Ухвала суду № 41144159, 22.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1637/14

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року по справі за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до суду з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновок податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є неправомірним, оскільки службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі, рахуються відрядженням, тому і надбавки за виконання таких робіт не повинні обтяжуватись податком з доходів фізичних осіб.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу № Ю-1 від 27.02.2014 року. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0001301700 від 27.02.2014 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Державне підприємство «Одеська залізниця» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.11.1991 року за № 15561040254009151 що підтверджується копією Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.98).

Основним видом діяльності ДП «Одеська залізниця» за КВЕД є: 49.10 - пасажирський залізничний транспорт міжміського сполучення, 49.20 - вантажний залізничний транспорт, 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту, 49.31 - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області при плановій перевірці Державного підприємства «Одеська залізниця» за актом перевірки № 42/22/01071901 від 27.02.2014 року виявлено своєчасно не обчислені та не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: з сум витрат на безкоштовний проїзд працівникам залізничного транспорту.

На підставі акту перевірки № 42/22/01071901 від 27.02.2014 року Знам`янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Кіровоградській області 27.02.2014 року прийняло рішення № 0001301700 про застосування до відповідача штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 77 143,02 грн.

Дослідивши обставини справи судова колегія дійшла висновку, що доводи апелянта є безпідставними, а рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт» соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безоплатний проїзд залізничним транспортом.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за ці вільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі інші виплати і винагороди).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установленої норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки,гарантії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій.

Надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту, згідно Закону України «Про залізничний транспорт», є додатковим благом відповідно до підпункту «а» п. 4.2.9 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке не входить до структури заробітної плати, передбаченої ст. 2 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ст. 164 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-загальний місячний (річний) дохід, який являється базою нарахування податку на доходи фізичних осіб, зокрема включає окремо визначені статті доходів: 1) доходи у вигляді обітної плати (п. 164.2,1 ПКУ); 2) доходи у вигляді додаткового блага (н. 164.2.17 ПКУ).

За визначенням, додаткові блага, це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, слуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не е винагородою за цивільно-правовими договорами.

Квитки на безкоштовний проїзд залізничним транспортом, надані працівникам та пенсіонерам, передбачені ст. 16 Закону України «Про залізничний транспорт» №273/96-ВР 04.07.1996 року, та колективним договором у п. 7.4 розділу 7 «Соціальні гарантії та пільги».

Враховуючи вищевикладене, безкоштовний проїзд відноситься до вартості безоплатно наданих послуг і відповідно з п. е) ст. 164.2.17 ПКУ набуває статусу податкового блага і не входить до структури заробітної плати, передбаченої ст. 2 Закону таїни «Про оплату праці».

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону України № 2464-УІ від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати» у т.ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, оскільки квитки з правом безкоштовного проїзду надаються всім працівникам, (а також і пенсіонерам) відокремленого структурного підрозділу незалежно від виконаних трудових функцій та досягнутих трудових успіхів та оскільки ці виплати являються соціальною гарантією і не включаються до собівартості перевезень та являються додатковим благом, а не заробітною платою для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб, судова колегія вважає правомірним не включення позивачем їх вартості до бази оподаткування єдиним соціальним внеском.

Таким чином, виплати, пов'язані з оплатою вартості безоплатного проїзду працівникам залізничного транспорту, відносяться до соціальних гарантій тобто до додаткових благ. Витрати, пов'язані з оплатою вартості безкоштовного проїзду, не можуть включатися до фонду додаткової заробітної плати, тому що фонд додаткової заробітної плати є безпосередньою складовою частиною фонду заробітної плати, до якого входять лише витрати, пов'язані з нарахуванням заробітної плати працівникам за виконану ними роботу.

Статтею 13 Кодексу законів про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій ін.).

Крім того, Тимчасовим порядком обліку виданих безкоштовних квитків на залізничному транспорті для особистих потреб, затвердженим наказом Укрзалізниці від 13.04.2004 року № 86-ц, передбачено, що при отриманні працівником залізничного транспорту додаткового блага у вигляді вартості безкоштовного проїзду залізничним транспортом за разовими квитками для особистих потреб та приміськими квитками утримується податок з доходів із заробітної плати такого працівника.

Посилання в акті перевірки на п. 2.2.10 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5 щодо включення до складу фонду оплати праці витрат, пов'язаних із наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту є необґрунтованими, оскільки у п. 1.1 Інструкції закріплено, що «Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування». Інструкція розроблена для здійснення статистичних спостережень» а також являється підзаконним нормативним актом і не може змінювати норми та положення Закону України «Про оплату праці» щодо визначення поняття «заробітна плата», у т.ч. «додаткова заробітна плата».

Згідно даної Інструкції фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту. Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Таким чином, вимога № Ю-1 від 27.02.2014 року та рішення № 0001301700 від 27.02.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 77143,02 грн. є безпідставними , у зв'язку з чим на думку судової колегії позовні вимоги Державного підприємства "Одеська залізниця" обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

З огляду на викладене судова колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пріоритетності норм Закону України «Про оплату праці» над положеннями Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, на які посилається апелянт, тому апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є.Зуєва

суддя О.А.Шевчук

суддя А.Г.Федусик