Ухвала суду № 41144097, 29.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4521/14 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва про визнання протиправною та скасування вимоги від 20.09.2013 №Ф-852, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 20.09.2013 року № Ф-852.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06 травня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем винесено вимогу від 20.09.2013 року № Ф-852 про сплату позивачем недоїмки в сумі 4 572, 42 грн., копія якої наявна у справі. Вказана у вимозі недоїмка нарахована відповідачем за результатами здійснення позивачем підприємницької діяльності у 2012 року.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до копій свідоцтва про державну реєстрацію серія В00 № 194142 та свідоцтва платника єдиного податку серія № 193423, у 2012 році позивач здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець і перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.07.2008 року, що позивачу призначена пенсія за віком.

Відповідно до копії посвідчення особи, потерпілої від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, від 28.10.1993 серія В-1 № 341381 пенсія за віком призначена позивачу із скороченням пенсійного віку на 5 років відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, враховуючи, що позивач є пенсіонером за віком та перебувала у 2012 році на спрощеній системі оподаткування, то вона звільняється від сплати єдиного внеску, а відтак вимога відповідача про сплату позивачем недоїмки в сумі 4 572, 42 грн. є протиправна і підлягає скасуванню.

Що стосується доводів відповідача про те, що у січні 2013 року до УПФ позивачем був поданий звіт про нарахування єдиного внеску за 2012 року в сумі 4 572, 42 грн., то суд першої інстанції правильно не взяв їх до уваги, оскільки у червні 2013 року позивач подала до УПФ виправлений звіт (додаток № 5 і таблиця 2, додаток № 6, таблиця 4), в якому зменшено нараховану за 2012 року суму єдиного внеску на 4 572, 42 грн., а також просила визнати недійсним попередній звіт, який подано помилково.

Пунктом 5.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, передбачено, що у разі виявлення страхувальником самостійно недостовірних відомостей, які подані після закінчення звітного періоду та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними вірними відомостями на одну застраховану особу разом з пояснювальною запискою щодо зміни відомостей.

З наданої до суду 06.05.2013 року представником відповідача копії звернення позивача вбачається, що воно надійшло до УПФ 18.06.2013 року вх. №10336/07. Відповідач надав відповідь позивачу від 12.07.2013 року, копія якої наявна у справі, про те, що сплата єдиного внеску здійснюється на загальних підставах, але відповідач не врахував поданих позивачем нових звітних документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на час прийняття УПФ 20.09.2013 року оскаржуваної вимоги позивач уточнила і подала до УПФ новий виправлений звіт, який безпідставно не був врахований відповідачем, то первісний звіт не може бути підставою для нарахування недоїмки в сумі 4 572, 42 грн. Інших підстав для нарахування позивачу недоїмки в сумі 4 572, 42 грн. представник відповідача суду не зазначив і доказів не надав.

Щодо строку звернення позивача з даним позовом колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач стверджує, що не отримувала оскаржуваної вимоги і про її існування могла дізнатися після одержання 07.11.2013 року копії постанови Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 26.09.2013 року ВП № 39988246 про відкриття виконавчого провадження, в якій зроблено посилання на цей виконавчий документ. Водночас, відповідач не надав суду доказів надіслання (вручення) позивачу вимоги про сплату недоїмки від 20.09.2013 року № Ф-852, а як зазначив у своїх поясненнях представник відповідача вказана вимога не надсилалася позивачу взагалі.

З огляду на відсутність факту одержання (вручення) позивачем копії оскаржуваного рішення, з чим пов'язується початок перебігу строку звернення до суду, а також враховуючи можливість дізнатися про наявність оскаржуваного рішення після одержання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про поважність причин пропущення позивачем на 10 днів місячного строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 29.10.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.