Постанова № 41144119, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3796/14 (2 тома) Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2013 року № 0000783720 та № 0000773720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відповідно до пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України проведено перевірку правомірності нарахування за вересень 2013 року (податкові декларація з податку на додану вартість від 18 жовтня 2013 року № 9066128534) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 15088557 грн., бюджетного відшкодування податку на додану вартість 9773306 грн. , з них на рахунок платника у банку 9773306 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 19.11.2013 року № 1392/40-50/37-10/33546533 (том 1 а.с. 18-70)

Як вбачається з акта податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6. статті 198, пунктів 200.1., 200.3. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 1 102 219 грн. за податкові періоди: за серпень 2013 року на суму ПДВ 627 219 грн; за вересень 2013 року на суму ПДВ 475 000,00 грн., які підлягають зменшенню; підпункту 14.1.18 пункту 14.1. статті 14, пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму ПДВ 627219 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі Акта перевірки від 06.03.2014 №66/23-01-22-06/35377465 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року № 0000783720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 627219 грн. та № 0000773720, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на суму 475000 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18 грудня 2013 року № 0000783720 та № 0000773720 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення (том 1 а.с. 71-76).

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами за серпень-вересень 2013 року.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд міста Києва необґрунтовано погодився з висновком податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» було укладено договори купівлі-продажу № 10145 від 20 серпня 2013 року, № 10195 від 23 серпня 2013 року, № 10203 від 25 серпня 2013 року, № 10209 від 27 серпня 2013 року, № 10216 від 27 серпня 2013 року, № 10267 від 29 серпня 2013 року, № 10284 від 30 серпня 2013 року, відповідно до умов яких контрагент поставляє та передає у власність, а позивач приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику, на умовах передбачених договорами (том 1 а.с. 137-158).

На підтвердження виконання вказаних договорів №1501 позивачем надано копії видаткових накладних № 40 від 22.08.2013, № 46 від 22.08.2013, № 47 від 23.08.2013, № 50 вд 23.08.2013, № 53 від 23.08.2014, № 54 від 24.08.2013, № 55 від 24.08.2013, № 56 від 25.08.2013, № 57 від 25.08.2013, № 58 від 26.08.2013, № 68 від 27.08.2014, № 69 від 27.08.2013, № 81 від 29.08.2013, № 80 від 28.08.2013, № 82 від 29.08.2013, № 85 № 29.08.2013, № 86 від 29.08.2013, № 87 від 30.08.2013, № 92 від 31.08.2013 № №93 від 31.08.2013 (том 1 а.с. 159-178); податкових накладних № 32/2 від 22.08.2013, № 38/2 від 22.08.2013, № 39/2 від 23.08.2013, № 42/2 від 23.08.2013, № 45/2 від 23.08.2013, № 46/2 від 24.08.2013, № 47/2 від 24.08.2013, № 48/2 від 25.08.2013, № 49/2 від 25.08.2013, № 50/2 від 26.08.2013, № 60/2 від 27.08.2013, № 61/2 від 27.08.2013, № 73/2 від 28.08.2013, № 74/2 від 29.08.2013, №75/2 від 29.08.2013, № 79/2 від 29.08.2013, № 78/2 від 29.08.2013, № 80/2 від 30.08.2013, № 84/2 від 31.08.2013, № 85/2 від 31.08.2013 (том 1 а.с. 179-198); товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 199- 250, том 2 ас. 1-10); платіжних доручень (том 2 а.с. 11-30); виписки з банківського рахунку (том 2 а.с. 31-37).

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Прометей» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 18/Н від 04 вересня 2013 року, за умовами якого відповідно до умов якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та здійснює оплату за насіння соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника (том 2 а.с. 38-40).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії видаткової накладної № РН-0000190; акту прийому передачі зерна від 06.09.2013, складської квитанції на зерно № 307 від 06.09.2013, податкової накладеної № 201 від 06.09.2013; виписки з банківського рахунку (том 2 а.с. 46-47).

На думку колегії суду, суд першої інстанції не обґрунтовано не прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаними договорами між позивачем та його контрагентами, оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на акти ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва від 16 жовтня 2013 року № 257/14-03-22-08/32819855 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013» та ДПІ у Центральному районі міста Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17 жовтня 2013 року № 259/22-08/38169254 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Прометей» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень, травень, червень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ФГ «Антар»,ФГ «Амфіра» та СК «ім. Шевченко», оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, наведена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, судом першої інстанції не враховано, що статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалося відповідачем.

Незважаючи на те, що відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 1-10), що підтверджують транспортування соняшника.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем із вказаними контрагентами, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2014 року - скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Україна" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 18 грудня 2013 року № 0000773720 та № 000783720.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.