРАЇНА», код ЄДРПОУ 34629718, з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «ТРЕЙД-ИМЕКС», код ЄДРПОУ 38159817, за період листопад 2013 року та подальшому ланцюгу постачання.

За результатами перевірки складено акт №812/20-31-22-03-07/34629718 від 03.04.2014 року відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" вимог ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податок на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року; ст. 185, ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено податкові зобов'язання з ПДВ при реалізації послуг; ст.185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого платником завищено податок на додану вартість до сплати в бюджет по податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року; ст. 134, ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у листопаді 2013 року; п.138.2, 138.4, ст.138 Податкового кодексу України завищено валові витрати та, як наслідок, занижено податок на прибуток до сплати в бюджет по податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

За наслідками акту перевірки №812/20-31-22-03-07/34629718 від 03.04.2014 року ДПІ у Київському районі м.Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.04.2014 року №0001522203 та №0001532203.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.03.2014 року №161/20-36-22-02-07/38159817 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" (код ЄДРПОУ 38159817) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків» твердження про наявність сумнівів у можливості здійснення ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" обсягу будівельних робіт в листопаді 2013 року.

Судом встановлено, що відповідно до Ліцензії №260264 серії АЕ, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 20.02.2013 року, позивач має право проводити господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" та ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" було укладено Договір на виконання підрядних робіт №22/11-2 від 22.11.2013 року. Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" (підрядник) зобов'язується виконати роботи з реконструкції вантажного складу під музей історії і залізничної техніки Південної залізниці, ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи.

Вказаний договір було укладено на виконання договору №12/08-1 від 12.08.2013 року, укладеного між Харківською територіальною профспілковою організацією Південної залізниці та ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА", предметом якого є виконати будівельно - монтажні роботи з Реконструкції багажного складу під музей історії залізничної техніки Південної залізниці на станції Харків-Пасажирський. Пунктом 5.25 вказаного договору передбачено, що підрядник самостійно організовує всю роботу по виконанню цього договору, визначає безпосередніх виконавців та розподіляє обов'язки між ними.

До матеріалів справи представником позивача надано копії актів надання послуг №1-№21 від 29.11.2013 року, локального кошторису, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витратах/ за формою КБ-3 та акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2, відомості ресурсів.

Виконавцем, ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС", були виписані податкові накладні, відповідно до договору підряду №22/11-2 від 22.11.2013 року.

На підтвердження використання отриманих будівельних робіт у власній господарській діяльності представником позивача до суду надано акт приймання виконаних будівельних робіт, відповідно до якого, кінцевий замовник, а саме Харківська територіальна профспілкова організація Південної залізниці прийняв виконані роботи.

При дослідженні в судовому засіданні копій долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам між ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" та ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" встановлено, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року з №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, з яких вбачається, що позивачем перераховано на користь ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" суми коштів на виконання зазначеного договору, що підтверджують факт сплати грошових коштів за отримані результати робіт за договорами підряду, укладеним з ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС".

Досліджені в ході судового розгляду справи копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагента позивача, ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС", засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за вказаному вище правочину шляхом перерахування безготівкових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання контрагентом позивача, ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Також, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій, та на момент перевірки контрагент позивача ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" був платником податку на додану вартість.

Судом не береться до уваги посилання податкового органу в акті перевірки від 03.04.2014 року №812/20-31-22-03-07/34629718 на висновки Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, викладені у акті від 25.03.2014 року №161/20-36-22-02-07/38159817, з огляду на наступне.

Згідно змісту акту перевірки позивача вбачається, що підставою для проведення позапланової документальної виїзної перевірки є акт Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.03.2014 року №161/22-36-22-02-07/38159817 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙД-ИМЕКС» (код ЄДРПОУ 38159817) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2013 року.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Проте, як вбачається з акту перевірки від 25.03.2014 року №161/22-36-22-02-07/38159817, даний акт складено податковим органом внаслідок неможливості проведення зустрічної звірки, та не містить фактів про можливі порушення контрагентом позивача, ТОВ «ТРЕЙД-ИМЕКС», податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА".

Відповідно до п.4, п.5 Розділу I "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого ДПА України від 22.12.2010 № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, обґрунтування висновків акту перевірки від 03.04.2014 року №812/20-31-22-03-07/34629718 про виявлені порушення не ґрунтуються на фактах порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства позивачем, оскільки акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «ТРЕЙД-ИМЕКС» не містять даних про аналіз фінансово-господарських операцій між ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" та ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків ДПІ у Київському районі м.Харкова про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" за листопад 2013 року з ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС".

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.201.4. ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

З досліджених судом в ході розгляду справи доказів встановлено реальність здійснених операцій між ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" та його контрагентом - ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС", наявність у позивача первинних документів та податкових накладних, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання результатів робіт, а також документів, що підтверджують використання вказаних результатів робі у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання результатів робіт у ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС".

Також, згідно ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми, законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами

Судом встановлено, що з наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" та ТОВ „ТРЕЙД-ИМЕКС" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Суд також зазначає, що Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", тобто при оформленні результатів перевірок посадові особи зобов'язані дотримуватися вимог цього Порядку. Згідно пп. 4, 5, 6 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства, факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення (пункт 5.2. розділу ІІ Порядку).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що дослідження та аналіз первинних документів платника податків при проведенні органами державної податкової служби документальних перевірок є обов'язковим.

Суд звертає увагу на те, що обов'язковість використання при проведенні документальних перевірок первинних документів платників податків визначається також положеннями п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 та п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" вбачається, що при її проведенні посадовою особою ДПІ у Київському районі м.Харкова ретельно було вивчено лише акт Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.03.2014 року №161/22-36-22-02-07/38159817 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРЕЙД-ИМЕКС» (код ЄДРПОУ 38159817) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2013 року», а первинні документи, які містять відомості про господарські операції позивача та є доказами здійснення фінансово-господарської діяльності, в ході перевірки досліджувались не повністю.

Таким чином, судом встановлено, що висновки, викладені в акті перевірки, зроблені без достатнього вивчення первинних документів позивача, належних та допустимих, в розумінні ст.70 КАС України, доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності акт перевірки не містить.

Окрім цього, суд зауважує, що жодного порушення податкового законодавства безпосередньо ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" згідно акту від 03.04.2014 року №812/20-31-22-03-07/34629718 фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова встановлено не було.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність податкових повідомлень - рішень ДПІ у Київському районі м.Харкова від 17.04.2014 року №0001522203 та №0001532203 дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність їх скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Київському районі м.Харкова не мала належних підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, визначення суми завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, то згідно положень Податкового кодексу України відповідач не мав підстав для визначення ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "ГРАНДБУДУКРАЇНА" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує позивачу всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДБУДУКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.04.2014 року №0001522203 та №0001532203.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, 16, 61010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДБУДУКРАЇНА" (вул. Гоголя, буд. 5, м. Харків, 61057, код 34629718) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30.10.2014 року.

Суддя Біленський О.О.