Ухвала суду № 41144141, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11224/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Пак" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімер-Пак" (надалі - ТОВ "Полімер-Пак") звернулося до суду позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.07.2014 №0003072206, №0003052206.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 23.06.2014 №300/26-57-22-06-10/25655892 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Полімер Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Полімер Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013» є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2014 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0003072206, №0003052206, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у міста Києві.

Суд першої інстанції виходив з того, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Данис-Трейд», ТОВ «СКС-Ритм», ПП «Центропак», ТОВ «Лема Трейд», ТОВ «Сучасна Техніка» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, тому висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1998 за №168/704, та норм Податкового кодексу України є безпідставним та неправомірним. Отже, повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0003072206, №0003052206 протиправні та підлягають скасуванню.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2014 року як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті постанови не було в повному обсязі досліджено усі фактичні обставини та докази у справі, що призвело до винесення необґрунтованого рішення у справі.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі направлення № 812 від 12 травня 2014 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Полімер Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Полімер Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 року.

Перевірка проводилась з 12.05.2014 по 23.05.2014 року. З 26.05.2014 по 06.06.2014 року перевірку продовжено на підставі наказу № 913 від 23.05.2014 року. З 10.06.2014 по 23.06.2014 тривало оформлення матеріалів написання акту перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 23.06.2014 №300/26-57-22-06-10/25655892 (далі - акт перевірки) (а.с. 15-35 т.1).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про такі порушення: ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1998 за №168/704, п. 57.1 ст. 57, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 338 726 грн.; ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1998 за №168/704, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 225 313 грн. За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки Інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0003052206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 261 019 грн., з них за основним платежем 212 313 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48 706 грн. (а.с. 11); №0003072206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 373 775 грн., з них за основним платежем 338 726 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35 048 грн. (а.с. 13)

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: згідно даних АС «Податковий блок» ТОВ «СКС-Ритм» має стан «визнано банкрутом», згідно АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено розбіжності у вигляді перевищення податкового кредиту ТОВ «Полімер Пак» над податковими зобов'язаннями ТОВ «СКС-Ритм».

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно матеріалів справи, а саме з акту Інспекції від 23.06.2014 № 300/26-57-22-06-10/25655892 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Данис-Трейд», ПП «Центропак», «СКС-Ритм», ТОВ «Сучасна Техніка», тобто не створюють правових наслідків обумовлених такими правочинами.

Між ТОВ «Полімер Пак» та ТОВ «Данис-Трейд» укладено договір поставки від 14.10.2011 №14/10/2011, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору позивачем надано копії: заявок на придбання товару від 14.10.2011, від 14.03.2012, копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, які долучено до матеріалів справи.

Між позивачем та ТОВ «СКС-Ритм» укладено договір поставки від 05.05.2011 №5 та від 20.07.2011 №31. Відповідно до умов договорів транспортування товару здійснюється постачальником ТОВ «СКС-Ритм».

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, заявки на придбання товару копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач також мав господарські відносини з ПП «Центропак», що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Лема Трейд» укладено договір поставки від 05.01.2009 №1, копія якого долучена до матеріалів справи.

На підтвердження реального виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові та податкові накладні, інвентарні картки обліку основних засобів, копії яких долучено до матеріалів справи.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сучасна Техніка», що підтверджується видатковою та податковою накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Судом першої інстанції перевірено та підтверджено судом апеляційної інстанції відповідність кількості та вартості товару зазначеного у видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних та не встановлено розбіжностей.

З урахуванням зазначених фактів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Данис-Трейд», ТОВ «СКС-Ритм», ПП «Центропак», ТОВ «Лема Трейд», ТОВ «Сучасна Техніка» виконувались сторонами у повному обсязі.

Викладений в акті перевірки висновок про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачеві ТМЦ ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача (ТОВ «Данис-Трейд», ТОВ «СКС-Ритм», ПП «Центропак», ТОВ «Лема Трейд», ТОВ «Сучасна Техніка») зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Також на момент підписання відповідних договорів, актів здачі-приймання наданих послуг та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Данис-Трейд», ТОВ «СКС-Ритм», ПП «Центропак», ТОВ «Лема Трейд», ТОВ «Сучасна Техніка» не були припинені.

Спірні договори у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовано.

Згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Тобто, навіть якщо припустити недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено), правові наслідки наступають саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, як вже зазначалось, для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару (послуг), тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано всі первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності щодо відносин з ТОВ «Данис-Трейд», ТОВ «СКС-Ритм», ПП «Центропак», ТОВ «Лема Трейд», ТОВ «Сучасна Техніка», що служили формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1998 за №168/704, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 № 0003052206 безпідставним та неправомірним, а недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.06.1998 за №168/704, п. 57.1 ст. 57, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та про заниження позивачем податку на прибуток і визначення податковим органом податкового зобов'язання та штрафних санкцій позивачу по цьому податку, що також є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2014 №0003072206.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, натомість позивачем навпаки доведено факт правомірності формування податкового кредиту та віднесення витрат на валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Данис-Трейд», ТОВ «СКС-Ритм», ПП «Центропак», ТОВ «Лема Трейд», ТОВ «Сучасна Техніка».

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2014 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Пак" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.